Окрема думка судді № 67991841, 28.07.2017, Харківський районний суд Харківської області

28.07.2017

Справа № 635/2644/17

Провадження № 1-кп/635/618/2/2017

О К Р Е М А Д У М К А

28 липня 2017 р. с. Покотилівка

Ухвалою колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 28 липня 2017 р. обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України за клопотанням захисника ОСОБА_2 підтриманого ії підзахисним обвинуваченим ОСОБА_1 змінено міру запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт, незважаючи на клопотання прокурорів Рикової О.В. і ОСОБА_3 на продовження строку запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою строком на 60 діб, підтриманого представником потерпілого ОСОБА_4 і потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Відповідно до предявленого ОСОБА_1 обвинувачення:

«09.01.2017 р., приблизно об 11 год. 30 хв., він, маючи при собі заряджену гладко ствольну мисливську рушницю МР-153, 12 калібру № НОМЕР_1, яку він, згідно дозволу 1177/494 від 03.12.2004 р. може зберігати та носити, прибув до деревяного будинку зі зрубу на території ДОТ-БВ «Дубрава», розташованого за адресою: Харківська область Харківський район с. Липці вул.. Курортна, 1. Саме в той час, побачивши біля банного комплексу ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та чоловіка на імя Ігор (повні анкетні дані під час досудового розслідування не встановлено), які стояли біля входу в деревяний будинок зі зрубу та поблизку вказаного будинку, які раніше ОСОБА_1 не були знайомі, ОСОБА_1 нічого не запитуючи, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті вищезазначених осіб та бажаючи їх настання, керуючись незначним мотивом, з метою противоправного позбавлення життя, направив свою мисливську рушницю в бік вказаних осіб та погрожуючи їм вбивством, зробив 4 постріли в їх бік, чим спричинив вогнепальне поранення ОСОБА_6, але не довів свій задум до кінця, з причин, що не залежали від його волі, а саме при намаганні перезарядити рушницю, ОСОБА_1 було затримано та обеззброєно. В результаті противоправного діяння ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_6 гостру закриту черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку, непроникаючі множинні вогнепальні поранення мяких тканин голови, множинні вогнепальні поранення лівого плеча, лівого передпліччя і кісті, які, згідно висновку експерта № 489-А/17 від 03.04.2017 р. належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя, наскрізне поранення правого ока з розривом хоріодеї, з подальшим розривом посттравматичної катаракти, часткового гемофтальма, яке належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Одразу після вказаної події ОСОБА_6 було госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги до КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. проф.. Мещанінова»

Таким чином, на підставі вищевикладеного ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто незакінчений замах на умисне противоправне заподіяння смерті (умисне вбивство) двом або більше особам».

Прокурори Рикова О.В. і ОСОБА_3 вважали, що окрім обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України існують ризики передбачені п. 1), п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, а представник потерпілого ОСОБА_4 і потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вважали, що окрім обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України існують ризики передбачені п. 1) - п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України

Вважаю, що відносно ОСОБА_1 існує обґрунтована підозра у вчиненні злочину передбаченого за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та наявні ризики передбачені п. 1), п. 3)- п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України

02 червня 2017 р. колегією суддів Харківського районного суду Харківської області при ухваленні рішення про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу з домашнього арешту на утримання під вартою враховувались дані в судовому засіданні пояснення потерпілого ОСОБА_6 про те, що до нього на початку квітня 2017 р. перестріли двоє невідомих, які погрозливо запропонували йому написати слідчому по кримінальній справі дві заяви, одну - про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_1, а другу про відмову від проведення судово-медичної експертизи, а також приїздив до нього в лікарню з невідомою метою, перелякавшись потерпілий ОСОБА_6 закрився у себе в палаті.

Окрім цього, 02 червня 2017 р. потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав клопотання ОСОБА_6 та пояснив суду, що на початку травня 2017 р. ОСОБА_1 у м. Мерефа під будівлею Харківського райвідділу поліції погрожував одночасно йому, а також потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_7, що у нього хвате грошей і на поліцію і на суддів для вирішення на його користь всіх питань по цьому кримінальному провадженню і він не збирається відшкодовувати потерпілим заподіяну ним шкоду.

