Постанова № 67994665, 26.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Справа № 925/452/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В., Карабаня В.Я.,за участі представників: позивачів: відповідача: органу державної виконавчої служби: не з'явився не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства "Бірюк"на ухвалу та постановуГосподарського суду Черкаської області від 05 січня 2017 року Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2017 рокуза скаргоюфермерського господарства "Бірюк"на діїоргану державної виконавчої службиу справі№ 925/452/14за позовомприватного підприємства "Амбар Агро"дофермерського господарства "Бірюк"про стягнення 117 510,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.04.2014 (із змінами, внесеними ухвалою суду від 12.05.2014), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014, позов приватного підприємства "Амбар Агро" до фермерського господарства "Бірюк" про стягнення 117 510,33 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 102 085,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.01.2017 (суддя -Хабазня Ю.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 (головуючий - Отрюх Б.В., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), відмовлено у задоволенні скарги ФГ "Бірюк" на дії органу державної виконавчої служби від 26.11.2016.

Залишено без розгляду клопотання відповідача від 05.01.2017 в частині вимог про скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Драбівського районного управління юстиції Куць М.М. від 15.01.2015 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 04.11.2014 № 925/452/14.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 04.11.2014 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.04.2014 було видано наказ.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Драбівського районного управління юстиції Куць М.М. від 19.02.2014 відкрито виконавче провадження №42169345 з виконання наказу № 925/245/13-г, а постановою від 15.01.2015 відкрито виконавче провадження № 46050230 з примусового виконання наказу № 925/452/14.

05.03.2015 головним державним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень про стягнення боргу з ФГ "Бірюк" (ВП № 42169345, ВП № 46050230) у зведене виконавче провадження № 46799107.

З листа № 788/9-31 від 05.03.2015 вбачається, що постанову від 05.03.2016 про приєднання виконавчого провадження № 46050230 з виконання наказу суду у справі № 925/452/14 було надіслано на адресу ФГ "Бірюк" та ПП "Амбар Агро".

Постановою в.о. начальника Драбівського районного ВДВС ГТУЮ у Черкаській області Дзеціною Н.В. від 27.10.2016 матеріали ВП № 46050230 передано до ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області, про що сторони виконавчого провадження були повідомленні листом № 2623/9-31 від 27.10.2016.

07.11.2016 постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. прийнято до виконання ВП № 46050230. Листом № 2130/6064/3 від 07.11.2016 було повідомлено боржника (ФГ "Бірюк") та стягувача (ПП "Амбар Агро") про прийняття ВП № 46050230 до відома.

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у добровільному порядку, головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області була прийнята постанова від 09.11.2016 про арешт коштів боржника.

10.11.2016 на адресу сторін було надіслано постанову від 09.11.2016 про арешт коштів боржника, винесену під час виконання зведеного виконавче провадження № 46799107, що підтверджується листом № 21-30/6168/3.

Обґрунтовуючи свою скаргу на дії органу державної виконавчої служби (зокрема щодо скасування оскаржуваної постанови з виконання наказу № 925/452/14), відповідач посилався на те, що впродовж останніх шести місяців ФГ "Бірюк" не отримувало постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та, що держаним виконавцем перед вчиненням дій з примусового виконання судового рішення не було перевірено вказаного факту. Також вказував на те, що постанови державного виконавця від 07.11.2016 відкрито незаконно, а у постанові від 09.11.2016 (ВП № 46050230) йдеться про зведене виконавче провадження № 46799107, однак постанова про об'єднання виконавчих проваджень відсутня.

Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання (ст. 1291 Конституції України).

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових для виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і обов'язки виконавця визначені у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом цієї норми виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. п. 6, 7 ч. 3 ст. 18 Закону).

Аналогічна правова норма містилася і в ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції № 606-XIV.

Отже, накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника є його правом та гарантією задоволення законних вимог стягувача.

У рішенні ЄСПЛ у справі Юрій Миколайович Іванов проти України встановив, що у судових справах державний орган, який було належним чином поінформовано про судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.

Процедура передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого регламентований розділом 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Господарські суди дослідивши надані сторонами докази та встановивши, що в даному випадку відповідним органом державної виконавчої служби були вчиненні дії на виконання рішення суду, які відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, а оскаржувана постанова була прийняття згідно з вимог ст. ст. 18, 48 Закону України "Про виконавче провадження" (боржник не виконав в добровільному порядку рішення господарського суду), прийшли до правильного висновку, що підстав для визнання постанови головного державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. від 09.11.2016 у ВП № 46050230 незаконною та скасування немає.

Також відповідачем не було належним чином доведено в чому полягають незаконності постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про об'єднання виконавчих проваджень та неправомірність у зв'язку з цим усіх подальших дій державного виконавця. Крім того, як було встановлено судами, вказані постанови в установленому законом порядку не були скасовані.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується надсилання відповідачу постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги відповідача.

Отже, підстав для скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 05.01.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 в межах доводів касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фермерського господарства "Бірюк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2017 року у справі за № 925/452/14- без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя В. Карабань