Рішення № 67994897, 26.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/77/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2017 справа № 908/1314/17

за позовом приватного підприємства Нокс-ЖС (69096, м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, 1-А)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екохімресурс (69089, місто Запоріжжя, вул. Піщана, 3, кімн. 47)

про стягнення 1210000,00 грн. основного боргу за договором № НОКСЕХР-140415 від 14.04.2015

Суддя В.В. Носівець

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 19.07.2017;

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 26.06.2017 звернулось приватне підприємство Нокс-ЖС з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екохімресурс про стягнення 1210000,00 грн. основного боргу за договором позики № НОКСЕХР-140415 від 14.04.2015.

Ухвалою суду від 27.06.2017 порушено провадження у справі № 908/1314/17, присвоєно справі номер провадження 18/77/17, судове засідання призначене на 26.07.2017. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 26.07.2017 оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем та відповідачем 14.04.2015 укладено договір позики № НОКСЕХР-140415. На виконання умов договору та згідно заяв відповідача позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 1210000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 345 від 22.04.2015 на суму 860000,00 грн., № 346 від 23.04.2015 на суму 300000,00 грн., № 399 від 10.07.2015 на суму 20000,00 грн., № 407 від 15.09.2015 на суму 20000,00 грн., № 411 від 27.10.2015 на суму 10000,00 грн. Відповідно до п. 4.1 договору строк позики розпочинається з моменту підписання договору і закінчується 31.12.2015. Разом з тим, згідно п. 5.1 договору після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 договору, відповідач зобовязався протягом десяти календарних днів повернути позивачу всю суму фактично одержаної позики. Відповідач зобовязання щодо повернення суми позики вчасно не виконав, отримані кошти станом на день подання позовної заяви позивачу не повернув. На адресу відповідача позивач направив претензію від 17.02.2016 щодо сплати заборгованості за договором позики. Відповідь на претензію на адресу позивача не надходила, суму отриманої відповідачем позики позивачу не перераховано. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, позивач просив стягнути з відповідача 1210000,00 грн. заборгованості за договором позики № НОКСЕХР-140415 від 14.04.2015.

Відповідач у судове засідання не зявився, 21.07.2017 до суду подав відзив на позовну заяву, в якому підтвердив, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання за договором позики у повному обсязі, не повернув суму позики у розмірі 1210000,00 грн. позивачу, але звернув увагу суду, що на сьогоднішній день у звязку з обєктивними причинами, зумовленими економічними та політичними показниками в країні, відповідач змушений зупинити свою господарсько-виробничу діяльність, що позбавило його можливості виконати взяті на себе зобовязання у строк в повному обсязі, і не має можливості сплатити позивачу грошові кошти у сумі 1210000,00 грн. Також відповідач просив провести розгляд справи без участі його представника задля уникнення понесення додаткових витрат на оплату послуг адвоката.

Позивач не заперечив проти розгляду справи без участі представника відповідача.

Судом задоволено клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екохімресурс (позичальник, відповідач у справі) та приватне підприємство Нокс-ЖС (позикодавець, позивач у справі) 14.04.2015 уклали договір позики № НОКСЕХР-140415 (надалі договір).

Згідно п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, що надалі іменується «позика», а позичальник зобовязується повернути позику у визначений цим договором строк.

Позичальнику позика надається на безпроцентній основі (п. 1.2 договору).

Позика надається частинами в національній валюті України в межах суми, що становить 2000000,00 гривень (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3, 3.4 договору позика передається частинами в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника; позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника; позика надається позикодавцем за письмовими заявками позивальника в межах загальної суми цього договору.

На виконання умов договору позивач згідно заяв відповідача від 21.04.2015, 08.07.2015, 14.09.2019 та 23.10.2015 платіжними дорученнями № 345 від 22.04.2015 на суму 860000,00 грн., № 346 від 23.04.2015 на суму 300000,00 грн., № 399 від 10.07.2015 на суму 20000,00 грн., № 407 від 15.09.2015 на суму 20000,00 грн., № 411 від 27.10.2015 на суму 10000,00 грн. (арк.с. 16-20) перерахував на рахунок відповідача суму 1210000,00 грн.

Розділом 4 та 5 договору сторони встановили строк та порядок повернення позики.

Відповідно до п. 4.1 договору строк позики розпочинається з моменту підписання цього договору і закінчується 31.12.2015. Як зазначено у п. 5.1 договору після закінчення строку, визначеного в п. 4.1 договору, позичальник зобовязується протягом десяти календарних днів повернути позикодавцеві суму фактично одержаної позики. Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця (п. 5.3 договору). Позика вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, в частині фінансових зобовязань до повного виконання сторонами свої зобовязань за цим договором.

В порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо повернення позики не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 1210000,00 грн.

Внаслідок неповернення відповідачем позики, на його адресу спрямована претензія від 17.02.2016 щодо повернення суми позики. Зазначена вимога отримана директором відповідача 17.02.2016 особисто, однак залишена без виконання.

У звязку з невиконанням відповідачем зобовязань щодо повернення позики, позивач за захистом порушених своїх прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1210000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо повернення позики у розмірі 1210000,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 1210000,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству.

Визнання відповідачем позову щодо стягнення суми боргу відповідає обставинам справи, отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 1210000 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Екохімресурс (69089, місто Запоріжжя, вул. Піщана, 3, кімн. 47, ідентифікаційний код 33570681) на користь приватного підприємства Нокс-ЖС (69096, м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, 1-А, ідентифікаційний код 34441005) 1210000,00 грн. (один мільйон двісті десять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу та 18150,00 грн. (вісімнадцять тисяч сто пятдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28 липня 2017 року.