Рішення № 67982926, 10.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 755/8543/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5665/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Білоуса Андрія Володимировича - представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_5 про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

20 травня 2016 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 та просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 18964,85 грн. та витрати по сплаті судового збору 1378,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із скоєнням ДТП 19.12.2015 в м. Києві по пр. Червонозоряному, 123 за участю застрахованого автомобіля Volkswagen Transporter (Договір страхування наземного транспорту від 18.03.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» №DNHSI1V 129738), реєстраційний номер:НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 та автомобілю Shevrolet, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, винним у скоєнні якого визнано відповідача по справі , мало місце настання страхового випадку, автомобілю Третьої особи заподіяно матеріальну шкоду, яка згідно Звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу, № 123-2015 від 24.01.2016 , складеного ТОВ ЕАК «Довіра», склала 18964,85 грн. У зв'язку із виплатою страхового відшкодування страхувальнику в повному обсязі та посилаючись на набуте право вимоги відшкодування до заподіювача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києвавід 25 січня 2017 року у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_5 про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду Білоус А. В. - представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» подав на нього апеляційну скаргу та просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом при ухваленні рішення порушено норми, як матеріального, так і процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення. При цьому вказував, що судом не вірно застосовані норми ст. 1194 ЦК України, замість ст. 993 ЦК України. Твердження відповідача про те, що він на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував в трудових відносинах з фірмою «Саламандра», яка надає транспортні послуги, а тому позивач повинен був пред'явити вимоги до роботодавця відповідача, спростовуються матеріалами справи. Також, застосування судом до вказаних правовідносин правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2878цс15 від 10 лютого 2016 року є недоречним,оскільки стосується правовідносин, які виникають у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди, проте у даних правовідносинах таких обставин не має.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника позивача в судове засідання, який належним чином про час та місце розгляду справи був повідомленим, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, позивач у позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (п.2, ч.1 ст. 307 ЦПК України).

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_5 про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за відсутності правових підстав.

Однак, погодитись з такими висновками суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає; суд недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, вважав встановленими при цьому порушив норми як процесуального, так і матеріального права.

Судом встановлено, що 18 березня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах»(позивач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено Договір страхування наземного транспорту №DNHSIIV129738, з визначеним строком дії договору з 18.03.2015 по 17.03.2016, об'єктом страхування виступають транспортні засоби, зазначені у Додатку №2 до цього Договору, (а.с.2-3).

19.12.2015 року о 12 год.30 хв. водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Шевролет», реєстраційний номер НОМЕР_1, в м. Києві по проспекту Червонозоряному, 123, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340,00 грн. на користь держави, (а.с.7 зворот).

21 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» з заявою про виплату страхового відшкодування по страховому випадку, який мав місце 19 грудня 2015 року за участі застрахованого транспортного засобу - «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2. (а.с.4 зворот)

12 січня 2016 року TOB «ЕАК «Довіра», на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, яким визначено розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, що складає 18964,85 грн. (а.с. 9-17).

01 лютого 2016 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» складено Страховий акт № И-6555532 , на підставі якого страхувальнику - Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк», виплачено страхове відшкодування в розмірі 18964,85 грн., факт виплати страхувальнику страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №839 від 02.02.2016, (а.с.18-19).

Звертаючись до суду за захистом порушеного права позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» просило стягнути з відповідача (винної особи в ДТП) ОСОБА_5 виплачене страхове відшкодування у розмірі 18 964,85 грн.

Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав три причини з підстав яких він не зобов'язаний нести матеріальну відповідальність. А саме: відсутність вини в ДТП, перебування в трудових відносинах, наявності страхового полісу автомобіля, яким він керував.

Проте, усі заперечення відповідача спростовуються виходячи з наступного.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. Факт наявності між володільцем та особою, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою органу Державної податкової служби України тощо).

Не заперечуючи факту участі в ДТП відповідач у своїх письмових поясненням (а.с.44) вказував, що на момент ДПТ 19.12.2015 він перебував у трудових відносинах з фірмою «Саламандра», яка і надає автомобільні послуги (таксі) і йому, як водію було видано автомобіль Shevrolet, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Між тим, на підтвердження своїх доводів позивач не надав належних доказів і про наявність таких не вказав. Тоді, як на запит представника відповідача отримана відповідь (а.с.80), що ПП «MUSTANG-TAXI» трудові угоди та договори з водіями їх ПП не укладаються. Основним видом економічної діяльності ПП є діяльність телефонних центрів.

В процесі розгляду справи, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не було надано доказів про страхування автомобіля Shevrolet, реєстраційний номер НОМЕР_1 (страхового полісу), на який посилався відповідач, зазначаючи страхову компанію ПрАТ «СК «Україна». Але ці докази є не спроможними та спростовуються відповідною інформацією з центральної бази МТСБУ відповідно до якої Страховик ПрАТ «СК» Україна» позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 01.07.2015, а дорожньо-транспортна пригода відбулась 19.12.2015.

Що стосується винуватості відповідача у скоєнні ДТП, то вона підтверджується постановою районного суду, про що викладено вище та є чинною.

Таким чином, усі доводи відповідача з приводу відсутності правових підстав до задоволення позову у відповідності до вимог ст.57-60 ЦПК України спростовуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Оскільки встановлено вину відповідача у скоєнні ДТП та факт сплати Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» суми страхового відшкодування, то вимоги позивача до відповідача, є обґрунтованими.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення сулу першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку,що судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах».

Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При розгляді справи Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» сплатило судовий збір у суді першої інстанції у сумі 1378,00 грн., тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Білоуса Андрія Володимировича - представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове. Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (ЗКПО 33248430, МФО 305299, п/р №26507050000686 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Дніпропетровська) страхове відшкодування 18964,85 грн. та витрати по сплаті судового збору 1378,00 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: