Постанова № 67984534, 27.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 липня 2017 р. № 820/1215/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

суддів - Старосєльцевої О.В., Тітова О.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Самігулліної К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Аудиторської палати України провизнання незаконним та скасування рішення, зобовязання вчинити пені дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Аудиторської палати України та просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 26.01.2017р. № 338/7.2 "Про застосування стягнення", яким за неналежне виконання професійних обовязків з боку позивача, а саме: порушення статті 19 Закону України "Про аудиторську діяльність" та недотримання вимог рішення відповідача від 27.09.2007р. № 182/4 застосовано до позивача стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора;

- визнати незаконним та скасувати п.п. 3.1., п. 3 рішення відповідача від 23.02.2017р. №339/4 "Про внесення змін до реєстру аудиторських фірм та аудиторів", яким виключено з вказаного реєстру згідно п.п. 3.1.3 п. 3.1 Порядку в звязку з анулюванням сертифіката аудитора ОСОБА_3, свідоцтво № 1775, видане рішенням Аудиторської палати України 26.01.2001р. № 98, вважати анульованим;

- зобовязати відповідача включити до реєстру аудиторських фірм та аудиторів позивача (сертифікат аудитора № 002179, виданий рішенням Аудиторської палати України від 05.10.1995р. № 36, чинний до 05.10.2019р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно оскаржуваних в даній справі рішень відповідача до позивача було застосовано стягнення за неналежне виконання професійних обовязків аудитора, а також виключено з реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Позивач вважає оскаржувані рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві.

Відповідач - Аудиторська палата України, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.59-67), вказав, що відповідач при прийнятті спірних рішень про застосування до аудитора ОСОБА_3 стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора та виключення ОСОБА_3 з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів діяв на підставі, межах та в порядку, встановленому Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р., і тому, на думку відповідача, адміністративний позов необґрунтований та такий, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову також заперечував з підстав, викладених в наданих до суду письмових запереченнях, просив суд прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу - ОСОБА_3, згідно рішення Аудиторської палати України №36 від 05.10.1995р. присвоєно кваліфікацію аудитора з правом здійснення аудиту підприємств та господарських товариств, за винятком банків, про що видано відповідний сертифікат аудитора серії А №002719, реєстраційний номер 2920, чинний до 05.10.1999р.

В подальшому термін дії сертифіката було продовжено рішеннями Аудиторської палати України від 10.08.1999р. № 81, 24.06.2004р. № 136, 24.09.2009р. № 205/2, 24.07.2014р. № 296/2. На час розгляду справи термін дії сертифіката позивача встановлено до 05.10.2019р. (а.с. 13).

Рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2017р. № 338/7.2 (а.с. 20) за неналежне виконання професійних обовязків з боку позивача, а саме: порушення статті 19 Закону України "Про аудиторську діяльність" та недотримання вимог рішення Аудиторської палати України від 27.09.2007р. №182/4 (зі змінами) застосовано до позивача стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора (сертифікат аудитора №002719, виданий рішенням Аудиторської палати України від 05.10.1995р. № 36, чинний до 05.10.2019р.).

Крім того, з посиланням на норми Закону України "Про аудиторську діяльність", відповідачем прийнято рішення від 23.02.2017 р. №339/4 (а.с. 23) "Про внесення змін до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів", відповідно до якого (п.п. 3.1 п. 3) позивача в звязку з анулюванням сертифіката аудитора виключено з реєстру, а свідоцтво №1775, видане рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2001р. № 98, визнано анульованим.

Судом встановлено, що доходячи висновку про необхідність застосування до позивача стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора, відповідач виходив з того, що на Аудиторську палату України законодавчо покладено контроль якості аудиторських послуг на базі Закону, міжнародних стандартів аудиту, а також нормативних актів, затверджених Аудиторською палатою України.

Рішенням Аудиторської палати України від 27.09.2007р. №182/4 встановлено, що для виконання завдань з обовязково аудиту, починаючи з фінансової звітності за звітні періоди з 01 січня 2013 року, аудиторські фірми та аудитори, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи-підприємці, зобовязані отримати підтвердження Аудиторською палатою України відповідності системи контролю якості аудиторських послуг вимогам цього Положення.

Позивач, починаючи з 2014 року неодноразово включався до плану перевірок відповідності системи контролю якості аудиторських послуг, проте щоразу звертався з клопотанням про перенесення таких перевірок на інший час в звязку з похилим віком та станом здоровя, в звязку з чим такі перевірки фактично не здійснювалися.

Зважаючи на дану обставину, як вказує відповідач, головою Аудиторської палати України було відкрито дисциплінарне провадження та, згідно витягу з протоколу №80 засідання комісії Аудиторської палати України з контролю якості та професійної етики від 12.12.2016р., було вирішено за грубе порушення рішень Аудиторської палати України надати на розгляд дисциплінарної комісії Аудиторської палати України матеріали щодо неналежного виконання професійних обовязків фізичною особою-підприємцем, аудитором ОСОБА_3

Як встановлено судом та сторонами у справі не заперечується, позивача було запрошено на засідання дисциплінарної комісії Аудиторської палати України на 17.01.2017р. о 14:00. Позивач згідно позовної заяви вказує, що у відповідь на зазначене запрошення він 16.01.2017р. направив відповідачу лист, в якому повідомив про свій поганий стан здоровя, інвалідність ІІ групи, похилий вік (79 років) та просив з огляду на вказані обставини не виносити на розгляд комісії питання про перешкоджання позивачем проведенню планової зовнішньої перевірки, призначити дату проведення планової перевірки в будь-яку дату, починаючи з лютого 2017 року (а.с. 15). Даний лист позивачем направлено відповідачу засобами поштового звязку 16.01.2017р. (а.с.16).

Враховуючи загальновідомі терміни доставляння кореспонденції засобами поштового звязку вказаний лист позивача не міг бути доставлений відповідачу вчасно, тобто до початку засідання дисциплінарної комісії, призначеного на 17.01.2017р., що позивачем при обранні способу інформування відповідача про свої доводи у справі враховано не було.

Судом встановлено, що з дослідженої дисциплінарною комісією звітності позивача за 2013-2015 роки, дисциплінарною комісією було виявлено, що позивачем заповнювався рядок, передбачений для внесення відомостей про кількість завдань з обовязкового аудиту, що свідчить про виконання позивачем завдань з обовязкового аудиту впродовж 2013-2015 років без отримання підтвердження Аудиторською палатою України відповідності системи контролю якості послуг.

Всього комісією було встановлено в 2013-2015 роках 79 випадків виконання позивачем завдань з обовязкового аудиту без отримання відповідного підтвердження. За результатами звітності позивача за 2016 рік у вказаному періоді ним здійснено 25 раз обовязковий аудит без відповідного підтвердження системи контролю якості. При цьому було взято до уваги, що таке підтвердження здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення Аудиторської палати України за результатами перевірки системи контролю якості аудиторських послуг, яке щодо позивача не приймалося.

Враховуючи встановлені обставини відповідачем було прийнято оскаржуване в даній справі рішення від 26.01.2017р. № 338/7.2.

Після цього відповідачем було прийнято рішення від 23.02.2017р. № 339/4 "Про внесення змін до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів", відповідно до якого (п.п. 3.1 п. 3) позивача в звязку з анулюванням сертифіката аудитора виключено з реєстру, а свідоцтво №1775, видане рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2001р. № 98, визнано анульованим.

Розглядаючи даний спір, суд виходить з наступного.

Правовий статус та повноваження Аудиторської палати України визначено Законом України "Про аудиторську діяльність", Статутом Аудиторської палати України, Регламентом Аудиторської палати України, затвердженим рішенням Аудиторської палати України від 24.04.2008р. № 189/4 із змінами. Порядок здійснення аудиторської діяльності унормовано Законом України "Про аудиторську діяльність", Господарським кодексом України, підзаконними нормативними актами.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність", аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про аудиторську діяльність", Аудиторська палата України:

1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2) затверджує стандарти аудиту;

3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;

4) веде Реєстр;

5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;

6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг;

7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення;

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) в аудиторській діяльності дотримуватися вимог цього Закону, Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;

2) належним чином проводити аудит та надавати інші аудиторські послуги;

3) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

4) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

5) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до договору та закону;

6) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг, у формі консультацій, перевірок або експертиз;

7) своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність;

8) подавати в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Згідно ст. 22 Закону України "Про аудиторську діяльність", за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть бути застосовані Аудиторською палатою України стягнення у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру.

Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України.

Рішення Аудиторської палати України щодо застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень можуть бути оскаржені до суду.

Рішенням Аудиторської палати України від 24.09.2015р. № 315/7.1 затверджено Положення про моніторинг практики аудиторської діяльності, а рішенням Аудиторської палати України від 30.10.2014р. № 302/9 (із змінами) Положення про зовнішні перевірки системи контролю якості аудиторських послуг.

Предметом перевірки відповідно до цього Положення (п.п. 3.1 п. 3 Положення ) є система контролю якості, впроваджена субєктом аудиторської діяльності, в тому числі за елементом «Виконання завдання» щодо окремих завершених на перше число місяця, в якому проводиться перевірка, завдань з аудиту, огляду, іншого надання впевненості. Метою проведення перевірки є (п. 3.2 п. 3 Положення) є отримання інформації щодо впровадження субєктом аудиторської діяльності системи контрою якості і її відповідності професійним стандартам.

Рішенням Аудиторської палати України від 27.09.2007р. № 182/4 затверджено Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 "Організація аудиторськими фірмами та аудиторами системи контрою якості аудиторських послуг".

Відповідно до п.2, п. 4 Вступу до вказаного Положення метою цього Положення є встановлення єдиних для України вимог до організації аудиторськими фірмами та аудиторами, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи підприємці, систем контролю якості аудиторських послуг та надання рекомендацій щодо ефективного впровадження таких систем контролю якості а практику аудиторської діяльності. Аудиторські фірми та аудитори, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи підприємці зобовязані розробити та впровадити в свою практику таку систему контролю якості, яка б забезпечувала обґрунтовану впевненість у тому, що Фірма та її персонал діють відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики, Кодексу етики професійних бухгалтерів та законодавчих і нормативних вимог, що регулюють аудиторську діяльність, висновки (звіти), що надаються Фірмою, відповідають умовам завдання.

Відповідно до п. 2.2 Розділу 2 Порядку застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обовязків, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 15.11.2007р. №184/4 (із змінами), підставами для відкриття дисциплінарного провадження можуть бути:

2.2.1. Рішення АПУ.

2.2.2. Результати зовнішніх перевірок системи контролю якості аудиторських послуг або вчинення аудиторською фірмою (аудитором) перешкод при здійсненні АПУ контролю за дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів або непроходження аудиторською фірмою (аудитором) зазначеного контролю у визначений АПУ термін без поважних причин.

2.2.3. Неподання аудиторською фірмою (аудитором) в установлений АПУ термін звіту про виконані роботи за минулий рік (форма N 1-аудит) або зазначення у звіті недостовірної інформації щодо обсягу наданих послуг, надання недостовірної інформації в документах аудиторської фірми (аудитора), що подані до АПУ, яка стала відома АПУ після внесення заявника до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

2.2.4. Подання Голови АПУ в звязку із виявленням фактів неналежного виконання аудиторами (аудиторськими фірмами) професійних обовязків.

2.2.5. Подання Комісій АПУ за результатами перевірок дотримання аудиторами (аудиторськими фірмами) вимог Закону України «Про аудиторську діяльність», стандартів аудиту, норм професійної етики та рішень АПУ.

2.2.6. Інші підстави для порушення дисциплінарного провадження щодо аудиторів (аудиторських фірм) згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно п. 2.3 Розділу 2 вказаного Порядку рішення про відкриття дисциплінарного провадження з визначенням місця, дня та часу його розгляду та включення відповідного питання до порядку денного засідання Дисциплінарної комісії Аудиторської палати України, а також рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження приймає Голова Аудиторської палати України шляхом видання відповідного розпорядження.

В даній справі відповідачем, як субєктом владних повноважень, до суду не надано відповідного розпорядження голови Аудиторської палати України, яким би було відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача та не вказано його реквізити.

Крім того, згідно наданого в матеріали справи витягу з протоколу №80 засідання Комісії Аудиторської палати України з контролю якості та професійної етики від 12.12.2016р. не міститься посилання на відповідне розпорядження голови Аудиторської палати України, про відкриття дисциплінарного провадження, натомість вказано, що засідання зазначеної Комісії відбувається за зверненням позивача ОСОБА_3 щодо проведення перевірки системи якості аудиторських послуг без зазначення дати цього звернення та інших реквізитів.

При цьому до суду відповідачем також не надано звернення позивача, за наслідками якого, як випливає з витягу з протоколу №80 засідання Комісії Аудиторської палати України з контролю якості та професійної етики від 12.12.2016р., вказаною Комісією було вирішено надати на розгляд дисциплінарної комісії Аудиторської палати України матеріали щодо неналежного виконання позивачем професійних обовязків.

Підсумовуючи наведене, суд вважає відсутніми докази належного відкриття щодо позивача дисциплінарного провадження відповідно до вимог Порядку застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обовязків, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 15.11.2007р. № 184/4 (із змінами).

Також суд звертає увагу на те, що згідно листів відповідача від 12.01.2017р. № 01-01-20/31 (а.с.14) та від 20.01.2017р. №01-01-25/50 (а.с.18) позивача було поінформовано про розгляд дисциплінарною комісією Аудиторської палати України питання про перешкоджання позивачем проведенню планової зовнішньої перевірки системи контролю якості аудиторських послуг, а згідно оскаржуваного рішення від 26.01.2017р. № 338/7.2 до нього застосовано стягнення за порушення ст. 19 Закону України "Про аудиторську діяльність", в звязку із встановленням факту виконання позивачем завдань з обовязкового аудиту впродовж 2014-2015 років без проходження перевірки системи контролю якості аудиторських послуг.

Таким чином, розслідування дисциплінарної справи відносно позивача проводилося відповідною комісією Аудиторської палати України щодо одного порушення, а рішення щодо застосування стягнення було прийнято стосовно іншого порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 19 Закону України "Про аудиторську діяльність". В звязку з цим вважати наявними факти порушень, які стали підставою для ухвалення оскаржуваного рішення відповідача про застосування стягнення до позивача неможливо.

При цьому, наведена норма Закону України "Про аудиторську діяльність" не передбачає обовязку аудитора щодо допуску до перевірки системи контролю якості аудиторських послуг, а положення Порядку застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обовязків, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 15.11.2007р. № 184/4 (із змінами) вказує на можливість відкриття дисциплінарного провадження лише в разі непроходження аудиторською фірмою (аудитором) контролю якості послуг без поважних причин.

В даній справі судом встановлено, що запланований контроль якості надання позивачем аудиторських послуг переносився самим відповідачем та при цьому ним бралися до уваги доводи позивача про поважні причини неможливості здійснення такого контролю у визначені терміни, зокрема похилий вік та стан здоровя позивача. Відтак стверджувати про відсутність поважних причин непроходження позивачем контролю за дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів у визначений Аудиторською палатою України термін неможливо.

Також суд погоджується з доводами позивача про пропущення відповідачем строків для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та, відповідно, відкидає доводи відповідача про не передбачення Законом чи нормативним актом Аудиторської палати України строків притягнення аудиторів до дисциплінарної відповідальності.

При цьому суд виходить з того, що можливість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності має обмежуватися відповідними строками з моменту вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідач згідно письмових заперечень, наданих до суду, погоджується з тим, що спеціальний закон, що регулює порядок здійснення аудиторської діяльності, а саме Закон України "Про аудиторську діяльність" не містить прямої норми, яка б визначала строки притягнення аудитора до дисциплінарної відповідальності, тобто ним це питання не ним врегульоване, проте вважає, що цей строк становить 5 років.

