Ухвала суду № 67984805, 12.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

12 червня 2017 року м. Київ № 826/13584/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Києво-Святошинської районної державної адміністраціїтреті особи ОСОБА_2, Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

про визнання протиправним і скасування рішення, розпорядження, визнання протиправними дій та бездіяльності,

На підставі ч.7 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.06.2017 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач 1), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач 2), за участі вказаних вище третіх осіб, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення 13-тої сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.06.2012 № 4 «Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка»;

2) визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, що полягає у невиконанні належним чином публічно-правових обов'язків у плануванні територій на місцевому рівні, зокрема, під час розроблення генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради;

3) визнати протиправними дії Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо зміни затвердженого 06.06.2012 генерального плану села Петропавлівська Борщагівка;

4) визнати протиправним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 23.09.2015 № 527 «Про надання дозволу на дострокове внесення змін до генерального плану села Петропавлівська Борщагівка».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України, підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд стало, в тому числі, те, що судами не надано оцінки обставинам дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 26.04.2017 справу прийнято до провадження суддею Григоровичем П.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник ОСОБА_2 (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів) подав суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, перебіг якого, на його думку, розпочався не пізніше червня 2012 року, а саме з моменту розміщення копії оскаржуваного рішення від 06.06.2012 № 4 у друкованому засобі масової інформації, що розповсюджується на територію села Петропавлівська Борщагівка.

Натомість, позивач стверджує, що про наявність оскаржуваного рішення вона дізналась у липні 2016 року із листа виконавчого комітету Ради від 22.06.2016 № 37 адресованого її дочці, а безпосередньо про зміст оскаржуваного рішення дізналась із листа Ради від 03.08.2016 № 68, до якого було додано копію оскаржуваного рішення.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що дані листи є відповідями (а.с. 19-20 том 1) на інформаційні запити дочки позивача - ОСОБА_13, яким було повідомлено, що генеральний план с. Петропавлівська Борщагівка Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, затверджений оскаржуваним рішенням, знаходиться на об'ємному паперовому носії в архітектурному відділі у приміщенні Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради та є вільним для ознайомлення.

Вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки із відповідними запитами громадяни мали звернутися з моменту прийняття оскаржуваного рішення.

Інших обставин, за яких позивач була позбавлена можливості звернутися до суду до серпня 2016 року, нею не наведено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їхні позиції, врахувавши вказівки Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного.

Позивач з 2004 року відповідно до Державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 володіє на праві власності земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1

Рішенням 13-тої сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.06.2012 № 4 «Про затвердження генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка» затверджено генеральний план села Петропавлівська Борщагівка.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 23.09.2015 № 527 «Про надання дозволу на дострокове внесення змін до генерального плану села Петропавлівська Борщагівка» надано відповідний дозвіл на дострокове внесення змін до генерального плану села Петропавлівська Борщагівка.

Матеріалами справи підтверджується, що з 20.01.2006 року П.Борщагівською сільською радою було здійснене оприлюднення прийнятого рішення від 20.01.2006 року за №5-26-IV про розробку матеріалів Генерального плану села Петропавлівська Борщагівка з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками шляхом опублікування повідомлення в друкованому виданні «Трибуна» Петропавлівської Борщагівки № 14 від 20.01.2006, тираж газети 2000 примірників (свідоцтво про державну реєстрацію Кі 909 від 27.10.2005).

Аналогічно, у вказаному друкованому засобі масової інформації, що розповсюджується на територію села Петропавлівська Борщагівка, 07.06.2012 розміщено копію оскаржуваного Рішення від 06.06.2012 №4.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про наявність сумнівів щодо достовірності інформації, яка міститься в копіях наданої газети «Трибуна», оскільки обґрунтування власної правової позиції будь-ким з учасників судового процесу не може ґрунтуватись на сумнівах та/або припущеннях, а мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Натомість, відповідачем 1 надано до матеріалів справи належним чином завірену копію протоколу громадського слухання генплану села Петропавлівська Борщагівка від 28.07.2011, яке проводилось в актовій залі Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, за наслідками якого затверджено генеральний план села.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність доказів того, що позивач не могла не дізнатись про порушене право до 30 серпня 2016 року та звернутись до суду з даним позовом в межах строків, визначених статтею 99 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Таким чином, підставою для звернення до суду із адміністративним позовом є порушення права позивача, внаслідок дії, бездіяльності чи рішень суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» вбачається, що оскаржувані акти передбачають права та обов'язки осіб, які проживають в АДРЕСА_2. Позивач же з 1991 року зареєстрований та проживає в м. Києві, а не в селі Петропавлівська Борщагівка. Отже, фактично, оскаржувані акти не породжують для позивача жодних прав та обов'язків, відповідно, не можуть їх порушувати.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, згідно зі статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.

При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в частині другій статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом у серпні 2016 року відбулось поза межами шестимісячного строку, установленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як вже зазначалося, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом позивач не надав суду належних та допустимих доказів, у зв'язку з чим позов належить залишити без розгляду.

Беручи до уваги наведене та керуючись статтями 99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання представника ОСОБА_2 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович