Ухвала суду № 67985289, 26.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9532/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної пенітенціарної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення Державної пенітенціарної служби України про відмову у його переведенні до іншої установи виконання покарання; зобов'язати Державну пенітенціарну службу України повторно розглянути питання про його переведення до іншої установи виконання покарань та зобов'язати відповідача забезпечити його переведення до установи виконання покарань на території Херсонської області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 червня 2016 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є засудженим та відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Артемівській установі виконання покарань Управління державної пенітенціарної служби України (№6).

Позивач оскаржує рішення директора департаменту охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень Державної пенітенціарної служби України про відмову у переведенні його із Артемівської установи виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№6) до установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України на території Херсонської області.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті в порядку кримінального судочинства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 цього Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 1.2 розділу І Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 №222/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за №213/20526) розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, здійснюються регіональними комісіями з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі - Регіональні комісії), що утворюються в територіальних органах Державної пенітенціарної служби України, та Апеляційною комісією Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі - Апеляційна комісія), що утворюється в Державній пенітенціарній службі України (далі - ДПтС України).

Пунктом 4.5 Інструкції передбачено, що звернення засуджених осіб та інших громадян з питань розподілу, направлення та переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, розглядаються в порядку, передбаченому законодавством. Про результати розгляду заяв і скарг іншим громадянам надається письмова відповідь, а засудженому оголошується під підпис.

Згідно із п. 3 Положення про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 №222/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за №215/20528) основними завданнями Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі є, зокрема, розгляд звернень громадян, державних або громадських установ та організацій з питань визначення рівня безпеки виправної колонії, скарг засуджених до позбавлення волі, їхніх захисників, законних представників на рішення Регіональних комісій, переглянуті в порядку, передбаченому пунктом 8 Положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

Статтею 537 Кримінально процесуального кодексу України, в редакції, яка була чинною до 08.10.2016, передбачалось, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Положеннями статті 539 зазначеного Кодексу передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.

Частиною другою зазначеної статті визначені суди, до яких подаються клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, залежності від питань, які передбачені в частині першій статті 537 цього Кодексу.

Разом з тим, 08 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення доступу до правосуддя осіб, які утримуються в установах попереднього ув'язнення та виконання покарань» від 07.09.2016 №1491-VІІІ, яким частину першу статті 537 Кримінально-процесуального кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 131 «про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань»; а статтю 539 доповнено частиною дев'ятою такого змісту: «розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 131 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства».

Отже, з 08 жовтня 2016 року набрали чинності зміни до Кримінально процесуального кодексу України, які прямо передбачають, що оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, позов зареєстрований Окружним адміністративним судом м. Києва 22 червня 2016 року, отже, на час ухвалення оскаржуваної постанови суд першої інстанції зробив вірний висновок про неналежність розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства та відмовив у відкритті провадження у справі.

Водночас, на час апеляційного перегляду в законодавстві відбулися зміни, які віднесли категорію цих спорів до адміністративної юрисдикції.

Враховуючи, що наявність ухвали про відмову у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, а також, з метою забезпечення доступу особи до правосуддя колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 204, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 червня 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.