Ухвала суду № 67986275, 20.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 липня 2017 року м. Київ К/800/24699/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом приватного нотаріуса Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,

встановив:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 18 травня 2016 року № Ф-0001661700 та рішення від 18 травня 2016 року № 0001671700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом, має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю від 20 липня 2011 року № 8591 та реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 24 жовтня 2011 року № 258.

На підставі 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та підпункту 13.1.2 пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який проводить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 07 квітня 2016 року № 7/17-00/НОМЕР_3, згідно з висновками якого, позивачем допущено порушення: пункту 1 Порядку № 1025 та № 481, тобто у Книгах обліку доходів і витрат за 2013 рік, 2014 рік, які зареєстровані відповідно від 02 листопада 2011 року № 2/н та від 01 січня 2014 року № 4438, щоденно не відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, а саме: сума доходу, отриманого від здійснення незалежної професійної діяльності, у тому числі, кошти, що надійшли на поточний рахунок, у касу платника податків, отримані готівкою не відображаються у Книзі обліку доходів і витрат; абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-УІ із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у загальній сумі 131599,25 грн, у тому числі, за 2012 рік на суму 66731,89 грн, за 2013 рік на суму 25797,86 грн, за 2014 рік на суму 39069,50 грн; пункту 172.4 статті 172, пункту 173.4 статті 173, пункту 174.4 статті 174 Кодексу, а саме: неподання самозайнятою особою (приватним нотаріусом) ОСОБА_2 інформації про посвідчені договори та видані свідоцтва у порядку, встановленим Податковим Кодексом для податкового розрахунку.

З урахуванням висновків акта перевірки податковим органом 18 травня 2016 року виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001661700, якою визначено недоїмку щодо сплати єдиного внеску в розмірі 131599,25 грн та прийнято рішення від 18 травня 2016 року № 0001671700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 16496,51 грн.

Вирішуючи спір, суди вважали, що оскільки позивачем вірно розраховано суму та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012-2014 роки, тому підстави для донарахування суми єдиного внеску та застосування штрафних санкцій податковим органом відсутні, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18 травня 2016 року № Ф-0001661700 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18 травня 2016 року №0001671700 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України (стаття 32 Закону № 3425-XII).

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Кодексу самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пунктом 178.1 статті 178 Кодексу встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності (пункт 178.6 статті 178 Кодексу).

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (абзац 2 пункту 178.6 статті 178 Кодексу).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Частиною 2 статті 6 цього Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 11 статті 8 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 статті 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року (частина 8 статті 9 Закону № 2464-VI).

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року, а звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309) (далі - Порядок № 22-2) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку № 22-2.

Аналогічні норми закріплені і в пункті 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року № 1628/24160) (далі - Порядок № 454) відповідно до якого фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку № 454.

Відтак, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 Додатка № 5 до Порядку № 454 та Порядку № 22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону № 2464-VI (34.7 %).

Водночас, вказані норми законодавства, не зобов'язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка № 5 відповідно до Порядку № 454 та Порядку № 22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, за даними самозайнятої особи ОСОБА_1, визначена шляхом подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2012, 2013, 2014 роки, відповідно до яких сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ), а саме: за 2012 рік - 227651,25 грн; за 2013 рік - 128051,30 грн; за 2014 рік - 201023,68 грн, що в повній мірі відповідає сумам, визначеним контролюючим органом під час перевірки.

Натомість, контролюючий орган, здійснивши відповідний розрахунок належної до сплати суми єдиного внеску, безпідставно застосував максимальну базу нарахування єдиного внеску, визначивши відповідну суму шляхом множення ставки єдиного внеску на добуток сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму у відповідному місяці, безпідставно збільшивши таким розрахунком грошові зобов'язання позивача.

Крім того, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2014 роки подані за вказані роки у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України. Зазначена у звітах сума єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі перерахована до бюджету, що також не заперечувались відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року (справа № 826/5290/15); від 22 жовтня 2015 року (справа № 825/12000/15).

У касаційній скарзі Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та рішення ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що оскаржувані вимога та рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень, в яких надана відповідна оцінка доказам, у тому числі доводам касатора, які він зазначав також у судах попередніх інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній аргументи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за позовом приватного нотаріуса Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак