Рішення № 67994409, 14.07.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/14840/16-ц

Провадження № 2/643/1752/17

14.07.2017 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

при секретарі Горборуковій М.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1402 Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

29.11.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини А 1402 Міністерства оборони України, в якому просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за весь час затримки видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні з 17.10.2016 року до отримання трудової книжки 28.11.2016 року у встановленому Законом порядку; стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 15000 грн., судові витрати покласти на відповідача.

10.04.2017 позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги до Військової частини А 1402 Міністерства оборони України та просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за весь час затримки видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні з 17.10.2016 року до отримання трудової книжки 28.11.2016 року у розмірі 2130,92 грн.; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду 15000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що у звязку із подіями на сході України, позивачка з двома неповнолітніми дітьми була змушена виїхати з місця свого проживання до м. Харкова. На теперішній час позивачка зареєстрована як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції у м. Харкові відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 31.08.2015 року. Відповідач також покинув м. Донецьк і офіційно перемістився за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченко,98. 30 вересня 2016 року позивачка отримала повідомлення про скорочення штату працівників № 4952 від 16 вересня 2016 року, у якому їй повідомили, що згідно з наказом командира військової частини від 12 вересня 2016 року № 558 посада друкарського працівника підлягає скороченню. На усну вимогу адміністрації військової частини, 11.10.2016 року позивачка надіслала до відповідача нотаріально посвідчену заяву, у якій звернулася з проханням вислати поштою належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення та вимогою провести виплату всіх сум, що належать їй від роботодавця, у тому числі, суми за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги у звязку із звільненням за скороченням штату, тощо. Не отримавши від роботодавця ні трудової книжки, ні наказу про звільнення, позивача неодноразово намагалася в телефонному режимі зясувати, чи вислані на її адресу вказані вище документи, але дзвінки ігнорувались. Після відправлення трудової книжки позивачка телефонувала працівнику відділу кадрів ОСОБА_2, однак остання телефон не брала, на дзвінки не відповідала, не передзвонювала. 18.10.2016 року, після чергового ігнорування дзвінку, позивачкою було надіслано ОСОБА_2 смс-повідомлення з проханням отримати на поштовому відділенні заяву і надіслати трудову книжку. Телефонні розмови та повідомлення від останньої носили некоректний та навіть агресивний характер. В порушення діючого законодавства відповідач повідомлення про необхідність отримання трудової книжки позивачу не направив. Крім того, відповідач не направив позивачу копію наказу про звільнення. 31.10.2016 року на особисту карту позивачки від відповідача надійшли кошти по розрахунку у звязку з звільненням у сумі 1260 грн., але нарахування було несвоєчасним, а відсутність з вини роботодавця наказу про звільнення та письмового пояснення про нараховані суми, не дало можливості обєктивно оцінити вірність суми розрахунку. Посилання відповідача на те, що військова частина Міністерства оборони є бюджетною організацією, кошти на які приходять як видатки з бюджетних надходжень, не позбавляє його обовязку виконувати вимоги закону, а саме ст.ст. 47, 116 КЗпП України та своєчасно розраховуватися при звільненні працівника, зокрема, позивач прохала про це у своїй нотаріальній заяві, яку відповідач мав змогу отримати 18.10.2016 року. 28.11.2016 року у відділенні Укрпошта позивачка отримала поштове пересилання трудову книжку, копія наказу про звільнення до трудової долучена не була. Відповідно до листа Поштамт-Центру поштового звязку № 1 від 28.03.2017 року 18.10.2016 року лист, з заявою позивача надійшов до адресного відділення поштового звязку Золотоноша 2, в цей же день, згідно вказаної адреси було доставлено повідомлення про надходження поштового відправлення, 21.10.2016 року повторно було доставлено повідомлення. 24.10.2016 року лист позивачки вручений за дорученням ОСОБА_3 18.11.2016 року відповідач направив на імя позивача лист, в якому була трудова книжка. Отримавши нотаріально завірену заяву про направлення трудової книжки поштою 24.10.2016 року, відповідач направляє її позивачу тільки 18.11.2017 року, тобто після спливу 25 днів, порушивши тим самим строки видачі трудової книжки. Крім того, оформлюючи відправлення, відповідач неясно зазначив прізвище позивача, у звязку з чим позивач не змогла своєчасно отримати лист на пошті. Оскільки відповідачем була проігнорована вимога позивача про надання довідки про розрахунок компенсації за невикористані відпустки та вихідної допомоги, а також про середньоденну заробітну плату, розрахунок суми за весь час вимушеного прогулу проводиться на підставі наданих відповідачем даних про розмір установленої в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу на момент звільнення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», яка становить з 18.10.2016 року (час коли відповідач обєктивно міг отримати заяву позивача на пошті та відправити їй трудову книжку) по 28.11.2016 року (час отримання трудової книжки позивачем), тобто за 29 робочих днів 2130 грн. 92 коп. В звязку з порушенням відповідачем законних прав позивача їй була також завдана моральна шкода. Виконуючи примхи представника відповідача, в непогоду, з малою дитиною на руках, позивач пішла оформляти заяву у нотаріуса, що не мало юридичної необхідності та потягло матеріальні витрати у сумі 150 грн. за нотаріальні послуги. Після цього син позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, захворів. Позивач вимушена була покинути дитину на свою матір та прикладати зусилля для отримання трудової книжки та пошуку роботи. Крім того, у жовтні 2016 року позивач мала обєктивну можливість працевлаштуватися соціальним працівником, однак враховуючи, що позивач протягом двох тижнів не могла надати трудову книжку, в оформленні на роботу їй було відмовлено. Так, позивач з вини відповідача була позбавлена можливості влаштуватися на роботу та отримувати якийсь дохід. Несвоєчасність та непрозорість розрахунку викликала неможливість належним чином забезпечити своє існування та існування двох неповнолітніх дітей, а також вирішити інші побутові питання, повязані також з переселенням з зони проведення антитерористичної операції. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, викликають у позивача моральні страждання, в звязку з чим просить стягнути на відшкодування моральної шкоди співмірну суму 15000 грн. (а.с.55-58).

