Рішення № 67980287, 26.07.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/2420/17

Справа № 522/24528/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Другої Одеської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи Другої Одеської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування після ОСОБА_3, померлого 28.07.2014 року, а саме на : 1/2 частку грошових коштів у сумі 716635, 74 грн., сплачених за майнові права на квартиру під будівельним номером 67, розрахунковою площею 114,16 кв.м., розташовану на 8 поверсі житлового будинку №2 по вул.. Березова (ділянка №2) у місті Одесі, які належали Маренок ОСОБА_4 на підставі договору №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року, укладеного з приватним підприємством Українська будівельна компанія «Каштан», зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 21.03.2008 року та від 07.07.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач відзначив, що 23.01.2007 року між ОСОБА_3 (Пайовик) та ПП Українська будівельна компанія «Каштан» (Підприємство) укладено договір №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна, відповідно до якого Підприємство зобовязується передати у власність Пайовика Пай, а Пайовик зобовязується прийняти Пай і сплатити Підприємству суму Договору (п.3.1. Договору). За договором, пай - це безумовне майнове право на Новозбудоване майно (після здавання Об'єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою Пайовика) стає правом власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість. Відповідно до п.5.1. Договору, сума Договору становить 565 830,72 (Пятсот шістдесят пять тисяч вісімсот тридцять гривень 72 коп.) гривень, з яких 471 525,60 (Чотириста сімдесят одна тисяча пятсот двадцять пять гривень 60 коп.) гривень є Договірною вартістю, а 94 305,12 (Девяносто чотири тисячі триста пять гривень 12 коп.) гривень складає ПДВ.

21.03.2008 року між ОСОБА_3 та ПП Українська будівельна компанія «Каштан» укладено додаткову угоду до Договору №ЛД/К-1-57, відповідно до якої пункт 5.1 Договору викладено у наступній редакції: «Сума Договору становить 562 435,74 (п'ятсот шістдесят Дві тисячі чотириста тридцять п'ять грн. 74 коп.) гривень, з яких 468 696,45 (чотириста шістдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто шість грн. 45 коп.) гривень є Договірною вартістю, а 94 305,12 (дев'яносто чотири тисячі триста п'ять грн. 12 коп.) гривень складає ПДВ.»

07.07.2010 року між ОСОБА_3 та ПП Українська будівельна компанія «Каштан» укладено додаткову угоду до Договору №ЛД/К-1-57, відповідно до якої викладено термін «Новозбудоване майно» розділу 2 «Терміни» Договору №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року у наступній редакції: «Новозбудоване майно квартира будівельний номер №67, розрахунковою площею 114,16 кв.м., розташовану на 8 поверсі житлового будинку №2 Обєкта будівництва. Новозбудоване майно є новозбудованим житлом, що буде використовуватися Пайовиком як місце проживання. Право власності Пайовика на Новозбудоване майно виникає у порядку, визначеному цивільним законодавством України. До виникнення права власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість Пайовик не має права розпоряджатися Новозбудованим майном як нерухомістю». Також викладено п.5.1 Договору у наступній редакції : «Сума Договору становить 716635, 74 (сімсот шістнадцять тисяч шістсот тридцять пять грн.. 74 коп.) гривень, з яких 597196, 45 (пятсот девяносто сім тисяч сто девяносто шість грн.. 45 коп.) гривень є Договірною вартістю, а 119439, 29 (сто девятнадцять тисяч чотириста тридцять девять грн. 29 коп.) гривень складає ПДВ. Сума Договору, відповідно до ч.2 ст. 605 ЦК України, змінюється пропорційно зміні Розрахункової площі».

Відповідно до картки рахунку 3.7.7. контрагент ОСОБА_3 за 01.01.2007р. 31.12.12р., 09.07.2010 року ОСОБА_3 здійснив останній платіж за вказаним договором та станом на 09.07.2010 року ними було повністю виплачену всю суму за Договором №ЛД/К-1-57, у розмірі 716635, 74 грн..

28 липня 2014 року помер ОСОБА_3, який проживав та був зареєстрований за адресою: місто Одеса, вулиця ГімназичнаАДРЕСА_1.

Позивач посилався на те, що він є єдиним сином ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серія ІІІ-АМ №368907, виданим Семиріцькою сільською Радою Гайсинського району Вінницької області 15.08.1986 року. ОСОБА_2 (далі Відповідачка) є другою дружиною його батька, шлюб із якою зареєстровано 11 червня 2010 року. Спільних дітей від вказаного шлюбу у них не було. Таким чином, спадкоємцями померлого є він, ОСОБА_1Д, як єдиний син, та його дружина ОСОБА_2 Миколаївна.

На звернення позивача до державного нотаріусу ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на частину вищевказаних грошових коштів у розмірі 716635, 74 грн., позивачем отримано відповідь від 08.11.2016 року №1573/02-14, відповідно до якої нотаріус зазначає про можливість видати свідоцтво на 1/4 частку грошової суми.

Проте, позивач вважає, що така відповідь нотаріуса є незаконною та такою, що порушує його права як спадкоємця. З посиланням на положення ст.. 57, 60, 61 Сімейного кодексу України, на те, що переважну частку внесків у розмірі 526435, 74 грн. за Договором №ЛД/К-1-57 померлим ОСОБА_3 було внесено до укладення шлюбу з ОСОБА_2, вважає, що вказані кошти є особистою приватною власністю померлого. Суму грошей у розмірі 154200 грн., сплачених 09.07.2010 року, позивач також вважає приватною власністю померлого ОСОБА_3 через неможливість набуття подружжям такої значної суми коштів спільною участю за такий короткий період часу (менше місяця після укладення шлюбу). За вказаних обставин, вважає, що кошти, за які було придбане майнове право на Новозбудоване майно, були приватною власністю його померлого батька.

З огляду на що вважає, що він, ОСОБА_1, має право на спадкування саме половини даних коштів у сумі 716635, 74 грн., сплачених ОСОБА_3 за майнові права на квартиру під будівельним номером 67, розрахунковою площею 114,16 кв.м., розташовану на 8 поверсі житлового будинку №2 по вул.. Березова (ділянка №2) у місті Одесі, за договором №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року, укладеним з приватним підприємством Українська будівельна компанія «Каштан», зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 21.03.2008 року та від 07.07.2010 року.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (діє на підставі ордеру) позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримали та просили задовольнити у повному обсязі. Додатково зазначили, що позивач є сином померлого ОСОБА_3. Переважна сума коштів за Договором №ЛД/К-1-57 була сплачена померлим ОСОБА_3 ще до укладення шлюбу, на час укладання шлюбу не змінилось жодної істотної умови договору. Останній платіж було вчинено після укладення шлюбу по спливу двох неділь, однак це дуже короткий період перебування сторін у шлюбі для набуття такої суми коштів спільною участю подружжя. ОСОБА_3 тоді вже не працював моряком, проте кошти на квартиру були зароблені вже до шлюбу з ОСОБА_2. Крім того, частину коштів сплачувала від імені померлого його колишня дружина ОСОБА_8, про що є відповідь з ПП «Каштан». Позивач у минулих судових засіданнях зазначив, що остання доплата 09.07.2010 року у сумі 154200, 00 грн. була здійснена також за рахунок коштів батька, які він знімав з власного рахунку у банку у присутності позивача. Квартира за умовами договору мала бути оформлена на померлого ОСОБА_3. Відповідь нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину лише на 1/4 коштів вважають незаконною, оскільки вартість квартири була сплачена ще до укладення шлюбу та вона не є сумісною власністю подружжя. Позивач у минулих судових засіданнях пояснив, що його батько працював моряком і мав достатньо коштів для придбання вказаної нерухомості. Вказував, що квартира мала бути передана йому. Кошти за останнім платежем 09.07.2010 року померлий зняв зі своєї банківської картки, позивач тоді був з ним, і це були особисті кошти померлого, відповідачка ніяким чином не приймала участь у придбанні нерухомості.

