Вирок № 67994033, 10.07.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/923/15-к

Провадження № 1-кп/490/194/2017

У Х В А Л А

10 липня 2017 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі - Шаповалової О.І.

за участі прокурора Петренка А.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився 21 липня 1970 року у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, одруженим, має доньку Поліну, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом ІІ групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не вчиняв злочинів та не судився

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, що передбачений частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України.

Під час судового розгляду кримінального провадження представник потерпілої заявила клопотання про проведення у справі комплексної судово-автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин ДТП на підставі зібраних у справі доказів.

Захисник під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення цього клопотання заперечував.

Він вказував, що, як на його думку, будь-які підстави для проведення у справі комплексної експертизи є відсутніми.

До того ж він звернув увагу сторін у справі та суду, що призначення такої експертизи вимагає визначення вихідних даних, які наразі у встановленому для цього порядку не визначені.

В той же час захисник заявив клопотання про визнання результатів проведеної по цій справі судово-автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин ДТП від 21 листопада 2014 року № 1319 недопустимим доказом.

В обґрунтування цього він послався про те, що ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 березня 2017 року визнані недопустимим доказом відомості, отримані внаслідок проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_5 від 21 жовтня 2014 року.

Як вказував далі захисник, таке:

1)само по собі тягне недопустимим вказаної експертизи, як похідного доказу;

2)доводе, що особа, яка призначила цю експертизу та визначала вихідні данні для неї - слідчий Письменний М.Г. - на час проведення досудового розслідування був зацікавлений у результатах розгляду кримінального провадження, а за такого - підлягав відводу;

3)робить покази свідка ОСОБА_5 сумлінними, не були належним чином перевірені під час досудового розслідування, а за такого - такими, що не можуть бути покладеними у підґрунтя подальшого доказування, зокрема - проведення на їх підставі експертних досліджень.

Представник потерпілого під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення клопотання захисника заперечувала.

Прокурор під час розгляду кримінального провадження позицію представника потерпілого підтримав, проти задоволення клопотання захисника заперечував.

Потерпіла під час судового розгляду кримінального провадження підтримала позицію свого представника, а обвинувачений - позицію захисника.

Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження суд доходе такого.

І. Щодо клопотання захисника.

Матеріали справи свідчать, та сторони не заперечують того, що на виконання ухвали слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Миколаївській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 від 06 листопада 2014 року завідуючим сектором АТД МВ ОНДІСЕ ОСОБА_7 було проведене дослідження, за наслідками якого 21 листопада 2014 року складений висновок № 1319 щодо дослідження обставин ДТП, яка є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

При цьому вихідними даними для проведення цієї експертизи як у згаданому висновку, так й у вказаній постанові були вказані, зокрема, покази свідка ОСОБА_5 та результати проведеного за його участі 21 жовтня 2014 року слідчого експерименту.

З ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 березня 2017 року вбачається, що згаданий слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_5 був проведений з грубим порушенням процесуальної форми в зв'язку з залученням до його проведення, як одного з понятих, зацікавленої особи. За таких обставин відомості, отримані в зв'язку з проведенням цього слідчого експерименту, визнані недопустимими доказами.

1. Захисник стверджує, що встановлені судом обставини створюють обґрунтовані сумніви у неупередженості слідчого Письменного М.Г., через що проведена за його /слідчого/ постановою експертиза є недопустимим доказом, як отримана неналежним суб'єктом.

Проте, з такими твердженнями захисту погодитись неможливо за такого.

По-перше, захисник наразі стверджує про обставини, які були відомі сторонам під час досудового розслідування.

Так, з відомостей, отриманих під час судових засідань,, вбачається, що ще під час досудового розслідування обвинуваченому було відомо про характер взаємних відносин між потерпілою ОСОБА_3 та ОСОБА_8, участь якого у проведенні слідчого експерименту була визнана такою, що потягло його недійсність.

За такого за наявності до того підстав вказані захистом обставини мали бути вказані під час досудового розслідування.

Проте, будучи освіченими про вказані вище обставини, захисник та обвинувачений у встановлені частиною 4 статті 80 КПК України строки - одразу після встановлення цих обставин - заяву про відвід слідчому не подали; наразі строки для подання подібних заяв сплинули.

По-друге, зі змісту статті 77 КПК України вбачається, що підставою для відводу, зокрема, слідчого, можуть слугувати обставини, що свідчать про наявність в нього особистого /позаслужбового/ інтересу, який заважає йому належним чином виконувати його процесуальні обов'язки. При цьому вказаний інтерес має бути саме позаслужбовим /особистим/, обставини виконання, навіть - неналежне - слідчим своїх посадових обов'язків позаслужбового інтересу ж не утворюють.

В цьому ж випадку заявник про наявність в слідчого особистого інтересу не посилаються, натомість посилаються про процесуальні дії слідчого, які належним чином відображені у прийнятих ним процесуальних рішеннях та зафіксовані у документах, що свідчать про перебіг вчинених ним дій.

Оцінка ж таким діям та рішенням може бути надана, та вже надається, шляхом прийняття відповідних процесуальних рішень.

Наведене у сукупності свідчить, що підстави вважати наявними обставини, що тягли за собою відвід слідчого Письменного М.Г., наразі відсутні.

Отже, доводи захисту про таке не можуть біти покладеними у підґрунтя судових рішень.

2. Захисник стверджує, що результати експертного висновку базуються на результатах слідчого експерименту.

Проте, ці посилання не у повній мірі відповідають дійсності.

Так, з тексту вказаного захисником експертного висновку вбачається, що результати дослідження були отримані фактично внаслідок аналізу експертом попереднього висновку щодо технічного стану транспортного засобу, схеми до протоколу огляду місця ДТП, а також показів свідка ОСОБА_5, що були надані ним не під час слідчого експерименту.

Наведене свідчить, що оскаржуваний висновок експерта в дійсності не ґрунтується на результатах слідчого експерименту, що визнані судом недопустимим доказом.

3. Захисник стверджує, що покази свідка ОСОБА_5, покладені у підґрунтя оскарженого висновку експерта, не є послідовними та не є перевіреними належним чином.

Проте, відповідно до частини 2 статті 89 КПК України на цій стадії кримінального провадження суд може визнати недопустимими лише докази, які були отримані з очевидними порушеннями порядку їх збирання або процесуальної форми їх фіксування.

В цьому ж випадку захисник вказує не на порушення порядку отримання доказів та їх фіксування, але - про результати їх оцінки, до того ж - сукупно з іншими доказами.

Така оцінка ж може бути здійсненою лише за наслідками розгляду справи по суті.

Отже, в цій частині посилання захисту не містять вказівок на обставини, що дозволяють на цій стадії визнати певні докази недопустимими.

Таким чином суд приходе до висновку про те, що у задоволенні клопотання захисника про визнання результатів проведеної по цій справі судово-автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин ДТП від 21 листопада 2014 року № 1319 недопустимим доказом слід відмовити.

ІІ. Щодо клопотання представника потерпілого.

Представник потерпілого просить про призначення у справі комплексної судово-автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин ДТП на підставі зібраних у справі доказів.

Проте, як слушно зазначив захисник, відповідно до пункту 1.3 розділу ІІ Науково-Методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерстваюстиції Українивід 08 жовтня 1998 року № 53/5(з послідующими змінами) у документі про призначення автотехнічної експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані). При призначенні експертизи обставин ДТП необхідно, зокрема, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо), ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування); момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо застосовував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими частинами зіткнулись транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).

Всі ці обставини становлять предмет доказування по цьому кримінальному провадженню, в зв'язку з чим відповідно до статті 92 КПК України мають бути наведені та доведені стороною обвинувачення, зокрема, прокурором, а у певних випадках - потерпілим.

Наведення та доведення ж цих обставин самим судом діючим законодавством не передбачене та суперечитиме принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зокрема - вимогам частини 6 статті 22 КПК України.

В цьому ж випадку сторона обвинувачення, зокрема - прокурор, а також - потерпілі - вказані обставини наразі не наведені.

За такого суд наразі є позбавлений процесуальної можливості вирішити заявлене клопотання по суті.

За такого суд приходе до висновку про те, що у задоволенні клопотання представника потерпілого про призначення у справі експертизи слід відмовити, що не позбавляє зацікавлених осіб права за наявності до того підстав вдруге заявити аналогічне клопотання, навівши обставини, що є необхідними для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 372, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.У задоволенні клопотання захисника про визнання результатів проведеної по цій справі судово-автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин ДТП від 21 листопада 2014 року № 1319 недопустимим доказом - відмовити.

2.У задоволенні клопотання представника потерпілого про призначення у справі автотехнічної експертизи - відмовити, роз'яснити сторонам їх право за наявності до того підстав вдруге заявити аналогічне клопотання, навівши обставини, що є необхідними для його вирішення

Ухвала оскарженню не підлягаю.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

10.07.2017