Постанова № 67984279, 26.07.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 року Справа № 813/1321/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддяГрень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

прокурор Топій Т.В.,

представник позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаОСОБА_2,

представник третьої особи 1не прибув,

представник третьої особи 2не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в особі державного реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» про визнання протиправними дій, скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в особі державного реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» з вимогами:

- визнати протиправними дії державного реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» на обєкт нерухомого майна (реєстраційний номер:1145452846101) комплекс торгівельних павільйонів загальною площею 1705,8 кв. м., розташованих по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий номер №4610136800:06:003:0083;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 33395939 від 11.01.2017 року, прийняте державним реєстратором обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3 Васильовичем, а саме рішення про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» на обєкт нерухомого майна (реєстраційний номер:1145452846101) комплекс торгівельних павільйонів загальною площею 1705,8 кв. м., розташованих по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий номер№4610136800:06:003:0083.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача були відсутні підстави для реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна (реєстраційний номер:1145452846101) комплекс торгівельних павільйонів загальною площею 1705,8 кв. м., розташованих по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий номер №4610136800:06:003:0083, позаяк підставою для виникнення права власності зазначено сертифікат відповідності (дублікат) ЛВ000431, виданий 28.04.2011 року Інспекцією ДАБК у Львівській області та технічний паспорт б/н, виданий 16.12.2016 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Прокурор стверджує, що зазначений сертифікат не міг бути виданий 28.04.2011 року Інспекцією ІДАБК у Львівській області, оскільки на той час земельна ділянка була вільною та жодні обєкти нерухомого майна на ній розташовані не були. Відтак, прокурор вважає, що державний реєстратор ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» ОСОБА_3, приймаючи 11.01.2017 рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Сихівська народна торгівля» на об'єкт нерухомого майна, розташований по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий №4610136800:06:003:0083, в порушення вимог ч. 3 ст. 10, ч.ч. 1, 4 ст. 18, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 МІ 127 (в редакції постанови від 23.08.2016 №553), не встановив відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, не перевірив відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, а також наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав; не перевірив наявності в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів сертифікату відповідності ЛВ000431, виданого 28.04.2011 Інспекцією ДАБК у Львівській області ТОВ «Сихівська народна торгівля»; не надав оцінки наявним суперечностям між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, оскільки ТОВ «Сихівська народна торгівля» не могла завершити в 2011 році будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, яка (як об'єкт цивільних прав) сформована лише у 2016 році та первинна реєстрація прав на яку здійснена у 2016 році за ЛКП «Львівавтодор» (залишається чинною на даний час), а не за особою, яка звернулась із заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, яка не надана останньому ні у власність, ані в користування, що призвело до прийняття державним реєстратором противного рішення про реєстрацію прав власності на вказане вище нерухоме майно.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив такий задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що державний реєстратор діяв в межах наданих законодавством України повноважень, а тому вважає, що у задоволенні позову належить відмовити.

Представник третьої особи 1 у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник третьої особи 2 у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких зазначено, що державним реєстратором правомірно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вказані дії вчинені у відповідності до приписів чинного законодавства. З огляду на викладене, представник третьої особи вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Судом встановлено, що Ухвалою Львівської міської ради від 30.12.2015 №102 ЛКП «Львівавтодор» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,65 га на вул. Б.-ОСОБА_4 (навпроти будинку №8) у м. Львові.

Ухвалою Львівської міської ради від 04.02.2016 №142 вказану земельну ділянку виключено з переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або права їх оренди на аукціонах, затверджено ЛКП «Львівавтодор» проект землеустрою та надано земельну ділянку площею 0,5928 га (кадастровий №4610136800:06:003:0083) на вул. Антонича (навпроти будинку № 8) у постійне користування для розміщення комплексу торгівельних павільйонів з метою перенесення ринку, зобов'язано ЛКП «Львівавтодор» забезпечити укладення меморандуму про співпрацю з ТОВ «Сихівська народна торгівля» та підприємцями, що здійснюють торговельну діяльність, з метою розміщення комплексу торговельних павільйонів на вул. Антонича (навпроти будинку № 8) у м. Львові.

У подальшому, державним реєстратором обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3 Васильовичем 11.01.2017 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ «Сихівська народна торгівля» на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1145452846101) - комплекс торгівельних павільйонів загальною площею 1705,8 кв.м, розташованих по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий №4610136800:06:003:0083, і прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 33395939) від 11.01.2017.

Підставою виникнення права власності зазначено: сертифікат відповідності (дублікат) ЛВ000431, виданий 28.04.2011 Інспекцією ДАБК у Львівській області, та технічний паспорт б/н, виданий 16.12.2016 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».

Прокурор, не погодившись із рішенням державного реєстратора, звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з ч.3 ст.6 КАС України, субєкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Конституцією України, зокрема, п.3 ч.1 ст.131-1, передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При цьому, згідно з п.1 Розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, виконання згаданої функції здійснюється прокуратурою виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до окружного адміністративного суду в інтересах держави передбачено ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 60 КАС України.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.2 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання.

Згідно з ч.2 ст.60 КАС України, прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З огляду на викладене вище, прокурор звернувся до суду у порядку, в спосіб та з підстав, передбачених чинним законодавством, як належний позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 ( вредакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року №553).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

У п. 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказано, що цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ таорганізацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п. 9 Порядку для проведення державної реєстрації прав разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частина друга статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 40-41 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на новозбудований обєкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта;

2) технічний паспорт на обєкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований обєкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

Судом встановлено, що державному реєстратору були подані: сертифікат відповідності ЛВ000431 від 28.04.2011 року та технічний паспорт.

Перевірка документу, що підтверджує прийняття обєкта до експлуатації проводиться лише у випадку, коли заявник такий документ не подає державному реєстратору, а лише вносить відомості про такий до заяви про реєстрацію прав.

Частина перша статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з пунктом 20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 цього Порядку встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави суду вважати, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації права власності та останній діяв в межах наданих законодавством України повноважень.

В той же час, судом зясовано, що згідно з довідкою відділу Держгеокадастру у м. Львові від 11.01.2016 №31-1323-0.2-57/9-16АП, земельна ділянка відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування (відповідно до списку землекористувачів та землевласників Галицького району м. Львова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова»).

Відповідно до п.4 містобудівельних обмежень та сервітутів щодо користування земельною ділянкою, виданих 11.01.2016 року Управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, на вказаній земельній ділянці забороняється будь-яке капітальне будівництво, дозволяється розміщення комплексу торговельних павільйонів зі збірно-розбірних конструкцій без права оформлення права власності.

Судом зясовано, що ТзОВ «Сихівська народна торгівля» з метою проведення державної реєстрації подано реєстратору: сертифікат відповідності (дублікат) ЛВ000431, виданий 28.04.2011 Інспекцією ДАБК у Львівській області, та технічний паспорт б/н, виданий 16.12.2016 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».

Однак, згідно з долученої прокурором до матеріалів справи відповіді Інспекції ДАБК у м. Львові від 09.02.2017 №0006-729, в базі даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутній сертифікат відповідності ЛВ000431, виданий 28.04.2011 Інспекцією ДАБК у Львівській області.

Крім того, відповідно до долученого у судовому засіданні Меморандуму про співпрацю Сихівської районної адміністрації, Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» та ТзОВ «Сихівська народна торгівля» стосовно необхідності вирішення питання щодо фактичного перенесення ринку ТзОВ «Сихівська народна торгівля», що знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини Вернадського на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Б-І Антонича (навпроти будинку №8) для розміщення комплексу торговельних павільйонів, зобовязано ТзОВ «Сихівська народна торгівля» сприяти в отриманні дозвільних документів на здійснення облаштування торговельних павільйонів на вул. Б.-ОСОБА_4, однак вказаним Меморандумом не надано ТзОВ «Сихівська народна торгівля» дозволу для реєстрації права власності на комплекс торгівельних павільйонів. Водночас, ТзОВ «Сихівська народна торгівля» всупереч підписаного Меморандуму все ж подала державному реєстратору документи з метою реєстрації права власності.

Враховуючи вищенаведене, суд бере до уваги покликання прокурора, що на даний час земельна ділянка (кадастровий №4610136800:06:003:0083) площею 0,5928 га протиправно обтяжена об'єктом нерухомого майна, що позбавляє територіальну громаду м. Львова в особі Львівської міської ради можливості володіти, користуватись та розпоряджатись нею, тому з метою відновлення порушеного права територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 33395939 від 11.01.2017 року, прийняте державним реєстратором обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3 Васильовичем, а саме: рішення про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» на обєкт нерухомого майна (реєстраційний номер:1145452846101) комплекс торгівельних павільйонів загальною площею 1705,8 кв. м., розташованих по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий номер №4610136800:06:003:0083 належить скасувати.

Як зазначив Верховний суд України в ухвалі від 02.06.2010 року у справі за позовом ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» до фізичних осіб, третьої особи акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», про визнання незаконними дій посадових осіб товариства, захист прав це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Водночас, стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» на обєкт нерухомого майна, то суд вважає, що така не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Прокурор як на підставу задоволення вказаної позовної вимоги покликається на п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яким визначено, що під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обовязково використовує відомості, зокрема, Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Суд звертає увагу, що Сертифікат відповідності №ЛВ000431, який слугував підставою для проведення державної реєстрації видано 28.04.2011 року, в той час як Єдиний державний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів створений на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 92 від лише 24.06.2011 року.

Таким чином, державний реєстратор не мав можливості використовувати відомості Єдиного реєстру документів і більше того, останній не міг містити інформації щодо вказаного сертифікату, позаяк такий видано до початку функціонування та наповнення вказаного реєстру.

Крім того, суд наголошує, що перевірка документу, що підтверджує прийняття обєкта до експлуатації проводиться лише у випадку, коли заявник такий документ не подає державному реєстратору, в даному ж випадку такий був поданий заявником, відтак, у реєстратора не було підстав для проведення перевірки такого в Єдиному реєстрі документів.

Також суд не бере до уваги покликання прокурора на розбіжність в датах сертифікату та технічному паспорті, як на підставу для визнання протиправними дій державного реєстратора, щодо недотримання останнім норм п. 12 Порядку та зазначає, що перевірка вказаних відомостей виходить за межі компетенції державного реєстратора. Крім того, прокурор у даному випадку підміняє поняття «складання технічного паспорта» та «будівництво обєкту», оскільки в даному випадку дата складення технічного паспорту не вступає в суперечність з датою видачі сертифікату, позаяк у технічному паспорті дата будівництва не вказана.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частити вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 33395939 від 11.01.2017 року, прийняте державним реєстратором обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3 Васильовичем, а саме рішення про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» на обєкт нерухомого майна (реєстраційний номер:1145452846101) комплекс торгівельних павільйонів загальною площею 1705,8 кв. м., розташованих по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий номер№4610136800:06:003:0083.

3.У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь прокуратури Львівської області з Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2017 року.