Ухвала суду № 67984201, 26.07.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

26 липня 2017 року Справа № 813/1321/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяГрень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

прокурор Топій Т.В.,

представник позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаОСОБА_2,

представник третьої особи 1не прибув,

представник третьої особи 2не прибув,

розглянув у судовому засіданні клопотання представника третьої особи про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в особі державного реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» про визнання протиправними дій, скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в особі державного реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» з вимогами:

- визнати протиправними дії державного реєстратора обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» на обєкт нерухомого майна (реєстраційний номер:1145452846101) комплекс торгівельних павільйонів загальною площею 1705,8 кв. м., розташованих по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий номер №4610136800:06:003:0083;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 33395939 від 11.01.2017 року, прийняте державним реєстратором обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_3 Васильовичем, а саме рішення про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» на обєкт нерухомого майна (реєстраційний номер:1145452846101) комплекс торгівельних павільйонів загальною площею 1705,8 кв. м., розташованих по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий номер№4610136800:06:003:0083.

У судовому засіданні 13.06.2017 року представником третьої особи 2 подано клопотання про закриття провадження у справі. Таке клопотання обґрунтоване тим, що предметом спору у даній справі є реєстраційні дії щодо державної реєстрації за заявником права приватної власності на обєкт нерухомого майна комплекс торгівельних павільйонів площею 1705,8 кв. м, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Антонича, 8. Представник третьої особи вказує, що прокурор мотивує заявлений адміністративний позов тим, що у заявника відсутнє право на земельну ділянку на якій розташований обєкт нерухомості та стверджує про неправомірність рішення щодо такої реєстрації. Відтак, вважає, що оспорюваним у судовому порядку реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на земельну ділянку, збудовану будівлю на земельні ділянці і право власності на яку може бути визнано судом. Тож, на переконання представника третьої особи, дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні заперечили щодо закриття провадження у справі. Окрім того, зазначили, що прокурор звернувся до адміністративного суду з позовом не для захисту права власності, а саме для захисту прав та інтересів у сфері публічних правовідносин, що порушені протиправними (оскаржуваними) рішеннями відповідача, який при їх прийнятті діяв як субєкт владних повноважень. Та обставина, що між сторонами може існувати спір про право цивільне не виключає, на переконання прокурора, наявності між сторонами спору щодо захисту прав та інтересів позивача у сфері публічних правовідносин.

Представник відповідача заперечив щодо заявленого клопотання, просив у задоволенні такого відмовити повністю.

Представник третьої особи 1 у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник третьої особи 2 у судове засідання не прибув.

Суд заслухав пояснення сторін, зясував обставини, якими обґрунтовується клопотання і заперечення проти нього, дослідив докази, які мають значення для його вирішення, керується наступним.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Законодавство не містить визначення терміна публічно-правовий спір. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер).

Згідно із частиною 1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судом зясовано, що прокурор оскаржує дії та рішення, прийняте державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про державну реєстрацію права власності, а саме: рішення про реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Сихівська народна торгівля» на обєкт нерухомого майна (реєстраційний номер:1145452846101) комплекс торгівельних павільйонів загальною площею 1705,8 кв. м., розташованих по вул. Антонича, 8 у м. Львові, на земельній ділянці кадастровий номер№4610136800:06:003:0083.

Відповідно до положень ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV, в редакції чинній на час проведення реєстраційних дій (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.10 Закону №1952-IV державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.

Статтею 11 Закону №1952-IV встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх обєднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Із змісту та підстав позову встановлено, що предметом спору є неправомірність, на думку прокурора, рішення державного реєстратора ОКП ЛОР БТІ та ЕО про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Враховуючи вказані законодавчі положення, суд дійшов висновку, що прокурор оскаржує дії відповідача як субєкта владних повноважень, які полягають у недотримання вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що прокурор звернувся до адміністративного суду з позовом не для захисту права власності, а саме для захисту прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які порушені протиправними (оскаржуваними) рішеннями відповідача, який при їх прийнятті діяв як субєкт владних повноважень, відтак, дана справа є спором, який підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а тому у задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження належить відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 3, 107, 157, 158-160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження в адміністративній справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.07.2017 року.