Постанова № 67984211, 20.07.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року № 810/699/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володарської районної державної адміністрації, третя особа: Київська обласна державна адміністрація про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Володарської районної державної адміністрації, третя особа: Київська обласна державна адміністрація та, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить суд:

- скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації від 02.02.2017 №35-к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації;

- стягнути з Володарської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобовязати Володарську районну державну адміністрацію проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнення відбулось з порушенням вимог Закону України "Про очищення влади", оскільки сукупно він займав посаду заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України менше одного року, а тому не підпадає під дію п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади". Крім того, позивач стверджував, що відповідачем не забезпечено проведення належної перевірки щодо нього, чим порушено вимоги ч. 7 ст. 5 Закону України "Про очищення влади". З огляду на це, просив суд позов задовольнити.

Позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому зазначив, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивача було звільнено правомірно, оскільки він підпадає під дію п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади". Відповідач також просив суд розглядати справу без його участі.

Третя особа надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідачем при виданні оскаржуваного розпорядження не дотримано вимог Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563, оскільки в довідці про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відсутні посилання на відповіді або висновки уповноважених органів, що проводять перевірку відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", та не зазначена дата проведення перевірки. Третя особа також просила суд розглядати справу без участі її представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 19 травня 2011 року по 07 липня 2011 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості начальник управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави на транспорті Генеральної прокуратури України.

07 липня 2011 року на підставі наказу Генеральної прокуратури України від 07.07.2011 №1970 ОСОБА_1 переведений на посаду заступника начальника Головного управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту та обороно-промислового комплексу начальником управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави на транспорті Генеральної прокуратури України.

25 квітня 2012 року Генеральною прокуратурою України видано наказ №27шц, відповідно до якого ліквідовано у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Головне управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави та Головне управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту та обороно-промислового комплексу.

Також, вказаним наказом від 25.04.2012 №27шц визначено, що загальну штатну чисельність 126 одиниць зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.

При цьому, 06.02.2014 на підставі наказу Генеральної прокуратури України від 06.02.2014 №81ц позивача звільнено за власним бажанням з посади прокурора Першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні.

29 квітня 2016 року на підставі наказу Володарської районної державної адміністрації від 29.04.2016 №41-к позивач був призначений на посаду першого заступника голови райдержадміністрації.

При цьому, позивач зазначив, що не заперечувалось відповідачем, при вступі на посаду першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації ним було подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

За результатами такої перевірки начальником відділу управління персоналом Володарської РДА складено Довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" без зазначення дати її складання, відповідно до якої за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 заборона, передбачена частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" застосовується відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади".

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації від 02.02.2017 №35-к звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації на підставі п.7-2 ст. 36 КЗпП України та Довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Однак, не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

У статті 36 КЗпП України наведено перелік підстав припинення трудового договору (звільнення з роботи). За змістом пункту 7-2 частини першої вказаної статті КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України "Про очищення влади".

Відповідно до частини 2 статті 36 КЗпП України, у випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

У свою чергу, Закон України "Про очищення влади" від 16.09.2014№ 1682-VII, який набрав чинності з 16.10.2014, визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації) наведено у статті 2 Закону України "Про очищення влади".

Так, частиною першою цієї статті визначено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:

1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;

2) Генерального прокурора, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;

3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

4) членів Вищої ради правосуддя, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

5) ОСОБА_3 Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;

8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг;

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 - 10 цієї частини.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" визначено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України.

Як було встановлено судом в ході розгляду справи, у період з 19.05.2011 по 07.07.2011 ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості начальник управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави на транспорті Генеральної прокуратури України, а з 07.07.2011 переведений на посаду заступника начальника Головного управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту та обороно-промислового комплексу начальником управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави на транспорті Генеральної прокуратури України.

У той же час, судом встановлено, що на підставі наказу Генеральної прокуратури України від 25.04.2012 №27шц ліквідовано у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Головне управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави та Головне управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту та обороно-промислового комплексу.

Вказаним наказом від 25.04.2012 №27шц також передбачено, що загальну штатну чисельність вказаних управлінь 126 одиниць зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.

Отже, з наведеного слідує, що з 25.04.2012 посада позивача - заступника начальника Головного управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту та обороно-промислового комплексу начальником управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави на транспорті Генеральної прокуратури України була виведена поза штат, а тому позивач не міг виконувати свої службові обовязки.

Таким чином, у період з 19.05.2011 по 25.04.2012 позивач обіймав посаду заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, що сукупно становить менше ніж один рік.

Відтак, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що на позивача не розповсюджується дія п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" та не мають застосовуватися до нього заборони, передбачені частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", а тому позивача незаконно було звільнено на підставі п.7-2 ст. 36 КЗпП України.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача та третьої особи, що відповідачем при виданні оскаржуваного розпорядження не дотримано вимог Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563, з огляду на наступне.

Згідно з абз. 1 ч. 4 та ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади" затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (далі Порядок №563); перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Відповідно до п. 4 Порядку №563 перевірка достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" проводиться керівником відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка (далі - керівник органу).

Пунктами 5, 6 Порядку №563 визначено, що керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).

Рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

Згідно з п. 14 Порядку №563 відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка підлягає перевірці, на підставі відомостей, наявних в особовій справі такої особи, або на підставі наданих особою документів, а також інформації з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або відсутність у Реєстрі таких відомостей, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених пунктами 1-8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону, а саме заборони, яка застосовується до осіб, що обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням - керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України.

