Постанова № 67993274, 25.07.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.07.2017 Справа № 554/8539/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 липня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави А. Г. у складі:

головуючого судді Савченка А. Г.

при секретарі Гречка Є. В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Октябрського районного суду м. Полтави звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ), де він перебуває на обліку, в якому просив:

- поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку йому пенсії з 1 січня 2008 року по 1 квітня 2012 року відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 7 листопада 2007 року протиправною;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити додатковий перерахунок та виплату йому пенсії без обмеження граничного розміру за період з 1 січня 2008 року по 1 квітня 2012 року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 7 листопада 2007 року, виходячи з суми у розмірі 50 % від наступного грошового забезпечення: посадового окладу 1400 грн.; окладу за військове звання 130 грн.; надбавки за вислугу років 30 %; надбавки за таємність 15 %; надбавки за оперативно-розшукову діяльність 15 %; надбавки за спецзавдання 16 %; надбавки за контррозвідувальну діяльність 47 %; надбавки за особливо важливі завдання 35 %; надбавки 100 %; надбавки понад 20 років вислуги 50 %; надбавки за безперервну службу 50 % та премії 33 %;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку йому пенсії в період з 1 липня 2012 року по 1 січня 2016 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 355 від 23 квітня 2012 року протиправною;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії без обмеження граничного розміру за період з 1 квітня 2012 року по 1 січня 2016 року згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 355 від 23 квітня 2012 року у розмірі 50 % від наступного грошового забезпечення: посадового окладу 1400 грн.; окладу за військове звання 130 грн.; надбавки за вислугу років 30%; надбавки за особливо важливі завдання 98 %; надбавки за таємність 15 %; надбавки за оперативно-розшукову діяльність 50 %; надбавки за роботу з особами, залученими до участі в ОРД 20 %; надбавки за спецзавдання -70 %; надбавки 100 %; надбавки понад 20 років вислуги 50 %; надбавки за безперервну службу 50 % та премії 33 % від суми посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки від вислуги років;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області (код ЄДРПОУ13967927) на його користь судовий збір в розмірі 551,20 грн., зарахувавши його на пенсійну картку Ощадбанку за номером 5167 4900 4739 7220;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з вересня 1993 року він є пенсіонером Служби Безпеки України та отримує пенсію за вислугу років, яку йому призначено довічно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262- ХІІ) за посадою начальника 3 напрямку відділу контррозвідки УСБУ в Полтавській області (далі - УСБУ).

31 серпня 2016 року при ознайомленні з матеріалами пенсійної справи № 1470 (далі ПС № 1470) ним були виявлені порушення норм чинного законодавства при перерахунках та виплаті пенсії з 1 січня 2008 року та з 1 квітня 2012 року, які стали можливими, на його думку, внаслідок неправильного розуміння та підміни понять «призначення пенсії» та «перерахунок пенсії», а також помилкового трактування поняття «зворотна дія нормативно-правового акту у часі» в частині, що стосуєтьсязмін в посадових окладах, надбавках, підвищеннях, доплатах та преміях, які відбулися з моменту призначення пенсії.

Зважаючи на це, він відповідно до ст. 40 Конституції України 8 вересня 2016 року подав заяву до ГУ ПФУ із викладенням обставин виявлених порушень та проханням про здійснення додаткових перерахунків розмірів його пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1294 від 7 листопада 2007 року та № 355 від 23 квітня 2012 року, в чому йому було відмовлено шляхом повідомлення йому про це листом ГУ ПФУ від 21 вересня 2016 року № 422/В 03без прийняття рішення та фактично без зазначення мотивів відмови в проведенні перерахунку пенсії.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, він і звернувся з цим позовом до суду.

Він також подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, наполягаючи при цьому на задоволенні позовних вимог, в якому, крім наведеного вище, просив поновити строк на звернення до суду за захистом свого права, наголошуючи на тому, що пропустив його з поважних причин.

Відповідач подав заперечення на позов, в яких наполягав на відсутності підстав для проведення перерахунку пенсії позивача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених в запереченнях на позов. Про це ж просив і представник відповідача в ході судового розгляду справи.

Суд, заслухавши представника відповідача, повно та обєктивно дослідивши докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до посвідчення серії СБ № 01164 позивач ОСОБА_2 являється пенсіонером з 1 вересня 1993 року, пенсія якому призначена за вислугу 20 років згідно з законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та членів їх сімей (а. с. 15).

8 вересня 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою, в якій просив в межах покладених на ГУ ПФУ повноважень провести перерахунок розміру призначеної йому пенсії за періоди з 1 січня 2008 року по 1 липня 2012 року (постанова КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року) та з 1 липня 2012 року по 1 січня 2016 (постанова КМУ № 355 від 23 квітня 2012 року), а також провести за наслідками перерахунку відповідні доплати (а. с. 9-11), в чому йому було відмовлено заступником керівника ГУ ПФУ, про що його було повідомлено листом за № 422/В-03 від 21 вересня 2016 року без прийняття відповідного рішення (а. с. 12-14).

Такі дії відповідача суд розцінює як протиправні та такі, що порушують субєктивне право позивача на пенсійне забезпечення, гарантоване йому статтею 46 Конституції України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно статті 80 цього Закону заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81 Закону), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи. При цьому Закон не визначає конкретної її форми та змісту, а лише констатує необхідність факту подання такої заяви за місцем проживання особи з зазначенням вимоги про перерахунок пенсії та долученням до неї необхідних документів.

Ці вимоги закону позивачем при зверненні до пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії були дотримані.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії.

Рішення про відмову із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові протягом 5 днів з дня його прийняття.

Судом встановлено, що Головне управління ПФУ на підставі поданої позивачем заяви відповідного рішення щодо перерахунку пенсії не приймало.

Таким чином, суд вважає, що відповідно до статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статей 49 та 63 Закону № 2262-ХП підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі №21-484а13.

Всупереч зазначеному, відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії без прийняття відповідного рішення, виклавши свої міркування з цього приводу в листі, що є порушенням як Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону № 2262-ХП, так і Конституції України, а також зловживанням правом, що заборонено статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд саме так сприймає дії відповідача.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Встановлення статтями 105 та 162 КАС України способів захисту не виключає застосування інших способів захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому, враховуючи вищенаведене та приписи ст. 11 КАС України, суд вважає за не обхідне вийти за межі позовних вимог та зобовязати відповідача розглянути заяву позивача від 8 вересня.2016 року, як з заяву про проведення перерахунку пенсії.

Суд не вважає, що при зверненні за захистом свого права до суду позивачем без поважних причин було пропущено строк на це, встановлений законом.

При цьому суд виходить з того, що правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відтак, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, за правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті б КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобовязаний зясувати чи має місце порушення субєктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 КАС України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли субєктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення субєктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15.

На підставі вищевикладеного, суд, зясувавши, що субєктивне право позивача на його пенсійне забезпечення було порушено, про що він дізнався лише 31 серпня 2016 року, і у відновленні його після його звернення до відповідних державних органів йому було відмовлено з недотриманням визначених законом процедур, суд вважає, що строк на звернення до суду за захистом свого права ним пропущений з поважних причин, а тому вважає за необхідне поновити його.

Суд вважає за необхідне встановити також відповідно до статті 267 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Відповідно до частинні статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 99, 159-163, 267 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вважати причину пропуску строку на звернення ним до суду за захистом свого порушеного права поважною та поновити його.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 8 вересня 2016 року про перерахунок пенсії з прийняттям відповідного рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 28 липня 2017 року.

Суддя А. Г. Савченко