Постанова № 67993057, 03.03.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1070/17

Провадження № 1-кс/362/158/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської областіу складі:

головуючої судді - Г.М. Лебідь-Гавенко

з участю секретаря А.В. Харченко,

прокурора М.В. Гайдука,

слідчого В.І. Голодного,

захисника ОСОБА_1

розглянувши клопотання слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_2, погоджене із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в:

03 березня 2017 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся слідчий СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітан поліції ОСОБА_2 із клопотанням, погодженим з прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання слідчого мотивовано тим, що 02.03.2017, близько 10 год. 40 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи на меті незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, проник на територію подвіря, розташованого за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Плесецьке, вул. Лісова, 148, де знаходився автомобіль марки DaewooLanos, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6, який був відчинений.

Так ОСОБА_5 відчинив двері автомобіля та за допомогою ключа, який знаходився в замку запалення, привів в дію двигун та розпочав рух в напрямку смт. Калинівка Васильківського району Київської області, де по вул. Залізничній здійснив зіткнення з іншим автомобілем, в результаті чого пошкодив викрадений транспортний засіб.

В результаті незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілій ОСОБА_6, завдано матеріального збитку.

02.03.2017 о 16 год. 00 хв., в смт. Калинівка Васильківського району Київської області, по вул. Залізничній підозрюваного ОСОБА_5 затримано та складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення.

03.03.2017 ОСОБА_5 у порядку ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України та допитано в якості підозрюваного.

Вина підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Підозрюваний ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від пяти до восьми років з конфіскацією майна.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5, будучи раніше судимий, на шлях виправлення не став, знову скоїв умисний злочин, з метою уникнення відповідальності може переховується від органів досудового розслідування, є жителем іншої області, постійного місця проживання немає, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 більш мяких запобіжних заходів.

Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 1 ст. 107 КПК України не здійснювалась, оскільки таке клопотання не заявлялось.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, оскільки є ризики, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування або суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити, оскільки підозрюваний вчинив тяжкий злочин, а тому буде переховуватися від органів досудового розслідування або суду і може вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_11 ОСОБА_1 вимоги клопотання не визнав, просив у його задоволенні відмовити, оскільки ризиків передбачених ст. 177 КПК України прокурором та слідчим не доведено, просив суд приєднати до матеріалів клопотання письмові докази, а тому просив застосувати до нього більш мякий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобовязання.

Допитаний у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 просив застосувати до нього більш мякий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, вину визнав, у вчиненому щиро кається.

Заслухавши слідчого, прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також матеріали кримінального провадження № 12017110140000324, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимогстатей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що вручені останньому 03 березня 2017 року о 12 год. 50 хв., та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, приходить до наступного висновку.

За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:

- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;

- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені уч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;

5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантованіст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року(Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України".

Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно дост. 178 КПК:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

8) наявність судимостей у підозрюваного,

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), №38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».

Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно дост.178 КПК, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 289 КК України - позбавлення волі до восьми років з конфіскацією майна або без такої; його вік, стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, а саме те, що він одружений, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; те, тимчасово ніде не працює, репутацію підозрюваного, те, що він раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, тому приходить до обґрунтованого висновку про доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбаченихчастиною першою статті 194 КПК України.

Оскільки запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", слідчий суддя, постановляючи ухвалу про задоволення клопотання про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує також наявність та доведеність ризиків, що передбачені п.1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні при обранні іншого запобіжного заходу, не повязаного з утриманням під вартою, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів вбачається недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Розмір застави, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177та178 КПК України, керуючись ст.182, ч. 3 ст.183 КПК України, слідчий суддя визначає у розмірі 10мінімальних заробітних плат, що, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на думку суду, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та не є завідомо непомірним для нього.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст.176,177,178,182,183,184,193,194,196,197 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_2, погоджене із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України -задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваногоОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого: 25.03.2002 Яворівським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 296, ч. 3 ст. 296, 70 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 16.04.2003 року Яворівським районним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, 18.12.2008 Яворівським районним судом Львівської області за ч. 3 ст.296, ч. 1 ст. 309, 70 КК України до 2 років позбавлення волі; 30.04.2009 р. Яворівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 02.10.2015 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі,запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, з подальшим утриманням у Київському СІЗО № 13 Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів, а саме до 30 квітня 2017 року включно.

Відповідно дост. 183 КПК УкраїнивизначитиОСОБА_4розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним обов'язків, передбаченихКПК Українив розмірі десяті мінімальних заробітних плат, що на момент постановлення ухвали становить 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) гривень.

У разі внесення застави, наОСОБА_4покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5ст. 194 КПК України:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Згідно із ч. 7ст. 182 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на рахунок № 37313001002172, код банку 821018, назва банку: ГУ ДКУ у Київський області, код 26539676.

Відповідно до ч. 3, 8 ст.182, ч. 5 ст.194 КПК Українипідозрюваному, обвинуваченому роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов'язків заставодавцем а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурору або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Строк дії ухвали шістдесят днів з моменту затримання.

На ухвалу протягом п'яти діб з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Київської області.

Слідчий суддя Г.М.Лебідь-Гавенко