02 червня 2017 р. потерпілий ОСОБА_7 підтримав клопотання потерпілого ОСОБА_6 та наполягав на зміні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з домашнього арешту на взяття під варту і підтвердив пояснення потерпілого ОСОБА_8

02 червня 2017 р., відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК України: «Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого», суд змінив обвинуваченому ОСОБА_1, з урахуванням зроблених прокурорами Ростовцевою Ю.А. і ОСОБА_9, а також потерпілими ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 і представником представника потерпілих ОСОБА_4 клопотань про зміну запобіжного заходу, та з урахуванням пояснень даних вказаними потерпілими в судовому засіданні щодо впливу на них з боку обвинуваченого ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні та їх побоювань що він може і далі застосувати відносно них вогнепальну зброю.

Вислухавши сторони судового провадження та дослідивши надані ними документи, 02 червня 2017 р. колегія суддів вважала, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 наявна обґрунтована підозра у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1) ч. 2 ст. 115 КК України та наявні ризики передбачені п. 1), п. 3), п. 4), п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають суду достатні підстави вважати що обвинувачений ОСОБА_1 може здійснити дії передбачені п. 1), п. 3), п. 4), п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується і жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд, відповідно до ухвали від 02 червня 2017 р., вважав, що стороною захисту не доведено наявність позитивних змін в особистості обвинуваченого ОСОБА_1 або позитивних змін у його відносинах з потерпілими, які б унеможливили у подальшому насильницькі дії ОСОБА_1 по відношенню до потерпілих, а самі потерпілі вказали на те, що вони продовжують продовження по відношенню до них злочинних дій з боку обвинуваченого ОСОБА_1

Відповідно до п. 1) ч. 4 ст. 183 КПК України, судом при постановленні ухвали від 02 червня 2017 р., про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, були враховані підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не визначений розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Відповідно до ухвали Харківського районного суду Харківської області від 02 червня 2017 р. обмеження, які встановлюються судом обвинуваченому ОСОБА_1 при зміні йому міри запобіжного заходу з домашнього арешту на утримання під вартою, передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки і підтримання публічного порядку, а також з метою запобігання вчинення ним інших злочинів.

При зміні судом обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом досягнута рівновага між загальними інтересами суспільства та правами обвинуваченого передбаченими ст. 5 ч. 1 п. b), п. с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (ратифікованої законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.) та ст. 2 ч. 3 Протоколу № 4 цієї Конвенції, і, втручання в особисту свободу обвинуваченого ОСОБА_1, являється пропорційним законній переслідуваній меті.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення при зміні обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу не являлась самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Відповідно до ст. 12 ч. 5 КК України при зміні запобіжного заходу на утримання під вартою 02 червня 2017 р. судом було враховано, що злочин передбачений ч. 2 ст. 15, п. 1) ч. 2 ст. 115 КК України, являється особливо тяжким і за його вчинення передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

02 червня 2017 р. судом також було враховано, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту змінились, так як всі потерпілі і їх представник, а також прокурори Ростовцева Ю.А. і ОСОБА_9 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з домашнього арешту на утримання під вартою, а також потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вказали суду на факти незаконного впливу на них з боку обвинуваченого ОСОБА_1, що свідчить про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, збільшились, і це, на думку колегії суддів, унеможливлювало застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш мякого заходу.

Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, колегія суддів 02 червня 2017 р. вважала, що відсутні достатні гарантії які б переважали наявні ризики ухилення обвинуваченого від суду та можливість вчинення ним інших злочинів, можливість тиску на потерпілих та свідків, які не були допитані судом, доцільно змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на утримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, відповідні особі обвинуваченого, можливості перешкоджати інтересам правосуддя.

Вказані обставини, на мою окрему думку, з 02 червня 2017 р. по сьогоднішній день не змінились і ризики, які враховувались судом при зміні обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу на утримання під вартою до сьогоднішнього дня не відпали.