Представник відповідачки ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні. В обґрунтування правової позиції надав до суду письмові заперечення від 16.03.2017 року (а.с.28-29), за якими зазначив, що позивач звернувся до суду без попередньої відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, що не відповідає положенням п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування». Крім того, посилався на те, що позовна заява не містить обґрунтованих тверджень, що право позивача на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою. Вважає, що відсутній цивільно-правовий спір. Відповідачка у минулих судових засіданнях зазначила, що до укладення шлюбу десь з 2008 року вона з ОСОБА_3 проживали 2 роки разом в орендованій квартирі №22 за адресою: м. Одеса, вул.. Ак. Вільямса, 59/6, вели спільний побут та господарство і тоді вирішили змінити квартиру. Зазначила, що ОСОБА_3 придбав квартиру для себе, вона також працювала методистом у морехідному училищі ім.. О.І. Маринеска НУ «ОМА» та мала певні заощадження, тому змінили квартиру в іншому будинку на більшу за площею. Вони разом з чоловіком обирали квартиру та доплата за вказану квартиру була за їх спільні кошти.

Третя особа державний нотаріус Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 надала до суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за відсутності представника нотаріальної контори (а.с.82).

Суд з урахуванням ст.. 169 ЦПК України за згодою осіб, які брали участь у справі, враховуючи розумні строки розгляду справи, ухвалив слухати справу за відсутності представника третьої особи, сповіщеного належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.01.2007 року між ОСОБА_3 (Пайовик) та Приватне підприємство Українська будівельна компанія «Каштан» (Підприємство) було укладено договір №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна, відповідно до якого Підприємство зобовязалось передати у власність Пайовика Пай, а Пайовик зобовязався прийняти Пай і сплатити Підприємству суму Договору (п.3.1. Договору) (а.с.4-8).

За договором, пай - це безумовне майнове право на Новозбудоване майно (після здавання Об'єкту будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою Пайовика) стає правом власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість.

Згідно розділу 2 Договору, новозбудованим майном є квартиру будівельний номер №140, розрахунковою площею 93,60 кв.м., розташована на 15 поверсі жилого будинку №1 Обєкту будівництва.

Відповідно до п.5.1. Договору, сума Договору становить 565 830,72 (Пятсот шістдесят пять тисяч вісімсот тридцять гривень 72 коп.) гривень, з яких 471 525,60 (Чотириста сімдесят одна тисяча пятсот двадцять пять гривень 60 коп.) гривень є Договірною вартістю, а 94 305,12 (Девяносто чотири тисячі триста пять гривень 12 коп.) гривень складає ПДВ.

21.03.2008 року між ОСОБА_3 та ПП Українська будівельна компанія «Каштан» укладено додаткову угоду до Договору №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна, відповідно до якої пункт 5.1 Договору викладено у наступній редакції: «Сума Договору становить 562 435,74 (п'ятсот шістдесят Дві тисячі чотириста тридцять п'ять грн. 74 коп.) гривень, з яких 468 696,45 (чотириста шістдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто шість грн. 45 коп.) гривень є Договірною вартістю, а 94 305,12 (дев'яносто чотири тисячі триста п'ять грн. 12 коп.) гривень складає ПДВ.» (а.с.9).

07.07.2010 року між ОСОБА_3 та ПП Українська будівельна компанія «Каштан» укладено додаткову угоду до Договору №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна, відповідно до якої викладено термін «Новозбудоване майно» розділу 2 «Терміни» Договору №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року у наступній редакції: «Новозбудоване майно квартира будівельний номер №67, розрахунковою площею 114,16 кв.м., розташовану на 8 поверсі житлового будинку №2 Обєкта будівництва. Новозбудоване майно є новозбудованим житлом, що буде використовуватися Пайовиком як місце проживання. Право власності Пайовика на Новозбудоване майно виникає у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

До виникнення права власності Пайовика на Новозбудоване майно як на нерухомість Пайовик не має права розпоряджатися Новозбудованим майном як нерухомістю».

Також викладено п.5.1 Договору у наступній редакції: «Сума Договору становить 716635, 74 (сімсот шістнадцять тисяч шістсот тридцять пять грн.. 74 коп.) гривень, з яких 597196, 45 (пятсот девяносто сім тисяч сто девяносто шість грн.. 45 коп.) гривень є Договірною вартістю, а 119439, 29 (сто девятнадцять тисяч чотириста тридцять девять грн. 29 коп.) гривень складає ПДВ. Сума Договору, відповідно до ч.2 ст. 605 ЦК України, змінюється пропорційно зміні Розрахункової площі».

ОСОБА_3 грошові зобовязання за вказаним договором №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року були виконанні у повному обсязі та сплачено у повному обсязі кошти на загальну суму 716635, 74 грн., що підтверджується відповідями ПП Українська будівельна компанія «Каштан» від 24.05.2016 року №2016/05-24, №01 від 28.04.2017 року наявними у матеріалах справи (а.с.54 на звороті; а.с.87).

Відповідно до картки рахунку 3.7.7. контрагент ОСОБА_3 за 01.01.2007р. 31.12.12р. (а.с.11), листа ПП Українська будівельна компанія «Каштан» №01 від 28.04.2017 року (а.с.87), ОСОБА_3 на виконання умов вищевказаного договору були здійснені наступні платежі:

29.01.2007 року через ПАТ «Фінбанк» сплачено на суму 42437, 30 грн.;

29.01.2007 року через ПАТ «Фінбанк» сплачено на суму 226332, 29 грн.;

05.07.2007 року через ПАТ «Фінбанк» сплачено на суму 42437, 30 грн.;

12.10.2007 року через ПАТ «Фінбанк» сплачено на суму 42437, 30 грн.;

14.01.2008 року через ПАТ «Фінбанк» сплачено на суму 42437, 30 грн.;

27.03.2008 року через ПАТ «Фінбанк» сплачено на суму 166354, 25 грн.;

09.07.2010 року через ПАТ «Фінбанк» сплачено на суму 154200, 00 грн.

Згідно листа ПП Українська будівельна компанія «Каштан» №01 від 28.04.2017 року (а.с.87), оплата за договором здійснювалась як безпосередньо ОСОБА_3, так і у звязку з його відсутністю в країні, від його імені грошові кошти сплачувались ОСОБА_8 (колишньою дружиною) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок через банківську установу.

Зазначена інформація не була спростована.

Також судом встановлено, що 11 червня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (до шлюбу Коваль) ОСОБА_10 в Київському відділі реєстрації актів цивільного стану ОМУЮ було зареєстровано шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серії 1-ЖД №127002 та зроблено актовий запис за №381 (а.с.55).

28 липня 2014 року ОСОБА_3 помер, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 29.07.2014 року видано свідоцтво про смерть серії І-ЖД №382954 та складено відповідний актовий запис №7737 (а.с.51).

На момент смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить довідка ОСББ «Чорномор-3» №244 від 05.08.2014 року.

З витребуваної судом копії спадкової справи №239/2014 до майна ОСОБА_3, померлого 28.07.2014 року, вбачається, що ОСОБА_2 06 серпня 2014 року до Другої одеської державної нотаріальної контори було подану заяву про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_3 (а.с.39-70).

Також, 29 жовтня 2014 року до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 звернувся його син від першого шлюбу ОСОБА_1 (свідоцтво про народження від 15.08.1986 року (а.с.57).

Згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №38057835, №38057956 від 06.08.2014 року, інший спадкових справ відносно майна ОСОБА_3 не зареєстровано, заповітів та спадкових договорів також не встановлено (а.с.52-53).

Інших спадкоємців ОСОБА_3 судом на момент розгляду справи не встановлено.

Позивачем 04.10.2014 року було подано до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, на частину грошових коштів у розмірі 716635, 74 грн., сплачених Маренок Д.С. за договором №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року, укладеним з ПП Українська будівельна компанія «Каштан», зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 21.03.2008 року та від 07.07.2010 року (а.с.46 на звороті).

Листом від 08.11.2016 року №1573/02-14 державний нотаріус ОСОБА_5 повідомила позивачу проте, що відповідачкою як дружиною померлого також було подано заяву, згідно якої вона просила видати їй свідоцтво про право власності в спільному майні подружжя на грошову суму в розмірі 716635, 74 грн., у звязку з чим нотаріус повідомив ОСОБА_1, що може видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом лише на 1/4 частку грошової суми (а.с.47).

Між тим з такою часткою спадщини позивач не згоден, у звязку з чим звернувся до суду з дійсним позовом.

У матеріалах справи наявний лист Акціонерного Банку «Південний» вих.. №233-26382БТ від 13.05.2017 року (а.с.105), згідно якого повідомлено, що на імя ОСОБА_3 за період з 03.05.2007 року по 03.05.2017 року виявлено наступні рахунки:

1. поточний рахунок №26202011452857 у дол.. США від 11.12.2008 року.

2. поточний рахунок з видачею особливого платіжного засобу (платіжної картки) №26257000095775 у дол.. США від 17.05.2007 року;

3. депозитний рахунок №26359010176247 у дол.. США строком дії з 11.12.2008 року по 11.01.2010 року.

4. депозитний рахунок № 26303010306933 у дол.. США строком дії з 15.12.2010 року по 15.12.2011 року.

Суд не бере до уваги два депозитні рахунки, відкриті на імя спадкодавця, оскільки строк дії останніх закінчився за життя ОСОБА_3 та після останньої проплати 09.07.2010 року за договором №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна.

Також, суд враховує, що строк дії депозитного рахунку №26359010176247 у дол.. США від 11.12.2008 року був до 11.01.2010 року, тобто до укладення шлюбу спадкодавця з ОСОБА_2.

З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що померлий за життя працював моряком та заробітна плата нараховувалась на поточний рахунок №26257000095775 (а.с.107-109).

З виписки, наданої банком до суду, суд вбачає, що з картки Visa Electron на імя ОСОБА_3 №******8977 у період з 15.04.2008 року по 01.03.2010 року було знято 73206, 86 дол. США..

Останній платіж за договором №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року, укладеним з ПП Українська будівельна компанія «Каштан», у сумі 154200, 00 грн. було здійснено 09.07.2010 року, тобто зі спливом майже 1 місяця після укладання ОСОБА_3 шлюбу з ОСОБА_2.

При цьому суд враховує правову позицію ВСУ, висловлено у постанові від 3 червня 2015 р. по справі N 6-38цс15, у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-1327цс15), що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, за якими спірному набутому майну можна надати режим спільного майна, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

Також, у відповідності до розяснень ВСУ у постанові від 8 червня 2016 р. у справі № 6-2253цс15, особам, які проживають однією сімєю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обовязків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Між тим, належних та достовірних доказів стосовно того, що саме ця сума коштів у розмірі 154200, 00 грн. була зарахована на рахунок ПП Українська будівельна компанія «Каштан», у тому числі за рахунок внесків відповідачки, суду з боку відповідачки не надано.

Крім того, з довідки Морехідного училища ім.. О.І. Маринеска НУ «Одеська морська академія» №153 від 10.04.2017 року (а.с.92) вбачається, що ОСОБА_2, яка працювала на посаді методиста, за три роки, а саме з 01.09.2007 року по 01.08.2010 року, нарахована заробітна плата у загальному розмірі 27546, 77 грн.. Тобто, щомісячна заробітна палата відповідачки приблизно 765 грн. (27546, 77 грн. : 36 місяців). Суд вбачає, що така сума є недостатньою для здійснення останнього внеску за квартиру у розмірі 154200, 00 грн..

Інших доказів у підтвердження своїх посилань на те, що вона мала заощадження, за рахунок яких було здійснено останній платіж за договором, ОСОБА_2 до суду не представила.

При цьому, факт спільного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу у порядку згідно чинного законодавство не встановлено.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що останній внесок за договором про пайову участь було здійснено за спільні її зі спадкодавцем кошти, оскільки ОСОБА_2 не надала судуналежних доказів, які б підтвердили дануінформацію, та з матеріалів справи дане також не вбачається.

