Рішення № 67993012, 14.07.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4719/15-ц

Провадження № 2/362/212/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді-ОСОБА_1,

при секретарі - А.В. Харченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила розірвати договір довічного утримання між нею та відповідачкою, укладений 03.12.2014 року та посвідчений державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1839, припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, повернути у власність ОСОБА_2 вищезазначену квартиру та стягнути з відповідача судові витрати.

Вказуючи на те, що вона в наслідок нещасного випадку отримала травму вивих шийки стегна та втратила змогу самостійно пересуватися та належно обслуговувати себе в побуті і потребувала стороннього догляду. У АДРЕСА_2 проживає гр. ОСОБА_5 яка у 2014 році запропонувала їй свої послуги по забезпеченню її по догляду, харчування, утримання її квартири в належному стані. Замість цього просила відписати її донці громадянці ОСОБА_3 належну їй квартиру АДРЕСА_3. Так на підставі довіреності від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_5, від імені ОСОБА_2 уклала Договір довічного дарування від 03 грудня 2014 року з ОСОБА_3, яка являється її донькою, згідно якого ОСОБА_5 від імені Відчужувача передає у власність Набувачу належну Відчужувачу на праві приватної власності квартиру під номером 20, яка знаходиться в місті Василькові Київської області, по вулиці Фрунзе в будинку під номером 59, взамін чого Набувач зобовязується забезпечувати Відчужувача утриманням та доглядом довічно. На протязі декількох місяців Відповідач за рахунок її пенсії, яку отримував відповідач особисто, здійснював оплату рахунків, купував продукти харчування та різного роду засоби щоденного побуту, готував їжу, а з лютого 2015 року відповідач перестав приходити до неї, забезпечувати харчуванням та доглядом, оплачувати рахунки, а тому вона вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач та її представник в судове засідання не зявились, від представника позивача до суду надійшла заява, в якій представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі, вимоги позову підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.225).

ОСОБА_3 також в судове засідання не зявилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином через виклик її в якості відповідача в газету «Час Київщини» №19 (262) від 19 травня 2017 року, яка долучається до матеріалів справи.

Відповідач, в силу абзацу 4 ч. 5 ст. 74 ЦПК України, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи до суду не з'явилася, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи у його відсутності не надіслала.

Оскільки позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням положень статей 55, 124 Конституції України та відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України і ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, проте лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а юрисдикція судів поширюється на всі відносини, що мають правовий характер.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

Судом встановлено, що 03 грудня 2014 року, між ОСОБА_2, від імені якої по довіреності діє ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1-1839, згідно якого ОСОБА_5 від імені Відчужувача передає у власність набувачу належну відчужувану на праві приватної власності квартиру під номером 20, яка знаходиться в місті Василькові Київської області, по вулиці Фрунзе в будинку під номером 59, взамін чого набувач зобовязується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно (а.с. 4).

Згідно медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 07.15.2016 року та 25.07.2016 року проходила обстеження у ендокринолога (а.с. 91).

Згідно змісту п. 8 договору довічного утримання (догляду): за згодою сторін обовязок набувача майна по наданню відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді - забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі; забезпечення продуктами харчування в кількості, необхідній для щоденного триразового харчування; забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям; здійснення догляду та надання необхідної допомоги у побуті; забезпечення необхідними лікувальними засобами; забезпечення щомісяця, не пізніше 30 числа, готівкою у сумі 200 гривень.

В свою чергу, у відповідності до п. 14 договору довічного утримання (догляду), цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку не виконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін у судовому порядку (а.с. 4).

18.01.2016 року ОСОБА_3 подала до суду письмове заперечення на позовну заяву про розірвання договору довічного утримання (а.с. 38-39), в якому пояснила, що з вересня 2014 року вона здійснювала на прохання ОСОБА_2 догляд за нею, сплачувала всі платежі по утриманню квартири АДРЕСА_4, за весь період на загальну суму 2138,13 грн., що підтверджується квитанціями про сплату за комунальні послуги (а.с. 40-53), та купувала необхідні ліки, згідно квитанцій було витрачено 1201,27 грн. (а.с. 54-57). Також робила ремонтні роботи в зазначеній квартирі: заміна розеток, електропроводки тощо. Все це здійснювала за власні кошти. Пенсію позивачка отримувала особисто для погашення кредиту свого сина ОСОБА_6. Крім того, вона кожного місяця сплачувала ОСОБА_2 200 грн., як це передбачено Договором. У травні 2015 року до ОСОБА_2 повернувся її син ОСОБА_6, який змінив замки на вхідних дверях до квартири, чим перешкоджав у виконанні зобовязань за договором. З цього приводу вона викликала працівників міліції, що зафіксовано у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення. Після повернення сина ОСОБА_2 відмовилась від її послуг, тому що хоче повернути квартиру. А тому вона просила розірвати Договір довічного утримання від 03 грудня 2014 року у звязку з неможливістю його подальшого виконання набувачем та залишити за нею, ОСОБА_3 право власності на 1/7 частину квартири №20, яка знаходиться в м. Василькові Київської області, по вул. Фрунзе в будинку №59, з урахуванням тривалості часу, протягом якого вона належно виконувала свої обовязки за договором (а.с. 63-66).

Відповідно до висновків по матеріалам перевірки Васильківським МВ ГУМВС України в Київській області від 13.05.2015 року, 17.05.2015 року та 22.08.2015 року, працівниками міліції була здійснена перевірка за заявами ОСОБА_3 про перешкоди потрапляння в квартиру АДРЕСА_5 та здійсненні своїх обовязків згідно договору довічного утримання (а.с. 58-60).

Згідно довідки виданої депутатом Васильківської міської ради VII скликання ОСОБА_7 від 08 листопада 2015 року з травня 2015 року по теперішній час ОСОБА_3 не виконує належним чином зобовязання взяті на себе згідно договору довічного утримання від 03.12.2014 року, громадянка ОСОБА_2 позбавлена належного догляду з її сторони та має скрутне фінансове становище (а.с. 68).

Відповідно до заяви про допит свідка від 27 січня 2016 року складеної ОСОБА_8, ОСОБА_7 - депутат, який обирався дві каденції підряд саме по округу на якому проживає позивач та може підтвердити обставини, що ОСОБА_3 не виконувала свої обовязки щодо утримання гр. ОСОБА_2 (а.с. 77).

Листом департаменту збору боргів ТОВ «Вердикт Консалтинг» ОСОБА_6 було повідомлено про суму боргу у сумі 4274,03 грн. перед ПАО «ПриватБанк», та з 25.06.2015 року розпочався процес підготовки до судового провадження, у звязку з чим загальна сума боргу після судового процесу становить 5343,44 грн. (а.с. 78).

На адресу ОСОБА_6 начальником претензійно-позовного відділу ТОВ «Кредитекспресс ОСОБА_9Ел.Сі» було направлено претензію про сплату боргу в сумі 11081,77 грн. до 27.11.2015 року згідно договору № 106461899 укладеному з ПАО «Банк Форвард», для вирішення спору в досудовому порядку (а.с. 79).

18.11.2015 року ОСОБА_6 направлена претензія ТОВ «Споживчий Центр» про сплату боргу за кредитним договором № 21.09.2015-000000477 від 21.09.2015 року в сумі 6908,40 грн. (а.с. 81).

Відповідно до положень ч.ч. 1 і 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору.

Згідно ізст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно дост. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів установлено, що між сторонами укладено договір довічного утримання, згідно умов якого ОСОБА_3 зобовязалася довічно утримувати ОСОБА_2, а саме: забезпечувати її житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі; забезпечення продуктами харчування в кількості, необхідній для щоденного триразового харчування; забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям; здійснення догляду та надання необхідної допомоги у побуті; забезпечення необхідними лікувальними засобами; забезпечення щомісяця, не пізніше 30 числа, готівкою у сумі 200 гривень. Як вбачається із матеріалів справи, письмових пояснень відповідачки про те, що сином ОСОБА_2 було здійснено перешкоди у належному виконанню нею своїх обовязків по договору довічного утриманню позивачки, а саме зміну ним замків у квартирі ОСОБА_2, не впускання її до квартири, що підтверджується висновками по матеріалам перевірки Васильківського МВ ГУ МВС, належне її виконання своїх обовязків перед ОСОБА_2 до приїзду її сина, а саме сплата за комунальні послуги за квартиру позивачки, що підтверджено відповідними квитанціями, щоденний нагляд, повністю доведено та достатньо обґрунтовано відповідачем, а тому суд прийшов до висновку щодо відмови у вказаному позові ОСОБА_2, через неможливість виконання ОСОБА_10 взятих на себе обовязків по Договору.

В порядку ст.88 ЦПК України за рахунок відповідача компенсуються витрати позивача в разі задоволення його вимог, однак в даному випадку в позові відмовлено, тому і судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 256-258, 261, 267, 610, 611, 651, 744, 755, 756 ЦК України, ст.ст. 3,4,8,10,11,15,57,58,60, 209,212,213-215,294 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяГ.М. Лебідь-Гавенко