Така позиція обґрунтована відповідачем тим, що за міжнародними стандартами аудиту МСА-230 "Аудиторська документація", а також Положенням з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 27.09.2007р. № 182/4 термін зберігання аудиторської документації повинен бути не меншим ніж 5 років.

Проте суд вважає такі доводи необґрунтованими та довільними, оскільки наведені відповідачем нормативні акти регулюють інші питання, а строків притягнення до дисциплінарної відповідальності аудиторів також не визначають.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Подібні відносини щодо накладення дисциплінарного стягнення врегульовано загальним Законом згідно ст. 148 Кодексу законів про працю України, яка визначає, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В даній справі відповідачем до позивача в 2017 році було застосовано дисциплінарне стягнення щодо порушень, які мали місце, на думку відповідача, у 2014-2015 роках, тобто з порушенням загальних строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Так само суд погоджується з доводами позивача про те, що до нього було необґрунтовано застосовано кілька стягнень за одне і те саме порушення.

При цьому слід врахувати, що згідно п. 3.2 розділу 3 Порядку застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обовязків, затвердженого рішенням Аудиторської палати України від 15.11.2007р. № 184/4 (із змінами) за неналежне виконання професійних обовязків до аудиторів (аудиторських фірм) АПУ можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення терміну чинності сертифіката на строк до одного року, анулювання сертифіката або виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Наявність у вказані нормі Положення сполучника «або» між анулюванням сертифіката та виключенням з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів вказує на неможливість одночасного застосування обох цих стягнень за одне і те саме порушення. Крім того, застосування двох стягнень за одне правопорушення суперечить приписам ст. 61 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 26.01.2017р. № 338/7.2 "Про застосування стягнення"; визнання незаконним та скасування п.п. 3.1., п. 3 рішення відповідача від 23.02.2017р. № 339/4 "Про внесення змін до реєстру аудиторських фірм та аудиторів".

Разом з тим, позовні вимоги про зобовязання відповідача включити до реєстру аудиторських фірм та аудиторів позивача (сертифікат аудитора № 002179, виданий рішенням Аудиторської палати України від 05.10.1995р. № 36, чинний до 05.10.2019р.), якщо вони будуть задоволені судом, порушать встановлений порядок ведення відповідного реєстру, який передбачає певну процедуру.

З урахуванням викладеного та з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача вчинити дії з включення до реєстру аудиторських фірм та аудиторів ОСОБА_3 (сертифікат аудитора № 002179, виданий рішенням Аудиторської палати України від 05.10.1995р. № 36, чинний до 05.10.2019р.).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Аудиторської палати України про визнання незаконним та скасування рішення, - задовольнити.

Скасувати рішення Аудиторської палати України від 26.01.2017р. за №338/7.2 "Про застосування стягнення", яким за неналежне виконання професійних обов'язків з боку аудитора ОСОБА_3, а саме: порушення ст. 19 Закону України "Про аудиторську діяльність" та недотримання вимог рішення Аудиторської палати України від 27.09.2017р. № 182/4 (зі змінами) застосовано до аудитора ОСОБА_3 стягнення у вигляді анулювання сертифіката аудитора (сертифікат аудитора № 002719, виданий рішенням Аудиторською палатою України від 05.10.1995 р. № 36, чинний до 05.10.2019 р.).

Скасувати п.п. 3.1., п. 3 рішення Аудиторської палати України від 23.02.2017р. за № 339/4 "Про внесення змін до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів", яким виключено з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів згідно з п.п.3.1.3 п.3.1 Порядку у зв'язку з анулюванням сертифіката аудиторів ОСОБА_3 (м. Харків), свідоцтво №1775, видане рішенням Аудиторською палатою України від 26.01.2001 №98, вважати анульованим.

Зобов'язати Аудиторську палату України включити до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів аудитора ОСОБА_3 (сертифікат аудитора №002719, виданий рішенням Аудиторської палати України від 05.10.1995 р. № 36, чинний до 05.10.2019р.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 28 липня 2017 року.

Головуючий суддя Панченко О.В.

Судді Старосєльцева О.В.

ОСОБА_4