Судом до сьогоднішнього дня не допитаний жодний із потерпілих і вирішення питання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ухвали колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 02 червня 2017 р. можливе лише після допиту всіх потерпілих в судовому засіданні і після того як всі ризики перелічені у вказаній ухвалі суду відпадуть.

Посилання захисника- адвоката ОСОБА_2 на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не може утримуватися під вартою у звязку із незадовільним станом свого здоровя не підтверджено медичними документами, а вирішення цього питання являється виключною прерогативою комісійної судово-медичної експертизи, клопотання про проведення якої сторона захисту не заявляла.

06 липня 2017 р. в судовому засіданні під звукозапис обвинувачений ОСОБА_1 надав пояснення що він отримує необхідну медичну допомогу відповідно до поставленого лікарями діагнозу, у нього є необхідні ліки, а у СІЗО є медичний персонал, який забезпечує необхідне лікування, йому своєчасно ставлять крапельниці. Іншого лікування, окрім того, яке проводиться у медичній частині СІЗО, йому не потрібне.

Окрім цього, вважаю що вирішенні вказаних питань регламентовано розділом I п. 14, п. 16-23 та розділом III п. 1, п. 2 спільного Наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоровя України від 15.08.2014 р. № 1348/5/572 «Про затвердження порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» із змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1517/503 від 10.05.2017 р., встановлено порядок медичного обслуговування засуджених у лікарняних закладах та порядок їх направлення до лікарняних закладів, відповідно до якого:«Висновок медичного обстеження, консультації та дані щодо проведеного лікування лікарем в обовязковому порядку включаються до медичної карти№ 025/оабо медичної карти№ 003/о.

Консультування, обстеження і лікування обраним засудженим лікарем здійснюються в умовах закладу охорони здоровя ДКВС у присутності медичного персоналу.

У разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоровя ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоровя з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення засудженого до закладу охорони здоровя з орієнтовного переліку, медичний працівник закладу охорони здоровя ДКВС готує медичну довідку про стан здоровя такого засудженого, в якій визначає строк, протягом якого керівництво УВП має направити засудженого для проведення такого обстеження, та запит до керівництва УВП.

Керівництво УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичній довідці, забезпечує направлення засудженого на обстеження до закладу охорони здоровя з орієнтовного переліку.

Якщо за результатами огляду чи обстеження засудженого встановлено, що він потребує надання медичної допомоги в закладі охорони здоровя з орієнтовного переліку, лікар закладу охорони здоровя ДКВС готує медичну довідку про стан здоровя засудженого та звертається із запитом до керівництва УВП.

Керівництво УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичній довідці, забезпечує перевезення засудженого до такого закладу охорони здоровя з орієнтовного переліку.

Керівництво УВП організовує та забезпечує цілодобову охорону засудженого під час лікування у закладі охорони здоровя з орієнтовного переліку відповідно до вимог законодавства.

При направленні хворого у заклад охорони здоровя обовязково надається форма первинної облікової документації№ 027/о"Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" (далі - виписка з медичної карти № 027/о), затверджена наказом Міністерства охорони здоровя України від 14 лютого 2012 року№ 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування в обовязковому порядку вносяться до медичної карти№ 025/оабо медичної карти№ 003/о.

Направленню на госпіталізацію в лікарняні заклади підлягають засуджені, у яких виникли захворювання або загострилися хронічні хвороби, лікування яких потребує госпіталізації до лікарняних закладів, а також при необхідності проведення додаткового обстеження (наявним у медичних частинах УВП обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень) в умовах лікарняних закладів.

Направлення засуджених, які потребують госпіталізації, до закладів охорони здоровя ДКВС здійснюється за висновком лікаря медичної частини з урахуванням переліку показань і протипоказань для направлення хворих до спеціалізованих та багатопрофільних лікарень (відділень) згідно з додатком 7 до цього Порядку та згідно з нарядом управління медичного забезпечення Міністерства юстиції України про направлення на лікування за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, або нарядом міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про направлення на лікування за формою, наведеною в додатку 9 до цього Порядку».

Суддя І.В.Караченцев