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат ОСОБА_5 підтримали уточнені позовні вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на вищенаведене, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6, який діє на підставі виданої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та надав суду письмові заперечення та пояснення, в яких зазначив, що трудова книжка може бути надіслана її власнику поштою, однак це дозволяється тільки за письмовою згодою власника трудової книжки. У разі неотримання трудової книжки з вини працівника підприємство не несе відповідальності. Нотаріально завірена заява про прохання надіслати трудову книжку працівника Збройних Сил України військової частини А 1402 ОСОБА_1 надійшла до військової частини А 1402 24.10.2016 року, її отримала у поштовому відділенні «УКРПОШТА» міста Золотоноші працівник Збройних Сил України ОСОБА_3 Після реєстрації та відпрацювання документа, внесення відповідних записів, трудова книжка була відправлення позивачеві на адресу вказану у заяві. Позивач відразу халатно віднісся до процедури свого звільнення, так як особисто приїжджати за документами відмовився, а у своїй нотаріально завіреній заяві, яка була направлена на адресу військової частини А 1402 з проханням про видачу трудової книжки поштою, не вказала пункт про видачу витягу з наказу командира військової частини А 1402, яким її було звільнено. Крім того, військові частини Міністерства оборони є бюджетними організаціями, кошти на які проходять як видатки з бюджетних надходжень Міністерства. Заявка на кошти для виплат на жовтень 2016 року була подана до ФЕУ ПС ЗСУ 13.09.2016 року. 12 та 26 жовтня 2016 року на рахунки військової частини А 1402 надійшли кошти для виплат. 27 жовтня 2016 року платіжні документи для виплат були надані до управління Державного казначейства міста Золотоноші, в тому числі, для виплати вихідної допомоги ОСОБА_1, 31.10.2016 була проведена оплата. Відповідно до довідки фінансово-економічної служби військової частини, позивачеві грошова компенсація за невикористану відпустку не передбачена, в звязку з вже отриманими коштами за відповідний відпрацьований період до декретної відпустки. Що ж до нарахування вихідної допомоги при звільненні особи, то її було нараховано в розмірі 1242,11 грн. (посадовий оклад позивача на день звільнення), так як позивач на день звільнення не мала заробітку, розрахунок проводився згідно з установленою в її трудовому договорі тарифною ставкою, посадового окладу на момент звільнення відповідно до останнього абзацу п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Крім того, позивач, предявивши вимоги про стягнення з відповідача компенсації за заподіяну їй моральну шкоду не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру. В задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі (а.с.36-39,67-69).

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що наказом № 46 від 01.03.2012 р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 01 березня 2012 р. на посаду друкарки штабу військової частини А 1402 Міністерства оборони України, що підтверджується копією трудової книжки, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 5-6).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини А 1402 (по стройовій частині) від 17.10.2016 № 237, звільнено з 17 жовтня 2016 року працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 з посади друкарки військової частини А 1402, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у звязку із скороченням штату працівників. Виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

Зазначений наказ позивач ОСОБА_1 отримала в судовому засіданні 14.07.2017 року.

