Рішення № 67979299, 27.07.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/14171/16-ц

Провадження №2/521/1191/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року місто ОСОБА_1

Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Леонова О.С.,

при секретарі Малиш О.Л.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Військової частини 2171 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2016 р. Військова частина 2171 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 11.08.2015 року військовою частиною А2171 подано заяву про видачу судового наказу на стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_4 в сумі 17642,23 грн.

28.08.2015 року Малиновським районним судом м. Одеси був виданий судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_4 заборгованості по сплаті боргу за комунальні послуги.

29.12.2015 року Малиновським відділом Державної виконавчої служби було видано постанову про відкриття виконавчого провадження № 49769627 від 29.12.2015 про стягнення грошової суми з ОСОБА_4 на користь військової частини А2171 у розмірі 17642,23 грн.

19.07.2016 року на адресу військової частини А2171 надійшла ухвала про скасування судового наказу у звязку з тим, що 24.06.2016 року до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява від ОСОБА_4 про скасування судового наказу.

Боржнику, ОСОБА_4 за відсутності житлової площі у військовій частині А1620, забезпечувався для проживання житловою площею у тимчасовому гуртожитку частини А2171 розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, згідно договорів №107 від 02.01.2013 року та № 11 від 02.01.2011 року.

Військова частина А2171 є посередником між мешканцями та комунальними підприємствами, які надають послуги з утримання будинку та прибудинкової території, є виконавцем і замовником таких послуг (робіт). Протягом усього часу проживання переважна більшість мешканців військового містечка своєчасно та в повному обсязі сплачують на рахунок військової частини А2171 щомісячний платіж за надані житлово-комунальні послуги.

В порушення вищезазначених норм чинного законодавства України та вимог пункту 3.2. договору № 107 від 02.01.2011 та п. 2.2.2 абзацу 8 даного договору, в якому чітко вказано, що наймач зобовязаний своєчасно здійснювати сплату за проживання, а також комунальні послуги, боржник не вносив плату за користування жилою площею та спожиті комунальні послуги, що призвели до утворення заборгованості в сумі 17642,23 грн.

Згідно акту звірки станом на 01.01.2013 року в разі непогашення дебіторської заборгованості військова частина А2171 має право достроково розірвати з ОСОБА_4 договір №107 від 02.01.2013 року.

Існування зазначеної заборгованості негативно впливає на стан розрахунків вказаної військової частини з відповідними комунальними службами (установами) м. Одеси, що може привести до нарахування штрафних санкцій.

Позивачем було неодноразово уточнено позовні вимоги та він просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь військової частини А2171 заборгованість по комунальним послугам в розмірі 36490,92 грн. за користування житловим приміщенням в тимчасовому гуртожитку військової частини, розташованому в вивільненій будівлі №36 військового містечка №215 військового містечка №56 за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога 8.

Представника позивача ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні частково заперечував проти задоволення позову, про що надав письмову заяву.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд вважає, що спірні відносини регулюються ст. ст. 127-132 ЖК України, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986р. № 208, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004р. №1875-1У (далі - Закон №1875-1У), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 12 липня 2005р. №560, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, наказ МО України № 737 від 30.11.2011 року «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно ст.ст. 1,2 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями ЗСУ. Міністерство оборони України, як центральний орган управління ЗСУ здійснює управління військовим майном.

Згідно ст.ст. 3,4 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» майно, з моменту надходження до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною, набуває статусу військового майна.

Гуртожитки складаються з приміщень, призначених для проживання і спільного користування кількома одинокими особами, які не перебувають у сімейних стосунках, або для проживання окремих сімей. Гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших осіб у період роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки проводиться з дозволу виконавчого органу обласної, міської ради.

Жила площа в гуртожитках надається за спеціальним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету.

Відповідно до ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 було надано у тимчасове використання житлове приміщення в будівлі №215 військового містечка №56 військової частини А2171 розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, що підтверджується актом прийому-передачі до договору №107 від 02.01.2013 року.

Згідно п. 3.2 договорів №107 від 02.01.2013 року, ОСОБА_4 повинен здійснювати щомісячну оплату за проживання в безготівковій формі на рахунок військової частини А2171 в ГУ ДКСУ в Одеській області.

За таких обставин, суд вважає що Військова частина А2171 має право вимоги до відповідача відносно плати за обслуговування будинку та прибудинкової території та надання житлово-комунальних послуг, оскільки ОСОБА_4 є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються Військовою частиною А2171.

В порушення вищезазначених норм чинного законодавства України та вимог пункту 3.2. договору № 107 від 02.01.2011 та п. 2.2.2 абзацу 8 даного договору боржник не вносив плату за користування жилою площею та спожиті комунальні послуги, що призвели до утворення заборгованості.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобовязання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобовязанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням.

Відповідно до статей 7,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін /тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цьогоЗаконув порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибираннявнутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезенняпобутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна тапідсиленняелементівконструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементівконструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону України №1875-1У визначені обовязки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обовязком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплатажитлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором абозаконом, а обовязком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно зі змісту ст.32 Закону №1875-1У плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховуються виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання, установлених статтею 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобовязань.

Як вбачається з довідки, щодо заборгованості за спожиті комунальні послуги ОСОБА_4 згідно договору № 107 від 02.01.2013 року (за тарифами для юридичних організацій), за період з грудня 2012 року по червень 2017 року в сумі становить 36490,92 грн.

Однак суд не погоджується з даним розрахунком в частині урахування заборгованості ОСОБА_4, оскільки заборгованість за спожиті комунальні послуги згідно договору № 107 від 02.01.2013 року за тарифами для населення за період з січня 2011 року по червень 2017 року складає 23734,41 грн.

З 06.02.2012 року почала діяти Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженаНаказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року №737, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 10.01.2012 року за №24/20337 (далі - Інструкціяпро організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями), розділом VII якої також визначено порядок оренди і оплата орендованого житла у Збройних Силах України.

Згідно Інструкціїї військовослужбовці офіцерського складу, а також особи рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, а також особи, звільнені з військової служби в запас або відставку, які залишились перебувати на квартирному обліку у гарнізонах ЗС України і проживають у казармах та переобладнаних будівлях, компенсують військовій частині вартість отриманих ними комунальних послуг і спожитих енергоносіїв за тарифами для населення.

Військовослужбовці офіцерського складу, а також особи рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, ат особи, звільнені з військової служби в запас або відставку, які проживають у казармах та переобладнаних будівлях, укладають з балансоутримувачемпереобладнаної будівлі (казарми) договір на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. У разі відсутності приладів обліку енергоносіїв, теплата води у договорі відображаються норми їх споживання як для гуртожитку у цьому населеному пункті.

Таким чином, суд вважає, зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості по комунальним послугам в розмірі 23734,41 грн.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Військової частини 2171 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Військової частини А2171(р/р 31258247202824, код 08309566, МФО 820172, ДКСУ) заборгованість по комунальним послугам в розмірі 23734,11 грн. за користування житловим приміщенням в тимчасовому гуртожитку військової частини, розташованому в вивільненій будівлі №215 військового містечка №56 за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Військової частини А2171 (р/р 31258247202824, код 08309566, МФО 820172, ДКСУ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Якщо апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст. 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Головуючий суддя О.С. Леонов