Рішення № 67995009, 24.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 911/1981/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», с. Базилівщина Машівського району Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», м.Миронівка Київської області

про стягнення 28 312, 37 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2-226д від 08.12.2017);

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

26.06.2017 Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі позивач, ПАТ «Укргазвидобування») звернулось до Господарського суду Київської області (далі суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС» (далі відповідач, ТОВ «ХАС») про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 28 312,37 грн, з яких: 25 475,88 грн основного боргу; 2 328,37 грн втрати від інфляції; 508,12 грн 3% річних. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 1 600,00 грн судового збору. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 173, 193, 230, Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 526, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та вказує на порушення відповідачем умов договору по наданню послуг по переробці вуглеводної сировини №94/16-П/Ш від 29.01.2015 в частині оплати за послуги по зберіганню вуглеводною сировини в кількості 8,547тон.

Ухвалою суду від 27.06.2017 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Госпадарського процесуального кодексу України (далі- ГПК Україна) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 24.07.2017.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлено суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 78).

Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.

До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

29.01.2015 між ПАТ «Укргазвидобування» (виконавець) та ТОВ «ХАС» (замовник) було укладено договір по наданню послуг по переробці вуглеводної сировини за №94/6-П/Ш від 29.01.2015 (далі Договір), відповідно до умов якого виконавець зокрема, зберігає сировину та готову продукцію замовника у сховищах виконавця. Тоді, як замовник, на умовах передбачених цим договором здійснює оплату виконавцю вартості наданих послуг та в повному обсязі відшкодовує витрати, які останній несе в звязку із виконанням цього договору.

Пунктом 2.5.2 Договору передбачено, що на залишок поставленої сировини, не взяту у переробку, що був визначений на останню дату звітного місяця зі складанням уповноваженими представниками сторін актів звірки руку сировини та готової продукції, виконавець нараховує послуги з зберігання по цінах визначених п. 3.2 Договору, починаючи з першого місяця, наступного за звітним з урахуванням природних втрат при зберіганні.

Відповідно до п.3.2 Договору, оплата за послуги зберігання сировини проводиться шляхом 100% попередньої оплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок виконавця. Ціна на послуги з зберігання сировини складає:

-починаючи з шосту по десяту добу включно 0,60грн/тонн на добу (без ПДВ), крім того ПДВ 0,12 грн. Разом ціна складає 0,72 грн/тонн на добу;

-починаючи з одинадцятої доби 9,00 грн/тонн на добу (без ПДВ), крім того, ПДВ -1,80 грн. Разом ціна складає 10,80 грн/тонн на добу.

Пунктом 4.1.1 Договору визначено, що замовник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги, які надаються позивачем за Договором.

Згідно п.8.1 Договір набирає законної сили з дати його підписання сторонами і діє, зокрема, в частині розрахунків, зберігання сировини до повного виконання зобовязань за договором.

На виконання пп. 2.1.2 Договору замовник поставив сировину на Шебелинське ВПГКН. У лютому 2015 року поставлено сировини у кількості 55,986 тонн, що підтверджується актом звірки №3-02 від 28.02.2015 (а.с. 16), у червні 2015 року поставлено сировини в кількості 55,538 тонн, що підтверджується актом звірки №3-06 від 30.06.2015 (а.с.17). Усього поставлено сировини - 111 524 тонн. У червні 2015 року виконавцю передано в обробку 102 977 тонн сировини.

Станом на 01.07.2017 у резервуарному парку Шебелинське ВПГКН залишилась сировина замовника в кількості 8,547 тонн (111 524 102 977 = 8,547), що підтверджується актом звірки руху сировини та виробленої продукції за №3-06 від 30.06.2015 (а.с17).

Тобто, у замовника виникло зобовязання щодо оплати послуг по зберіганню залишкової сировини, яке ним виконувалось належним чином до травня 2016 року, що підтверджується відповідними виписками по рахункам (а.с.42-48). Проте, з травня 2016 по січень 2017 відповідних оплат здійснено не було, у звязку з чим у замовника виникла заборгованість перед виконавцем у розмірі 25 475,88 грн. Доказів протилежного суду відповідачем надано не було.

Ураховуючи, що відповідач у добровільному порядку зазначену заборгованість не оплатив, зазначене стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Проаналізувавши викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у звязку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині зберігання сировини, що підтверджується підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін, актами звірки руху сировини та виробленої продукції (а.с.16-17). Зазначені документи, на думку суду, є належними та допустимими доказами, які підтверджують факти здійснення між сторонами господарських операцій.

Як встановлено судом, відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, а саме до квітня 2016 року. А тому, починаючи з травня 2016 по січень 2017 відповідних оплат здійснених не було, у звязку із чим у останнього виникла заборгованість.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості наданого позивачем, судом виявлено арифметичні помилки. Так, формула за якою обчислюється заборгованість є (8,547*10,80*(кількість днів у місяці):

Кількість сировиниЦіна зберігання 1 тонна (грн.) з ПДВ за 1 деньМісяць, рік нарахуванняКількість днів у місяціСума по зберіганню за місяць грн (з ПДВ)8,54710,80Травень 2016312861,548,54710,80Червень 2016302769,238,54710,80Липень 2016312861,548,54710,80Серпень 2016312861,548,54710,80Вересень 2016302769,238,54710,80Жовтень 2016312861,548,54710,80Листопад 2016302769,238,54710,80Грудень 2016312861,548,54710,80Січень 2016312861,54ВСЬОГО 25 476, 93

Оскільки, приймаючи рішення, суд не може самостійно виходити за межі позовних вимог, то вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 25 475, 86 грн (а.с. 10).

Позивачем також заявлені до стягнення інфляційні втрати та три проценти річних. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (а.с. 11), суд дійшов висновку про його обґрунтованість, проте, ураховуючи зазначену арифметичну помилку, розрахунок 3% річних є правильним та таким, що підлягає стягненню у розмірі 508,12 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 328, 37 грн суд вважає за необхідне зазначити про таке.

У абз. 2 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вказано, що значені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

У застосуванні індексації можуть враховуватися, зокрема, рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат (а.с.12), суд дійшов висновку про його обґрунтованість, однак, ураховуючи що позивачем здійснено помилку в частині обрахунку суми основного боргу, то сума інфляційних втрат становить 2 328, 53грн.

Оскільки, приймаючи рішення, суд не може самостійно виходити за межі позовних вимог, то вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 2 328, 37 грн. (а.с. 12).

Таким чином стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 2 328, 37 грн.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАС» (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Леніна, 48, ідентифікаційний код 21237338) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6, ідентифікаційний код 25976423) заборгованість у розмірі 28 312,37 грн з яких: 25 475, 88грн (двадцять пять тисяч чотириста сімдесят пять грн 88 коп) основного боргу; 508, 12грн (пятсот вісім грн 12 коп) 3% річних; 2 328,37 грн (дві тисячі триста двадцять вісім грн 37 коп) інфляційних втрат; 1 600,00грн (одна тисяча шістсот) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення складений та підписаний 28.07.2017.