Отже, суд вбачає, що кошти у сумі 716635, 74 грн., сплачені ОСОБА_3 за майнові права на квартиру під будівельним номером 67, розрахунковою площею 114,16 кв.м., розташовану на 8 поверсі житлового будинку №2 по вул.. Березова (ділянка №2) у місті Одесі на підставі договору №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року, укладеного з приватним підприємством Українська будівельна компанія «Каштан», зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 21.03.2008 року та від 07.07.2010 року, не є обєктами спільної сумісної власності подружжя, які підпадають під регулювання ст.ст. 60, 61 СК України, а відносяться до особистої приватної власності ОСОБА_3 відповідно до ст.. 57 СК України.

Ст.ст.15,16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Згідно до вимогст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно достатті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положеньстатті 1218 Цивільного кодексу Українидо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно достатті 1261 Цивільного кодексу Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до положень ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

У відповідності до положень частин першої та другоїстатті 1268 Цивільного кодексу Україниспадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до положень частини 5статті 1268 Цивільного кодексу Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦКнезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦКвідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до вимогст.1268 ЦК Українипозивач є таким, що прийняв спадщину, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом строк.

Згідно положень пункту 23Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від30.05.2008р. "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого 28.07.2014 року ОСОБА_3 за законом першої черги, звернувся у встановленому законом порядку та строк з заявою на отримання спадщини, отримав відповідь нотаріуса щодо можливості оформлення на частку спадщини лише у вигляді 1/4 частини коштів від суми 716635, 74 грн., з якою у свою чергу не згоден, суд приходить до висновку, що існує спір та у позивача виникло право на судовий захист його законних прав та інтересів.

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннямист. 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК). При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).

За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право предявити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Саме такий концептуальний підхід до застосування судами положеньст. 16 ЦКзнайшов своє втілення в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11.

Згідно ст.. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності».

Відповідно до ст. 190 ЦК України майно як особливий об'єкт - окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Стаття 192 ЦК України визначає, що гроші (грошові кошті) - це особливе рухоме майно, яке належить до категорії подільних речей, які можуть бути предметом цивільно-правових угод.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого також відносяться і грошові кошти.. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд вбачає, що позивач вправі на свій розсуд скористатися одним із передбачених законом способів захисту свого порушеного (невизнаного) права, оскільки позбавлений правової можливості оформити спадщину в загальному порядку нотаріусом.

У відповідності до п. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно положеньст. 10 ЦПК Українисторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У силу ч.1ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, зважаючи на те, що за розглядом справи суд дійшов висновку, що грошові кошти у сумі 716635, 74 грн., сплачені ОСОБА_3 за майнові права на квартиру згідно договору №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року, укладеного з приватним підприємством Українська будівельна компанія «Каштан», зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 21.03.2008 року та від 07.07.2010 року, є особистою приватною власністю померлого ОСОБА_3, суд вбачає, що ОСОБА_1 як син спадкодавця має право на 1/2 частина даних коштів.

Оскільки таке право позивача не визнається з боку відповідачки дружині померлого, суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення ОСОБА_1 до суду з дійсним позовом, можливий захист законних прав та інтересів позивача, а тому задовольняє позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.. 15-16, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1222, 1258, 1261, 1267, 1268 ЦК України, ст.. 57, 60, 61, 74 СК України, ст.. 3, 10, 11, 15, 60, 169, 208-210, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Другої Одеської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у порядку спадкування за законом після померлого 28 липня 2014 року ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку грошових коштів у сумі 716635, 74 грн., сплачених за майнові права на квартиру під будівельним номером 67, розрахунковою площею 114,16 кв.м., розташовану на 8 поверсі житлового будинку №2 по вул.. Березова (ділянка №2) у місті Одесі, які належали Маренок ОСОБА_4 на підставі договору №ЛД/К-1-57 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 23.01.2007 року, укладеного з приватним підприємством Українська будівельна компанія «Каштан», зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 21.03.2008 року та від 07.07.2010 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1ст. 294 ЦПК України.

Суддя:Домусчі Л.В.

26.07.2017