Відповідно до пунктів 17, 17-1 Порядку №563 керівник органу не пізніш як на третій день після надходження заяви щодо незастосування до особи, яка підлягає перевірці, заборон, передбачених частинами третьою або четвертою статті 1 Закону, одночасно надсилає органам, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України (далі - органи перевірки), відповідно до компетенції запити про проведення перевірки за формою згідно з додатком 3 щодо особи, яка підлягає перевірці.

Запити про проведення перевірки щодо особи, яка підлягає перевірці, надсилаються у разі, коли у матеріалах особової справи такої особи зазначена інформація, що свідчить про те, що особа займала відповідно посади в органах внутрішніх справ, інших правоохоронних органах, органах прокуратури в період, що підлягає перевірці, а також трудова книжка (послужний список) такої особи втрачена (втрачений)/відновлена (відновлений) та/або з матеріалів особової справи вбачається, що особа могла займати відповідні посади в період, що підлягає перевірці, - до МВС та Генеральної прокуратури України.

Згідно з п. 35 Порядку №563 якщо відповідь/висновок/копія судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, є неповними або суперечать іншим матеріалам перевірки, орган, в якому проводиться перевірка, з метою проведення додаткової перевірки чи уточнення отриманої інформації одноразово звертається із запитом до органів перевірки, які зобовязані розглянути його та надати відповідь протягом десяти робочих днів.

Пунктом 36 Порядку №563 визначено, що на підставі відповіді/висновку/копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, відповідальний структурний підрозділ у триденний строк (з дня надходження останньої відповіді/висновку/копії судового рішення або з дня надходження відповіді/висновку/копії судового рішення, який є підставою для застосування заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону) готує довідку про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 та подає її керівнику органу.

Отже, Порядком №563 визначено дії керівника відповідного органу з приводу організації проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Як було встановлено судом, за результатами проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відносно позивача начальником відділу управління персоналом Володарської РДА складено Довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

При цьому, зі змісту вказаної Довідки вбачається, що перевірка проведена відповідно до записів трудової книжки позивача, що суперечить вимогам Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Порядком №563 передбачено обовязок керівника органу надіслати запит до Генеральної прокуратури України у разі, коли в у матеріалах особової справи такої особи зазначена інформація, що свідчить про те, що особа займала посади в органах прокуратури в період, що підлягає перевірці.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо надіслання відповідачем запитів до Генеральної прокуратури України відносно позивача.

Таких доказів не було надано відповідачем під час розгляду справи.

Отже, з наведеного слідує, що відповідачем при виданні оскаржуваного розпорядження про звільнення позивача не дотримано вимог Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення позивача на підставі п. 7-2 ст. 36 КЗпП України та Довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відбулось незаконно, а тому розпорядження Володарської районної державної адміністрації від 02.02.2017 №35-к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації з дати його звільнення, тобто з 02 лютого 2017 року.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до листа Мінсоцполітики України від 05.08.2016 №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" кількість робочих днів в лютому 2017 року - 20 днів, в березні 2017 року - 22 дні, в квітні 2017 року - 19 днів, в травні 2017 року - 20 днів, в червні 2017 року - 20 днів, в липні 2017 року - 21 день.

Отже, враховуючи норми тривалості робочого часу на 2017 рік, період вимушеного прогулу позивача складає 113 робочих днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 03 лютого 2017 року по 20 липня 2017 року включно (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді).

Як вбачається з довідки Володарської районної державної адміністрації від 04.04.2017 №01-03/656, середньоденна заробітна плата позивача становить 589,72 грн.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 113 робочих днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 66 638,36 грн. (589,72 грн. х 113 робочих днів), який підлягає стягненню на його користь з Володарської районної державної адміністрації. При цьому, середня заробітна плата за один місяць складає 12384,02 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації з 02 лютого 2017 року та в частині стягнення з Володарської районної державної адміністрації суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 12 384,02 грн. допустити до негайного виконання.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 4, 5, 6, 8, 9 розділу І, п. 5 розділу II Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 №1704/5, Держатель Реєстру - Міністерство юстиції України (далі - Держатель).

Держатель розробляє нормативно-правову базу для функціонування Реєстру, затверджує методичні рекомендації щодо його ведення, здійснює безпосередній контроль за її створенням та за дотриманням вимог цього Положення.

Адміністратор Реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України і далі - Адміністратор).

Реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є: Держатель через Департамент кадрової роботи та державної служби, який вносить або вилучає відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену ч. З або ч. 4 ст. 1 Закону № 1682-VII; головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Держатель вносить або вилучає в установленому порядку відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену ч. З або ч. 4 ст. 1 Закону № 1682-VII, Реєстратори надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених ч. 2 ст. 7 Закону №1682-VII, забезпечують оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

Підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену ч. 3 або ч. 4 ст. 1 Закону №1682-VII, є надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену Законом перевірку, обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених ст. 1 Закону № 1682-VII, відповідне судове рішення, а також випадки, визначені законом.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність, з метою повного захисту прав позивача, зобов'язати Володарську районну державну адміністрацію проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади".

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність своїх дій щодо звільнення позивача із займаної посади.

При цьому, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації від 02.02.2017 № 35-к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації з 02 лютого 2017 року.

4. Стягнути з Володарської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23570734) на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 02 лютого 2017 року по 20 липня 2017 року включно в розмірі 66638 (шістдесят шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 36 коп.

5. Зобовязати Володарську районну державну адміністрацію проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади".

6. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Володарської районної державної адміністрації з 02 лютого 2017 року.

7. Допустити негайне виконання постанову суду в частині стягнення з Володарської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23570734) на користь ОСОБА_1 суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 12384 (дванадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 02 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.