Рішення № 67994982, 26.07.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.07.2017 Справа № 905/1450/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Комунального підприємства "Донецький центр підготовки персоналу", м. Бахмут, Донецька область

про стягнення основного боргу в сумі 22915,73грн., 3% річних у сумі 245,51грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 26.07.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м.Краматорськ, Донецька область звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Комунального підприємства "Донецький центр підготовки персоналу", м.Бахмут, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 22915,73грн., 3% річних у сумі 245,51грн.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води №1591 від 01.10.2016р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 224, 229 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води №1591 від 01.10.2016р.; довіреність № 2 від 04.01.2016р.; акти-рахунки №1591-10 від 31.10.2016р. за жовтень 2016р., №1591-11 від 30.11.2016р. за листопад 2016р., №1591-12 від 31.12.2016р. за грудень 2016р., №1591-1 від 31.01.2017р. за січень 2017р., №1591-2 від 28.02.2017р. за лютий 2017р., №1591-3 від 31.03.2017р. за березень 2017р., №1591-4 від 30.04.2017р. за квітень 2017р.; довіреність на представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: супровідний лист 06/511 від 10.07.2017р. та докази його направлення відповідачу; правоустановчі документи; письмові пояснення щодо тарифів та цін у спірному періоді та відсутності актів на включення/виключення опалення за спірний період, письмові пояснення №А-06/718 від 25.07.2017р., в яких підтвердив відсутність в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав; банківську електронну виписку.

Представник позивача у судове засідання 26.07.2017р. не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання 26.07.2017р. не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (виконавець) та Комунальним підприємством «Донецький центр підготовки персоналу» (споживач) укладено договір постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води №1591 згідно п. 1.1 якого, виконавець зобов’язується своєчасно постачати споживачеві відповідної якості теплову енергію в гарячій воді для опалення приміщення/приміщень та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати нарахування за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором (надалі по тексту - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору, тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого постачання гарячої води є регульованими та встановлюються уповноваженим державними органом.

Згідно п. 2.2 договору, на момент укладання договору встановлено наступні тарифи:

- п. 2.2.1 постачання теплової енергії – 1097,15грн./Гкал (без ПДВ);

- п. 2.2.2 послуга з централізованого постачання гарячої води.

Споживач здійснює оплату за фактичний обсяг теплової енергії, спожитої за розрахунковий період та послугу з централізованого постачання гарячої води, згідно з показниками приладів обліку або на підставі наданих споживачем або виконаних виконавцем (спеціалізованим підприємством) теплових навантажень у разі відсутності або виходу з ладу приладу обліку) (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору, загальна вартість теплової енергії для опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за цим договором є сума всіх нарахувань протягом дії цього договору.

Умовами розділу 3 договору сторонами передбачено порядок здійснення обліку та оплати, зокрема:

- п. 3.1 розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати – щомісячна;

- п. 3.2 споживач здійснює оплату за розрахунковий період шляхом внесення грошових коштів через банківські установи на рахунок виконавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Плата вноситься на підставі платіжного документу (акту-рахунку або платіжної квитанції);

- 3.3 виконавець надає споживачу платіжний документ до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим шляхом залишення у поштовій скриньці споживача або безпосередньо вручає споживачу або його уповноваженому представнику.

Споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію та послуги з централізованого постачання гарячої води споживач зобов’язаний на вимогу виконавця сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (п. 5.1.2 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору, договір є безстроковим і набирає чинності з дня його підписання сторонами.

На виконання умов договору позивачем була поставлена теплова енергія та виставлені відповідні акти-рахунки на оплату теплової енергії, а саме: №1591-10 від 31.10.2016р. за жовтень 2016р., №1591-11 від 30.11.2016р. за листопад 2016р., №1591-12 від 31.12.2016р. за грудень 2016р., №1591-1 від 31.01.2017р. за січень 2017р., №1591-2 від 28.02.2017р. за лютий 2017р., №1591-3 від 31.03.2017р. за березень 2017р., №1591-4 від 30.04.2017р. за квітень 2017р. на загальну суму 25738,23грн., які були отримані відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем здійснено часткову оплату у грудні 2016р. в сумі 2822,50грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленої теплової енергії всупереч вимогам договору та закону належним чином не виконав, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору №1591 від 01.10.2016р., та стягненні 3% річних.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору №1591 від 01.10.2016р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №1591 від 01.10.2016р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію, про що свідчать акти-рахунки №1591-10 від 31.10.2016р. за жовтень 2016р., №1591-11 від 30.11.2016р. за листопад 2016р., №1591-12 від 31.12.2016р. за грудень 2016р., №1591-1 від 31.01.2017р. за січень 2017р., №1591-2 від 28.02.2017р. за лютий 2017р., №1591-3 від 31.03.2017р. за березень 2017р., №1591-4 від 30.04.2017р. за квітень 2017р. на загальну суму 25738,23грн., які були отримані представником відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язків з оплати виставлених рахунків.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач в порушення умов договору виконав свої грошові зобов’язання з оплати одержаної теплової енергії частково сплативши у грудні 2016р. – 2822,50грн.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22915,73грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 245,51грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що в договорі, сторони встановили порядок оплати за поставлену продукцію, п. 3.2 споживач здійснює оплату за розрахунковий період шляхом внесення грошових коштів через банківські установи на рахунок виконавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за рахунками-актами №1591-10 від 31.10.2016р. за жовтень 2016р. – 21.11.2016р., №1591-11 від 30.11.2016р. за листопад 2016р. – 21.12.2016р., №1591-12 від 31.12.2016р. за грудень 2016р. – 21.01.2017р., №1591-1 від 31.01.2017р. за січень 2017р. – 21.02.2017р., №1591-2 від 28.02.2017р. за лютий 2017р. – 21.03.2017р., №1591-3 від 31.03.2017р. за березень 2017р. – 21.04.2017р., №1591-4 від 30.04.2017р. за квітень 2017р. – 21.05.2017р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення 3% річних в сумі 212,57грн.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних обумовлено тим, що позивачем при розрахунку 3% річних не враховано часткову оплату в сумі 2822,50грн. за рахунком №1591-11 від 30.11.2016р.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ, Донецька область до Комунального підприємства "Донецький центр підготовки персоналу", м. Бахмут, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 22915,73грн., 3% річних у сумі 245,51грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Донецький центр підготовки персоналу" (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Декабристів, 27, код ЄДРПОУ 05449242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5, код ЄДРПОУ 34657789) суму основного боргу в розмірі 22915,73грн., 3% річних у сумі 212,57грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1597,11грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 32,94грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.07.2017р. підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина