Постанова № 67984899, 27.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 липня 2017 року №826/13654/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа»

до

третя особа

Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція 42»

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товарна біржа «Універсальна товарно-сировинна біржа» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція 42», у якій просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.09.2015) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 №95/26552202.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акта перевірки від 15.01.2015 №1/26552202/32069037 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 №95/26552202. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 15.01.2015 №1/26552202/32069037 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 №95/26552202.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги, вказавши на те, що між товарною біржою «Універсальна товарно-сировинна біржа» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» вчинялися фінансово-господарські операції за договором про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814. Також, надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція 42», з якого видно, що відомості про юридичну особу підтверджено.

Адміністративну справу №826/13654/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42».

Перевіркою встановлено порушення товарною біржою «Універсальна товарно-сировинна біржа» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 248 054,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 15.01.2015 №1/26552202/32069037 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 №95/26552202, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 310 068,00 грн., у тому числі 248 054,00 грн. - основний платіж, 62 014,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Товарна біржа «Універсальна товарно-сировинна біржа» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.01.2015 №1/26552202/32069037 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товарною біржою «Універсальна товарно-сировинна біржа» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» за договором про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814.

З матеріалів справи вбачається, що між товарною біржою «Універсальна товарно-сировинна біржа» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» (виконавець) за договором про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе наступні зобов’язання: надати посередницькі послуги з пошуку покупців на всій території України на майно, що обліковується на балансі акціонерного товариства «Ерде банк» та наведене у додатку 1, який є невід’ємною частиною до цього договору та підлягає продажу через товарну біржу «Універсальна товарно-сировинна біржа» на аукціоні; вести переговори з потенційними покупцями, надавати потенційним покупцям інформаційні послуги, що стосуються купівлі майна, умов участі в аукціоні, порядку розрахунків та інші послуги, пов’язані з реалізацією майна, зазначеного в підпункті 1.1.1 цього договору; в разі необхідності забезпечити демонстрацію покупцям об’єктів продажу за їх місцезнаходженням.

Так, згідно пункту 2 договору, послуги замовнику передаються на підставі акта прийому-передачі наданих послуг.

Вартість послуг виконавця становить 5,5% від кінцевої ціни продажу майна. Оплата вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється замовником протягом 30 банківських днів з моменту підписання договору купівлі-продажу майна.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814, додатку №1 до договору, додаткової угоди №1, акта здачі-прийняття робіт, податкової накладної, протоколу №1 проведення повторного аукціону (третіх торгів) з продажу активів публічного акціонерного товариства «Ерде банк», картки рахунку 631, податкової декларації за серпень 2014 року, платіжних доручень, виписок з банківських рахунків.

Суд наголошує, що в акті перевірки від 15.01.2015 №1/26552202/32069037 та в письмових запереченнях контролюючий орган не заперечує факт укладення додаткової угоди між публічним акціонерним товариством «Ерде банк» та товарною біржою «Універсальна товарно-сировинна біржа» від 07.08.2014 №02/41 до угоди від 14.08.2013 №02/41 про співпрацю в організації продажу активів.

Так, за результатами виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» договору про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814 останнім знайдено потенційного покупця - товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Гем-підряд».

Так, як свідчить протокол №1 проведення повторного аукціону (третіх торгів) з продажу активів публічного акціонерного товариства «Ерде банк» переможцем аукціону стало товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Гем-підряд».

У свою чергу, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товарною біржою «Універсальна товарно-сировинна біржа» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» за договором про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814 вказано на те, що за товарною біржою «Універсальна товарно-сировинна біржа» обліковується кредиторська заборгованість у сумі 362 050,45 грн. та на податкову інформацію від 08.12.2014 №286/26-55-22-10, відповідно до якої у товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» відсутні складські приміщення, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, контролюючий орган вказав на фіктивність господарських операцій по ланцюгу контрагентів.

Однак, представники товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» заперечували вказані твердження контролюючого органу зазначивши те, що розрахунок за договором про надання посередницьких послуг від 08.08.2014 №010814 товарна біржа «Універсальна товарно-сировинна біржа» провела в повному обсязі, та у товариства відсутні будь-які претензії до позивача. Також, представниками третьої особи наголошено, що підприємство не перебуває в процесі припинення та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено відомості про юридичну особу.

Окрім того, суд наголошує, що позивачем надано копію податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція 42» за серпень 2014 року разом з додатком №5 «розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», з якого вбачається, що контрагент позивача задекларував податок на додану вартість по взаємовідносинам з товарною біржою «Універсальна товарно-сировинна біржа» у сумі 248 054,24 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

Крім того, Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Натомість, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з припущень стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентом позивача, проте, в силу приписів статті 61 Конституції України, є неприпустимими, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 30.01.2017 №К/800/12815/14, від 01.02.2017 №К/800/4797/16, від 01.02.2017 №К/800/989/14, від 23.02.2017 №К/800/32867/16, від 28.02.2017 №К/800/40340/14, від 01.03.2017 №К/800/22196/16, від 14.03.2017 №К/800/30633/16, від 04.04.2017 №К/800/31067/16, від 11.04.2017 №К/800/67420/14, від 25.04.2017 №К/80025368/14, від 26.04.2017 №К/800/49354/13, від 16.05.2017 №К/800/29853/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 №95/26552202 протиправним, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.01.2015 №95/26552202.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.