Постанова № 67984046, 10.07.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 року м. Київ№ 810/532/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьяновій О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Києво Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до Києво Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дії щодо видання рішення про застосування фінансових санкцій від 08.12.2016 № НОМЕР_1 та податкового повідомлення рішення від 08.12.2016 № НОМЕР_2 і визнання протиправними та скасування зазначених рішень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_3 на підставі ліцензії серії АЖ № 065081 виданої 02.06.2016 має право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою: вул. Гната Юри, 22-А, м. Київ, 03146 (павільйон № 5), у зв'язку з чим продавцем позивача на законних підставах було реалізовано 50 гр. горілки «Мороша» в день перевірки.

Стосовно встановленого під час перевірки факту зберігання за вказаною адресою алкогольного напою, горілки «Всеградська», 40% об., дата розливу: 15.09.2016, виробник: ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари», 0,5 л., за ціною 80,00 грн. без марки акцизного податку, представник позивача пояснив, що дана пляшка була відкрита для здійснення реалізації алкогольного напою на розлив, в той же час рештки акцизної марки залишались на пляшці під час перевірки.

У звязку з викладеним, представник позивача важає, що ОСОБА_3 при здійсненні підприємницької діяльності не порушувала вимог статтей 11, 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Крім того, представник позивача вказав на недоліки оскаржуваних рішень, а саме на те, що в даних рішеннях, як підставу для їх складання зазначено Акт фактичної перевірки від 21.09.2016 № 2496/1000/14/НОМЕР_3, яким встановлено порушення вимог абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (за наслідком чого прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 08.12.2016 № НОМЕР_1) та порушення абзацу 9 частини 2 статті 17 цього ж Закону (за наслідком чого прийнято податкове повідомлення рішення від 08.12.2016 № НОМЕР_2).

В той же час, позивач зазначає, що Актом фактичної перевірки від 21.09.2016 № 2496/1000/14/НОМЕР_3 було встановлено порушення пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та статтю 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР за наслідком чого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.11.2016 № НОМЕР_4 та № НОМЕР_4 з якими позивач погодився та сплатив встановлені ними штрафні санкції.

Враховуючи викладені обставини, позивач важає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні 10.07.2017 підтримав доводи викладені в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідач позову не визнав, стверджував, що оскаржувані рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Також представник відповідача зазначив, що в оскаржуваних рішеннях було допущено дефект під час їх оформлення, а саме виконавцем допущено технічну помилку у заповненні графи «на підставі».

В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті фактичної перевірки від 18.11.2016 № 26/272/40/НОМЕР_3.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та свідків, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована, як фізична особа підприємець 09.04.2015 (номер запису про державну реєстрацію 23390000000015890) та як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Києво Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

02.06.2016 позивачем отримано ліцензію на право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями з 21.06.2016 по 20.06.2017 за місцем торгівельної діяльності вул. Гната Юри, 22-А, м. Київ, 03146 (павільйон № 5), реєстраційний номер ліцензії 1626576404222, Серії АЖ № 065081, видана Головним управлінням ДФС у м. Києві.

18.11.2016 року працівниками податкового органу на підставі наказу від 09.11.2016 за № 7121 та направлень на перевірку від 09.11.2016 року № 5787/26-15-40-01, 5788/26-15-40-01 було проведено фактичну перевірку павільйону, що розташований за адресою вул. Гната Юри, 22-А, м. Київ, 03146 та який належить субєкту господарювання ФОП ОСОБА_3 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевірку здійснено у присутності продавця ОСОБА_4, за результатами якої складений Акт від 18.11.2016 № 26/272/40/НОМЕР_3 (а.с. 56 - 60).

Висновком зазначеного Акта було встановленно, порушення позивачем положень: вимог статтей 11, 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР) та пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР).

Вказаних висновків відповідач дійшов у звязку з тим, що в ході проведення перевірки було встановлено «… факт реалізації 50 гр. горілки «Мороша» для споживання на місці з пляшки місткістю 0,5 л., міцністю 40 % об. за ціною 7 грн. 62 коп. за 50 грам.

За реалізовані алкогольні напої споживачеві видано розрахунковий документ від 14.11.2016 № 6602, у кількості 1 шт. на повну суму, який добровільно було надано до перевірки та додається до акту.

До перевірки не надано документів щодо узгодження підприємством статусу підприємства громадського харчування.

Таким чином встановлено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що не має статусу підприємства громадського харчування, чим порушено статтю 153 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Також встановлено факт реалізації 50 грам горілки «Мороша» за ціною 7 грн. 62 коп. через реєстратор розрахункових операцій без застосування режиму попереднього програмування, чим порушено п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, встановлено факт зберігання алкогольних напоїв описаних в додатку № 2 до акту перевірки без марок акцизного податку, чим порушено статтю 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".».

З Додатку № 2 до Акту перевірки № 26/272/40/НОМЕР_3 від 18.11.2016, судом встановлено, що в Акті опису залишків продукції, які знаходяться у ФОП ОСОБА_3 без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, зафіксовано Горілку «Всеградська», міцністю 40% об., дата розливу: 15.09.2016, виробник (імпортер) продукції ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари», ємкістю 0,5 л., кількість пляшок 1 шт., ціна за одиницю продукції 80,00 грн. (а.с. 60).

08.12.2016 року Києво Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі висновків Акта фактичної перевірки від 21.09.2016 № 2496/1000/14/НОМЕР_3 прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до позивача у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. (а.с. 19-20) та податкове повідомлення рішення від 08.12.2016 № НОМЕР_2 (а.с. 21).

Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями, вважаючи, що вони прийняті відповідачем за відсутності порушень з його боку звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стосовно вказаного позивачем факту наявності недоліків оскаржуваних рішень, а саме зазначення в них іншого Акта перевірки та порушень, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, Кабінет Міністрів України на виконання Указу Президента України від 26 квітня 2003 року № 372 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 2003 року "Про реалізацію заходів щодо врегулювання обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні" постановою від 02 червня 2003 року № 790 затвердив Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до пункту 5 названого Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Отже, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій в тому числі є і акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Під час судового розгляду справи встановлено, що оскаржувані рішення містять недоліки у вигляді не вірно зазначеного номеру Акта перевірки, яким встановлені порушення та на підставі висновків якого прийнято спірні рішення.

Представник відповідач в наданих суду запереченнях на позов, погодився з встановленими недоліками в спірних рішеннях, обґрунтовуючи це тим, що податковим органом допущено дефект під час оформлення зазначених рішень, а саме виконавцем допущено технічну помилку у заповненні графи «на підставі» та надав суду Службову записку Начальника юридичного управління ГУ ДФС у Київській області, наступного змісту: «Відділом аудиту платників територіального обслуговування Києво Святошинської ОДПІ встановлено, що головним державним ревізором інспектором при рознесенні податкового повідомлення рішення до акту фактичної перевірки від 18.11.2016 № 26/272/40/НОМЕР_3 допущено технічну помилку так, як працівниками ГУ ДФС у Київській області не рознесено перевірку та вищевказаний акт перевірки в ІС «Податковий Блок», у звязку з чим була допущена технічна помилка. Враховуючи суми податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_5, № НОМЕР_2 відповідають виявленим порушенням, донарахуванням зазначених в акті № 26/272/40/НОМЕР_3.».

Також, представником відповідача надано суду, Акт перевірки від 18.11.2016 № 26/272/40/НОМЕР_3 та розрахунок (очікуваних) фінансових санкцій по Акту по даному Акту.

Відповідно до змісту наданого розрахунку, види порушень за які нараховані фінансові санкції відповідають встановленим в Акті перевірки від 18.11.2016 № 26/272/40/НОМЕР_3 порушенням, а суми фінансових санкцій відповідають сумам, що зазначені в спірних рішеннях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що окремі дефекти у формі оскаржуваних рішень при встановлених судом обставинах не можуть свідчити про протиправність спірних рішень і як наслідок про їх скасування.

