Постанова № 67984953, 27.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 липня 2017 року №826/14126/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0013072205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 27.08.2014 №1344/26592205, прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0013072205.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 27.08.2014 №1344/26592205 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0013072205.

Адміністративну справу №826/14126/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 201.3 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 23 530,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 27.08.2014 №1344/26592205 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0013072205, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 35 295,00 грн., у тому числі 23 530,00 грн. - основний платіж, 11 765,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.08.2014 №1344/26592205 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» за договором від 15.01.2014 №150120141.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» (виконавець) укладено договір про виконання робіт/надання послуг/поставки від 15.01.2014 №150120141, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується, протягом всього терміну дії цього договору, надати замовнику послуги щодо виготовлення поліграфічної, рекламної та іншої продукції, послуги з виготовлення та монтажу обладнання в мережах магазинів. Виконавець зобов’язується на основі оформлених у відповідності до даного договору додатках надати замовнику послуги з розміщення інформації про товари замовника у вигляді інформаційних матеріалів на спеціальному торговому обладнанні, конструкціях презентаційного характеру з метою розповсюдження інформації про товари, про їх споживчі якості на території України. Сторони узгоджують кількість продукції, ціну за одиницю, загальну вартість продукції, а також умови, строки та місце поставки продукції. На умовах цього договору виконавець зобов’язується поставити, а замовник прийняти та оплатити на умовах EXW (правила ІНКОТЕРМС 2000) продукцію визначений у додатках до цього договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 15.01.2014 №150120141, додатків, видаткових накладних, актів наданих послуг, податкових накладних, рахунків на оплату, калькуляцій собівартості товару, актів списання товарів, подорожніх листів службового легкового автомобіля.

Також позивачем надано фотозвіти виконаних робіт контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп».

У свою чергу, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» посилається на акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.04.2014 №1067/26-59-22-13/38899716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014».

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів).

Аналіз взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість і фактично зроблені на припущеннях посадової особи, що здійснювала перевірку позивача;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між останнім та його контрагентом;

- доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідачем суду не надано.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки акта зустрічної звірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Отже, з урахуванням викладеного, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

Окрім того, суд додатково наголошує, що контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» оскаржило в судовому порядку дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з проведення зустрічної звірки товариства щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014; дії з оформлення результатів цієї зустрічної звірки актом від 30.04.2014 №1067/26-59-22-13/38899716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014»; дії з внесення змін до автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційні система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», у тому числі до бази даних «Система співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» на підставі акта від 30.04.2014 №1067/26-59-22-13/38899716; просило зобов’язати контролюючий орган відновити відповідні показники податкового кредиту та податкових зобов’язань товариства у цих базах, відновити договір на подання електронної звітності, розірваний у зв’язку із складенням акта від 30.04.2014 №1067/26-59-22-13/38899716.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 №826/7133/14, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 №К/800/57167/14 змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 у справі № 826/7133/14 в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014, а також в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з оформлення результатів цієї зустрічної звірки актом від 30.04.2014 №1067/26-59-22-13/38899716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014». У цій частині позову відмовлено. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 у справі № 826/7133/14 залишено без змін.

Так, в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 №К/800/57167/14 встановлено, що дії з проведення зустрічної звірки та зі складення акта про неможливість її проведення не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов’язків.

Також, в постанові встановлена передчасність дій контролюючого органу з внесення змін до автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційні система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», до бази даних «Система співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» на підставі названого акта.

Отже, посилання відповідача, як на підставу для визнання відсутність реальності фінансово-господарських відносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Самміт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» на акт від 30.04.2014 №1067/26-59-22-13/38899716 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мазурек-груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014» є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 30.01.2017 №К/800/12815/14, від 01.02.2017 №К/800/4797/16, від 01.02.2017 №К/800/989/14, від 23.02.2017 №К/800/32867/16, від 28.02.2017 №К/800/40340/14, від 01.03.2017 №К/800/22196/16, від 14.03.2017 №К/800/30633/16, від 04.04.2017 №К/800/31067/16, від 11.04.2017 №К/800/67420/14, від 25.04.2017 №К/80025368/14, від 26.04.2017 №К/800/49354/13, від 16.05.2017 №К/800/29853/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 №0013072205 протиправним, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.09.2014 №0013072205.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.