Вирок № 67983428, 20.07.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/12347/16-к

Провадження № 1-кп/263/130/2017

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: судді Папаценко П.І.,

при секретарі Масюк М.С.,

за участю прокурора Грибенюк О.О.,

захисника Лосякової Т.І.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження, внесене 14.09.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050770003439 відносно :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не судимого в силу ст.89 КК України, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, якай зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

що обвинувачується за ст.ст. 185 ч.1, 185 ч.2 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, судимого: 1) 21.12.1995 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.140 ч.3 КК Україним (в редакції Закону 1960 року) до 3 років позбавлення волі, звільненого від покарання з відстрочкою виконання вироку на 1 рік; 2) 17.09.1996 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.140 ч.3 КК України (в редакції Закону 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 3) 14.11.1996 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.ст.140 ч.3, 141 ч.2, 42 ч.1,3 КК України (в редакції Закону 1960 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 4) 3.07.2002 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ч.2 ст.86, ч.1 ст.89, ч.2,3 ст.142, ч.3 ст.215-3 КК України (в редакції Закону 1960 року) ч.2,3 ст.185, ст.304, ч.3 ст.357, ст.70, 71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 5) 2 липня 2009 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ч.2 ст.185, ч.3 ст.187, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 7 років, 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності, звільненого 4.03.2016 року після відбуття строку покарання, який зареєстрований, мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

що обвинувачується за 185 ч.2 КК України , -

В С Т А Н О В И В :

4.09.2016 року приблизно о 9 годині ОСОБА_2, умисно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 яка належить ОСОБА_4, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, яке належить останній, а саме: золоті сережки, вагою 1 гр., вартістю 657 грн., золотий хрестик, вагою 0,98 гр., вартістю 643 грн. 86 коп., чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1300 грн. 86 коп., після чого з місця злочину з викраденим майном втік, розпорядившись ним на власний розсуд.

Він же, 13.09.2016 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 яка належить ОСОБА_4, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, яке належить останній, а саме: нетбук Asus 1001РХDN1BNWW, вартістю 1900 грн. з зарядним пристроєм до нього, комп'ютерну мишку Asus, вартістю 142 грн. 84 коп., планшет Леново А1000, вартістю 850 грн., золотий ланцюжок, вагою 1,42 гр., вартістю 942 грн. 88 коп., чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3835 грн. 72 коп., після чого з місця злочину з викраденим майном втік, розпорядившись ним на власний розсуд.

Крім того, 16.01.2017 року, приблизно о 14 години, більш точний час в ході слідства не встановлено, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, перебуваючи в будинку АДРЕСА_5, який належить ОСОБА_5, скориставшись тим, що останній заснув та не звертає на них уваги, шляхом вільного доступу, таємно викрали майно, яке належить, а саме: телевізор «Samsung» моделі «UE32ЕН4030W», вартістю 3996 грн. 29 коп., телевізор «Saturn» моделі «ТVLCD 325», вартістю 3147 грн. 96 коп., спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 7144 грн. 25 коп., після чого з місця злочину з викраденим майном зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинених злочинах визнав повністю, їх фактичні обставини, перелік вкраденого, його вартість, розмір завданої потерпілим шкоди він не оспорює, суду пояснив, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті скоїв інкриміновані діяння: 4.09.2016 року під час перебування за місцем мешкання своєї знайомої ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_6 таємно викрав майно останньої, ювелірні вироби із золота - сережки, хрестик. Таким же чином, 13.09.2016 року за місцем мешкання ОСОБА_4, повторно викрав майно потерпілої, а саме нетбук з зарядним пристроєм, комп'ютерну мишку, планшет, золотий ланцюжок. Крім того, 16.01.2017 року, під час знаходження за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_5, в будинку АДРЕСА_7 він разом з ОСОБА_3, скориставшись тим, що потерпілий заснув, таємно викрали у нього два телевізори. У вчиненому щиро розкаявся, просить суд не позбавляти його волі.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, фактичні обставини злочину, перелік вкраденого, його вартість, розмір завданої потерпілому шкоди він не оспорює, дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті скоїв кримінальне правопорушення. 16.01.2017 року, під час знаходження за місцем проживання знайомого ОСОБА_5, в будинку АДРЕСА_7 він разом з ОСОБА_2, скориставшись тим, що потерпілий заснув, таємно викрали у нього два телевізори. У вчиненому щиро розкаявся, просить суд не позбавляти його волі, обіцяє виправитися.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутності, при призначені покарання покладалась на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, при цьому зазначив, що жодних претензій до обвинувачених не має, просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинувачених щодо вчинених злочинів, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніхто не оспорює, та обмежив їх дослідження допитом обвинувачених, дослідженням даних, які характеризують їх особи, стосовно судових витрат, речових доказів та обставин, що мають значення для визначення міри покарання.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує умисні дії обвинувачених:

- ОСОБА_2 за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка); за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб;

- ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ст.12 КК України обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоїли злочини середньої тяжкості.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують, обтяжують покарання.

В даному випадку обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щиро розкаялися у вчиненому, вину визнали повністю, ОСОБА_2 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а тому суд за вимогами ст.66 КПК України визнає ці обставини пом'якшуючими покарання.

Згідно ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 суд визнає рецидив злочину, а для ОСОБА_2 за наслідками судового розгляду кримінального провадження її не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_2, він не судимий в силу ст.89 КК України, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, тривалий час у період судового провадження у кримінальному провадженні не з'являвся у судові засідання, був оголошений у розшук.

ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання.

Згідно зі ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробили, знову вчинили злочини, що свідчить про їх небажання стати на шлях виправлення, а тому їх виправлення слід здійснювати тільки в умовах ізоляції від суспільства у вигляді позбавлення волі, визначивши термін покарання в межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК України, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, а для ОСОБА_2 із застосуванням ч. 1 ст.70 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи зазначене, запобіжний захід відносно ОСОБА_2, у вигляді тримання під вартою, слід залишити без змін.

Суд зараховує в строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення у цьому кримінальному провадженні з 17.01.2017 року, відповідно до вимог ст. 72 КК України (в редакції Закону, станом на 20.06.2017 року), згідно якої зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 не обирався.

На теперішній час Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, у якому до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» та саме цим судом буде вирішуватися питання щодо призначення остаточного покарання.

Слід зазначити, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 21.09.2016 року та 27.09.2016 року накладений арешт на нетбук Asus 1001РХDN1BNWW з зарядним пристроєм до нього, комп'ютерну мишку Asus, планшет Леново А1000, чотири ключа, золоті сережки, вагою 1 гр., золотий хрестик, вагою 0,98 гр., золотий ланцюжок, вагою 1,42 гр., передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 на відповідальне зберігання, який за вимогами ст.174 КПК України слід скасувати, оскільки суд ухвалює у кримінальному провадженні судове рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 879,60 грн. щодо висновку №1/20-111 від 26.09.2016 року та ? частину із залучення експерта в сумі 263,88 грн. від повної суми 527,76 грн. щодо висновку №1/20-42 від 26.01.2017 року, на загальну суму 1143,48 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави, оскільки до теперішнього часу ним не відшкодовані.

Судові витрати у розмірі ? частини із залучення експерта в сумі 263,88 грн. від повної суми 527,76 грн., щодо висновку №1/20-42 від 26.01.2017 року підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави, оскільки до теперішнього часу ним не відшкодовані.

Цивільні позови у кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_5 не заявлені.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185 КК України, ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання:

- за ч. 1 ст.185 КК України у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за ч. 2 ст.185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст.185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону, станом на 20.06.2017 року) зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження з 17.01.2017 року по 20.06.2017 року включно, з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 за даним вироком рахувати з 17.01.2016 року, зарахувавши в строк покарання час тримання під вартою.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, з утриманням останнього у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор».

Скасувати арешт майна, з нетбука Asus 1001РХDN1BNWW з зарядним пристроєм до нього, комп'ютерної мишки Asus, планшету Леново А1000, чотирьох ключів, золотих сережок, вагою 1 гр., золотого хрестика, вагою 0,98 гр., золотого ланцюжка, вагою 1,42 гр., що є речовими доказами та передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 на відповідальне зберігання.

Речові докази: нетбук Asus 1001РХDN1BNWW з зарядним пристроєм до нього, комп'ютерну мишку Asus, планшет Леново А1000, чотири ключа, золоті сережки, вагою 1 гр., золотий хрестик, вагою 0,98 гр., золотий ланцюжок, вагою 1,42 гр., передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 - залишити у її володінні; телевізор «Samsung» моделі «UE32ЕН4030W», телевізор «Saturn» моделі «ТVLCD 325», передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити у його володінні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 879,60 грн. щодо висновку №1/20-111 від 26.09.2016 року та ? частину із залучення експерта в сумі 263,88 грн. щодо висновку №1/20-42 від 26.01.2017 року, на загальну суму 1143,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі ? частини із залучення експерта в сумі 263,88 грн., щодо висновку №1/20-42 від 26.01.2017 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: П.І. Папаценко