Вирок № 67982212, 28.07.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/669/16-к Головуючий у І інстанції Марченко М. М. Провадження № 11-кп/795/761/2017 Доповідач Карнаух А. С. Категорія - ч.2 ст.125 КК України

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2017 рокум. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді Карнауха А.С.,

суддів Короїда Ю.М., Оседача М.М.,

при секретарі Батицькій О.П.

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12014270180000429 від 10 квітня 2014 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2016 року,

про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125 КК України,

з участю:

прокурора Шимка Є.

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 порушив питання про скасування вироку суду та закриття кримінального провадження.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просила вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_1 покарання за частиною 2 статті 125 КК України у виді арешту на строк шість місяців та задовольнити позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого на її користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 4561,40 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Потерпіла ОСОБА_3 порушила питання про скасування вироку суду та ухвалення нового, яким призначити ОСОБА_1 покарання за частиною 2 статті 125 КК України у виді арешту на строк шість місяців та задовольнити позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого на її користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 3000 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просив вирок суду першої інстанції скасувати і ухвалити новий вирок призначивши ОСОБА_1 покарання у виді шести місяців арешту.

Прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_1 та кваліфікацію його дій, порушив питання про скасування вироку суду першої інстанції у звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_1 призначити покарання за частиною 2 статті 125 КК України у виді арешту на строк шість місяців.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 1700 гривень.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної і моральної шкоди залишені без розгляду.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_2 2000 гривень моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 2000 гривень моральної шкоди в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, обвинувачений зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях обвинувачення, вина його не доведена.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що призначене покарання обвинуваченому, явно є несправедливим за своїм видом через мякість. Місцевий суд необґрунтовано зменшив суми цивільного позову, не надав оцінки змісту договору, укладеного між ними та їх представником, як документального підтвердження процесуальних витрат.

Потерпілий ОСОБА_4 в обґрунтування апеляційної скарги вказав, що покарання у виді штрафу не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначив, що призначення ОСОБА_1 наймякішого виду покарання, передбаченого санкцією частини 2 статті 125 КК України є недоцільним та недостатнім покаранням за вчинене діяння.

Вироком суду першої інстанції було встановлено, що 10 квітня 2014 року біля 19 години ОСОБА_1, перебуваючи неподалік біля магазину «Продукти», який знаходиться за адресою: місто Ніжин, вулиця Прилуцька, 122-Б, зустрів там ОСОБА_4 В подальшому між останніми виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 з мотивів особистої неприязні, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та вирішення виниклого конфлікту, умисно наніс ОСОБА_4 чисельних ударів руками та ногами по голові та тулубу, чим спричинив йому тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 172 від 02 липня 2014 року у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: синців, саден, забитих ран ділянки обличчя, струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу з викривленням носової перетинки, які ускладнились правобічним гематосинуситом та двобічним етмоїдитом, які відносяться до категорії легкого ступеню тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я за ознакою тривалості розладу здоров'я та ушкодження у вигляді забою м'яких тканин передньої черевної стінки, які відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень.

10 серпня 2015 року біля 10 години, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 на своєму автомобілі прибув до кіоску, що знаходиться за адресою: місто Ніжин, вулиця Шевченка, 110-б, в якому на той час знаходилась його колишня дружина ОСОБА_2 На ґрунті неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 з мотивів особистої неприязні, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій та вирішення виниклого конфлікту, умисно наніс ОСОБА_2 чисельних ударів руками та ногами по голові, тулубу, шиї, верхніх та нижніх кінцівках, чим спричинив їй тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 203 від 12 серпня 2015 року у вигляді забою м'яких тканин обличчя, закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, множинні крововиливи верхніх і нижніх кінцівок та живота, забою м`яких тканин шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я і не були небезпечними для життя в момент заподіяння.

10 серпня 2015 року біля 10 години 20 хвилин, продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1, перебуваючи у кіоску за адресою: місто Ніжин, вулиця Шевченко, 110-б, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, яка намагалась захистити ОСОБА_2, з мотивів особистої неприязні, з метою вирішення виниклого конфлікту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно наніс ОСОБА_3 удар кулаком в область голови та ногою по правій нозі, чим спричинив їй тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 204 від 14 серпня 2015 року у вигляді: забою м'яких тканин волосяної частини голови, закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, крововиливи колінного суглобу і передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я і не були небезпечними для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого з викладених в ній підстав, та заперечували проти апеляційних скарг потерпілих та прокурора, думку потерплого та представника потерпілих, прокурора, які підтримали свої апеляційні скарги та просили залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, апеляційні скарги потерпілих та прокурора підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125 КК України, повністю доведена в суді першої інстанції зібраними під час досудового і судового слідства доказами, які були оцінені судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів з точки зору достатності і взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В частині обвинувачення заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 вина ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, наданих ним в суді першої інстанції, в яких він послідовно описав обставин виникнення 10 квітня 2014 року на вул. Прилуцька міста Ніжина конфлікту з обвинуваченим ОСОБА_1, в ході якого останній наніс йому удар по голові і він втратив свідомість.

Згідно протоколу слідчого експерименту від 02 липня 2014 року та фототаблицею до нього, ОСОБА_4 розповів та показав, як ОСОБА_1 завдавав йому 10 квітня 2014 року тілесні ушкодження (а.к.п. 81 86, т.1).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 172 від 02 серпня 2014 року, у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозгової травми: синців, саден, забитих ран ділянки обличчя, струсу головного мозку; закритого перелому кісток носу з викривленням носової перетинки, які ускладнились правобічним гематосинуситом та двобічним етмоідитом, відносяться до категорії легкого ступеню тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я за ознакою тривалості розладу здоров'я. Ушкодження у вигляді забою м'яких тканин передньої черевної стінки, які відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень.

Виявлені тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразились, по механізму удару, могли виникнути 10 квітня 2014 року.

Тілесні ушкодження могли виникнути, втому числі , за обставин, на які вказував потерпілий при проведені слідчого експерименту. Під час отримання виявлених тілесних ушкоджень , потерпілий міг знаходитись як в вертикальному, так і в горизонтальному положенні.

Зважаючи на чисельність тілесних ушкоджень, належність до однієї площини, виявлені тілесні ушкодження могли виникнути, в тому числі, в результаті падіння з положення стоячи з послідуючим ударом об тупі предмети (а.к.п. 87 90, т.1 ).

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в суді першої інстанції підтвердили, що вони безпосередньо бачили, як обвинувачений умисно наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4

Наведені показання свідків узгоджуються з висновками експертизи та поясненнями експерта ОСОБА_10, який в судовому засіданні підтвердив наданий ним висновок експертизи № 172.

Згідно протоколу предявлення особи для впізнання за фототаблицею від 05 лютого 2016 року, свідок ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_1, який 10.04.2014 року на вулиці Прилуцькій міста Ніжина спричинив тілесні ушкодження невідомому їй чоловіку (а.к.п. 91,92).

Місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які стверджували в суді першої інстанції, що під час конфлікту ОСОБА_1 лише штовхнув потерпілого ОСОБА_4, який від поштовху впав, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

В частині обвинувачення заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вина ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2 яка в суді першої інстанції показала що, у приміщенні кіоску 10 серпня 2015 року біля 10 год. 00 хв. по вулиці Шевченка № 110-Б міста Ніжина, ОСОБА_1, завдав їй удари ногами і руками по голові, шиї, тулубу. Вона оборонялась від ОСОБА_1 і можливо завдала йому тілесних ушкоджень.

Допитана в місцевому суді під час розгляду справи потерпіла ОСОБА_3, стверджувала, що в її присутності ОСОБА_1 став бити ОСОБА_2, та наніс удар по голові. Вона намагалась оборонити ОСОБА_2, але ОСОБА_1 ударив її кулаком по голові, а потім держав за руки і ударив ногою по її нозі.

Відповідно до судово-медичної експертизи № 203 від 12 серпня 2015 року у потерпілої ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою мяких тканин обличчя, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, множинних крововиливів верхніх і нижніх кінцівок та живота, забою мяких тканин шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Ушкодження спричинені дією тупих предметів, за механізмом удару, і можуть відповідати строку 10.08.2015 року. Тілесні ушкодження не могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту та могли виникнути від неодноразових ударів кулаками. (а.к.п. 94-96, т.1).

У потерпілої ОСОБА_3, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 204 від 14 серпня 2015 року, були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою мяких тканин волосистої частини голови, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, крововиливи колінного суглобу і передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, і які по строку давності відповідають даті 10 серпня 2015 року, не могли виникнути при падінні з висоти власного зросту. Могли виникнути за обставин, вказаних потерпілою. тобто від ударів кулаками. Крововилив в області колінного суглобу міг виникнути від удару взутою ногою (а.к.п. 101-103, т.1).

Допитана в судовому засіданні першої інстанції, судово-медичний експерт ОСОБА_16 підтвердила надані нею висновки експертиз № 203 відносно ОСОБА_2 і № 204 відносно ОСОБА_3

Під час проведення слідчих експериментів 29 грудня 2015 року потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розповіли, як обвинувачений заподіяв їм тілесні ушкодження (а.к.п. 99,100, 104-105).

Свідки ОСОБА_17 ОСОБА_18 в судовому засіданні першої інстанції, підтвердили факт заподіяння ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Показання свідків узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та письмовими матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи показання потерпілих, такі тілесні ушкодження у ОСОБА_1 могли утворитися від удару об тупий предмет при відштовхуванні його, коли він в приміщенні кіоску завдавав ударів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про непричетність його до вчинених злочинів є необґрунтованими, були перевірені судом першої інстанції та спростовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду від 18 вересня 2016 року, щодо ОСОБА_1, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 08 червня 2017 року вказав, що на думку колегії суддів призначене покарання ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 65 КК України через мякість.

Крім того колегія вважала, що апеляційний суд необґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 в частині витрат на правову допомогу. Аналогічні порушення допущені судом 2-ї інстанції при вирішенні цивільного позову ОСОБА_3

Відповідно до частини 2 статті 439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Доводи апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про неправомірну відмову в стягненні витрат в розмірі 3000 грн., понесених у звязку з оплатою правової допомоги адвоката, заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно договору про надання правових послуг адвоката від 10 серпня 2015 року, вбачається що між адвокатом ОСОБА_19 та ОСОБА_3 було укладено договір, згідно якого оплата за надання послуг проводиться за домовленістю сторін та складає три тисячі гривень, які сплачуються клієнтом під час підписання договору (а.к.п. 44, т.1).

Згідно договору про надання правових послуг адвоката від 10 серпня 2015 року, вбачається що між адвокатом ОСОБА_19 та ОСОБА_2 було укладено договір, згідно якого оплата за надання послуг проводиться за домовленістю сторін та складає три тисячі гривень, які сплачуються клієнтом під час підписання договору (а.к.п. 49, т.1).

З огляду на наведене витрати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повязані з оплатою кожною послуг адвоката в сумі 3000 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування потерпілим немайнової шкоди, суд першої інстанції, у відповідності з вимогами статті 23 ЦК України, врахував глибину їх душевних страждань характер немайнових втрат, вимоги розумності, і справедливості, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілих.

Із акту про списання товарно-матеріальних цінностей від 10.08.2015, пошкоджених протиправними діями ОСОБА_1 вбачається, що загальна сума завданих збитків становила 1561,40 (а.к.п. 48, т.1).

Відповідно до статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

ОСОБА_1 органом досудового розслідування предявлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 125 КК України, в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3

З огляду на наведене, цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення вартості пошкоджених товарно-матеріальних цінностей в розмірі 1561, 40 грн., слід залишити без розгляду.

Доводи потерпілих та прокурора, викладені в апеляційних скаргах, про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину через мякість, є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно статті 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість або через суворість.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд першої інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, його наслідки для потерпілих, особу винного, та призначив покарання, яке є явно несправедливим через мякість.

Невідповідність призначеного місцевим судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість, тягне за собою, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 420 КПК України, скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції з ухваленням свого вироку.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 та обставин, які обтяжують його покарання апеляційним судом не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини за яких вчинені кримінальні правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що помякшують та обтяжують покарання і вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення у виді арешту.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід рахувати з часу його затримання.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 414, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2016 року, залишити без задоволення.

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 та прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2016 року, задовольнити частково.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2016 року, щодо ОСОБА_1, скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за частиною 2 статті 125 КК України у виді арешту на строк шість місяців.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 гривень в рахунок відшкодування витрат понесених на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3000 гривень в рахунок відшкодування витрат понесених на правову допомогу.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 на її користь матеріальної шкоди в сумі 1561 гривні 40 копійок, залишити без розгляду.

В решті вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2016 року, щодо ОСОБА_1, залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

СУДДІ:

А.С. ОСОБА_20ОСОБА_21Оседач