Згідно з листом військової частини А 1402 Міністерства оборони України від 27.02.2017 р., грошова компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_1 не передбачена, в звязку з уже отриманими коштами за відповідний відпрацьований період до декретної відпустки. Нараховано вихідну допомогу при скороченні працівника ст. 44 КЗпП в розмірі 1543,00 грн. (посадовий оклад на день звільнення), так як гр. ОСОБА_1 на день звільнення не мала заробітку, розрахунок проводиться з установлених їй в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу на момент звільнення відповідно до останнього абзацу п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (а.с.35).

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 47 КЗпП України та п.п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

П.4.2. Зазначеної Інструкції встановлено, що якщо трудову книжку не було отримано працівником у звязку з його відсутністю в день звільнення на робочому місці, то власник чи уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із зазначенням про необхідність отримання трудової книжки.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок дозволяє надіслати трудову книжку власнику поштою, за письмовою згодою власника трудової книжки, крім того нотаріальне оформлення заяви не є обовязковим. Однак відповідач зажадав від ОСОБА_1 в порушення зазначеної Інструкції направити нотаріально посвідчену заяву, на отримання якої позивач витратила час та кошти. Крім того, наказ про звільнення позивача був отриманий нею на вимогу суду в судовому засіданні.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Лише 31.10.2016 року на особисту карту позивачки від відповідача надійшли кошти по розрахунку у звязку зі звільненням у сумі 1260,00 грн., що було зроблено несвоєчасно.

28.11.2016 року у відділенні «Укрпошта» позивачка отримала поштове пересилання трудову книжку (а.с. 9).

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок суми за весь час вимушеного прогулу проводиться на підставі наданих відповідачем даних про розмір установленої в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу на момент звільнення позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», яка становить з 18.10.2016 року (час коли відповідач обєктивно міг отримати заяву позивача на пошті та відправити їй трудову книжку) по 28.11.2016 року (час отримання трудової книжки позивачем), тобто за 29 робочих днів 2130 грн. 92 коп.

Крім того, з витягу з наказу від 24.02.2017 № 92 командира військової частини А 1402 Про результати проведення службового розслідування вбачається, що було встановлено: своїми діями відповідальний виконавець штабу військової частини А1659 молодший сержант ОСОБА_7 та діловод штабу військової частини А1402 старший солдат ОСОБА_8 порушили вимоги пунктів 3.93, 3.10.8, 3.10.9, 3.10.10, 3.11.3 інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 16.09.2013 року № 200, що призвело до несвоєчасного звільнення працівника Збройних Сил України ОСОБА_1

Враховуючи викладене, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на її користь компенсацію за затримку видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні з 18.10.2016 року до отримання трудової книжки 28.11.2016 року у розмірі 2130 грн. 92 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції у м. Харкові, відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 31.08.2015 року (а.с. 10), має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 Данііла, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12,13). При цьому згідно з листом Територіального центру надання соціальних послуг Московського району міста Харкова від 17.03.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи, гр. ОСОБА_1 зверталася до закладу з питання працевлаштування в період осені 2016 року, в звязку з чим повинна була надати трудову книжку згідно з ст. 24 КЗпП України, але вона повідомила, що їй потрібен час для того, щоб забрати трудову книжку з попереднього місця роботи (а.с.60).

Оскільки позивач ОСОБА_1 перенесла моральні страждання, повязані з порушенням її законних прав відповідачем під час звільнення, в результаті чого вона вимушена відвідувати державні установи, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, не змогла своєчасно повторно працевлаштуватися, а також виходячи з принципу розумності та зваженості, суд задовольняє позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 4000 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини А 1402 Міністерства оборони України в частині відшкодування моральної шкоди суд відмовляє за недоведеністю позивачем своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача в доход держави судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог майнового та немайнового характеру у розмірі 1280 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 1402 Міністерства оборони України, код 07760091, на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні з 18.10.2016 року до отримання трудової книжки 28.11.2016 року у розмірі 2130 (дві тисячі сто тридцять) грн. 92 коп.

Стягнути з Військової частини А 1402 Міністерства оборони України, код 07760091, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 4000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути з Військової частини А 1402 Міністерства оборони України, код 07760091, в доход держави судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини А 1402 Міністерства оборони України - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час

проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Харченко А.М.