Стосовно встановленого податковим органом порушення статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР та прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій від 08.12.2016 № НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.95р. № 481/95-ВР.

Відповідно до статті 15 Закону України від 19.12.95р. № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з пунктом 4 статті 11 Закону України від 19.12.95р. № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За визначеннями підпунктів 14.1.107, 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Пунктами 226.1 та 226.2 статті 226 Податкового кодексу України у свою чергу, передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Згідно з пунктом 226.11 статті 226 Податкового кодексу України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

При цьому пунктом 21 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, передбачено, що для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Абзац п'ятнадцятий частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлює, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.

З аналізу наведених положень можна зробити висновок, що марка акцизного податку є обов'язковим спеціальним знаком, що підтверджує легальність реалізації товару на території України, відсутність якої на алкогольних чи тютюнових виробах є підставою для накладення штрафних санкцій у випадку виробництва, зберігання, транспортування та реалізації таких товарів.

Частиною першою статті 16 Закону України № № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво та торгівлю алкогольними напоями, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі їх порушення, нести відповідальність, передбачену Законом України № 481/95-ВР.

Як вже було зазначено судом, під час перевірки працівниками контролюючого органу був встановлений факт зберігання позивачем пляшки Горілки «Всеградська», міцністю 40% об., дата розливу: 15.09.2016, виробник (імпортер) продукції ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари», ємкістю 0,5 л., ціна за одиницю продукції 80,00 грн. без марки акцизного податку.

З Акта перевірки вбачається, що ні продавець, в присутності якого було проведено перевірку, ні сам позивач в графі Акта перевірки «Зауваження до акта перевірки» зауважень не зазначили, а навпаки позивачем в даній графі було прописано «не має» і поставлено підпис, що свідчить про той факт, що ні продавець під час перевірки та складання Акта, ні позивач під час підписання та отримання Акта не заперечували проти встановлених порушень.

Для всебічного і повного зясування обставин справи, судом було допитанов в якості свідків продавця перевіряємого павільйону, ОСОБА_4 та працівників контролюючого органу, які здійснювали перевірку, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

ОСОБА_4 повідомила суд, що саме вона допустила працівників контролюючого органу до перевірки, підтвердила, що в перевіряємому павільйоні здійснюється реалізація алкогольних напоїв на розлив і зазначила, що на пляшка Горілки «Всеградська», яка зазначена в додатку № 2 до Акта перевірки, під час перевірки була відкрита у звязку з реалізацією її місткості на розлив. Також продавець зазначив, що акцизна марка була пошкоджена під час відкривання пляшки, в той же час, на пляшці містились фрагменти акцизної марки.

Допитані в якості свідків працівники контролюючого органу, які здійснювали перевірку, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали суду аналогічні пояснення, що і зазначені в Акті перевірки в граві «Перевіркою встановлено».

Також, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в своїх свідченнях зазначили, що під час перевірки на пляшці горілки «Всеградська» зовсім була відсутня марка акцизного податку.

Під час судового розгляду, представником позивача на підтвердження того факту, що пляшка горілки «Всеградська», що зазначена в додатку № 2 до Акта перевірки містила марку акцизного податку було надано суду копії товарнотранспортної накладної від 27.02.2016 № 85456 (вантажовідправник: ОСОБА_7, вантажоодержувач : ОСОБА_3 ОСОБА_8, комплектація горілка люботин горілка Всеградська Класична 0,5, 20 шт., ціна з ПДВ за 1 шт. 37 грн.), копію чека, товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв від 27.02.2016 № 1.

В той же час, надані представником позивача документи не приймаються судом до уваги при прийнятті рішення, оскільки вони не містять інформації, яка підтверджує наявність на пляшці горілки «Всеградська» під час перевірки марки акцизного податку.

Крім того, позивач не надав суду будь-які інші докази на підставі яких можна дійти висновку, що акцизна марка була на пляшці.

У свою чергу, твердження позивача відносно того, що саме податковий орган має доводити наявність або відсутність даної акцизної марки не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до принципу змагальності сторін, який закріплений у КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається.

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позивач не надав належні та допустимі докази, якими підтверджується неправомірність оскаржуваного рішення, у звязку з чим нарахування ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 17 000,00 грн. є обгрунтованим, а рішення від 08.12.2016 № НОМЕР_1 - правомірним.

Стосовно встановленого контролюючим органом порушення статті 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 153 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоровя, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) з торгових автоматів; 7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 10) з рук; 11) у невизначених для цього місцях торгівлі.

В Абзаці 6 даної статті зазначено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Таким чином, продаж алкогольних напоїв на розлив законодавець дозволив виключно суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів за умови такого продажу кінцевому споживачу для споживання на місці, що є кваліфікуючою ознакою.

Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 № 854 (далі - Правила № 854) роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Згідно з пунктом 22 Правила № 854 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки закладам ресторанного господарства та спеціальним відділам підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Згідно з пунктом 27 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.

Пунктом 55 Закону від 23.12.1997 № 771/97-ВР встановлено, що оператор ринку харчових продуктів - субєкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших обєктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших обєктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок.

Потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу обєктів санітарних заходів (пункт 69 статті 1 Закону від 23.12.1997 № 771/97-ВР).

Відповідно до пункту 50 статті 1 Закону від 23.12.1997 № 771/97-ВР обєкти санітарних заходів - харчові продукти, тварини, призначені для споживання людиною, а також допоміжні матеріали для переробки та матеріали, що контактують з харчовими продуктами.

Частиною 1 статті 25 Закону від 23.12.1997 № 771/97-ВР встановлено, що Державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку «Про ведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам» що затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.02.2016 № 39 цей Порядок визначає процедуру державної реєстрації потужностей, які використовуються на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів та не потребують отримання експлуатаційного дозволу, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам.

Судом встановлено, що під час перевірки був встановлений факт реалізації 50 гр. горілки «Мороша» для споживання на місці з пляшки місткістю 0,5 л., міцністю 40 % об. за ціною 7 грн. 62 коп. за 50 грам.

За реалізовані алкогольні напої споживачеві видано розрахунковий документ від 14.11.2016 № 6602 (наявний в матеріалах справи).

До перевірки не було надано документів що позивач має статус підприємства громадського харчування, у звязку з чим, встановлено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці підприємством, що не має статусу підприємства громадського харчування.

Під час розгляду справи, позивачем було надано суду ліцензію Серії АЖ № 065081 на право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями з 21.06.2016 по 20.06.2017, зі змісту якої, судом встановлено, що вона надає позивачу право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями за місцем торгівельної діяльності, а саме за адресою: вул. Гната Юри, 22-А, м. Київ, 03146 (павільйон № 5).

В той же час, суд зазначає, що сама по собі ліцензія на право здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями не надає позивачу право здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив та не підтверджує того, що павільйон № 5 має статус закладу громадського харчування (ресторанного господарства).

Також, представник позивача надав суду пояснення, що станом на день проведення перевірки зазначений павільйон не був внесений до Державного реєстру потужностей операторів ринку харчових продуктів, в той же час станом на 10.07.2017, місце здійснення торговельної діяльності позивача внесено до даного реєстру.

Враховуючи норми чинного законодавства України, обставини справи та той факт, що позивач не надав суду доказів того, що Павільйон № 5 під на час перевірки мав статус закладу громадського харчування (ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб), суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення рішення від 08.12.2016 № НОМЕР_2.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Водночас, позивачем не було надано будь-яких доказів, спростовуючих доводи відповідача, а також не наведено жодних контраргументів на підтвердження протиправності прийнятих спірних рішень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 липня 2017 р.