Ухвала суду № 67975406, 25.07.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/2909/17 Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М.

Номер провадження 22-ц/778/2619/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.

суддів: Гончар М.С.,

ОСОБА_2

за участі секретаря Книш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, третя особа: Первинна профспілкова організація вільної профспілки медичних працівників України Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради в особі ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_6 від 14.03.2017 року № 201 «Про реорганізацію (перепрофілювання ліжкового фонду, обєднання (злиття) проктологічного відділення і хірургічного відділення»,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до Комунальної установи«Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради), третя особа: Первинна профспілкова організація вільної профспілки медичних працівників України КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради в особі ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_6 від 14.03.2017 року № 201 «Про реорганізацію (перепрофілювання ліжкового фонду, обєднання (злиття) проктологічного відділення і хірургічного відділення».

Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_6 від 14.03.2017 року № 201 «Про реорганізацію (перепрофілювання ліжкового фонду, обєднання (злиття) проктологічного відділення і хірургічного відділення» шляхом обєднання та організації відділення загальної хірургії з центром проктології, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, оскільки позовна заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із вказаним ухвалою судді, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу судді скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки в позовній заяві позивач просить скасувати наказ головного лікаря Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_6, з підстав перевищення ним своїх повноважень, під час здійснення ним управлінських функцій, делегованих субєктом владних повноважень.

З такими висновками суду повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають справи у порядку цивільного судочинства щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин; з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, третя особа: Первинна профспілкова організація вільної профспілки медичних працівників України Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради в особі ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_6 від 14.03.2017 року № 201 «Про реорганізацію (перепрофілювання ліжкового фонду, обєднання (злиття) проктологічного відділення і хірургічного відділення».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що попередженням про скорочення штату працівників від 17.03.2017 року позивача повідомлено, що у звязку зі змінами в організації праці займану ним посаду завідувача проктологічного відділення буде скорочено. Натомість запропонували посаду старшого лікаря хірургічного відділення з центром проктології. Внаслідок зазначеного переведення позивача на іншу посаду значно зменшується розмір оплати праці, а також змінюються істотні умови праці, що є порушенням його трудових прав, а оскільки в КУ « Запорізька обласна лікарня» Запорізької обласної ради комісія по трудових спорах не обирається, то вважає, що відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 232 КЗпП України, цей спір підлягає розглядові у порядку цивільного судочинства.

Також в позові ОСОБА_3 зазначає, що реорганізація хірургічного відділення та проктологічного відділення шляхом обєднання та організації відділення загальної хірургії з центром проктології фактично є ліквідацією проктологічного відділення КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, а ліквідація структурних підрозділів лікарні не входить до повноважень головного лікаря.

Відповідно до п. 1.3 Статуту КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради № 36 від 24.02.2011 року, лікарня підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Запорізькій обласній раді, а також за галузевою спрямованістю підвідомча Департаменту охорони здоровя Запорізької обласної державної адміністрації. Власником КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» відповідно до статуту є територіальна громада Запорізької області в особі Запорізької обласної ради. Таким чином позивач вважає, що реорганізація повинна проходити відповідно до рішення Запорізької обласної ради, проте, ні Запорізька обласна рада, ні Департамент охорони здоровя Запорізької обласної державної адміністрації не приймали рішення та не видавали наказів щодо проведення реорганізації.

Натомість, вищезазначені обставини можуть бути предметом дослідження під час розгляду справи судом першої інстанції.

В позовній заяві позивач також зазначає, що відповідно до наказу головного лікаря КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_6 від 14.03.2017 року № 201 «Про реорганізацію (перепрофілювання ліжкового фонду, обєднання (злиття) проктологічного відділення і хірургічного відділення», а саме п. 5 цього наказу його призначено ( переведено) на посаду керівника Центру проктології хірургічного відділення, внаслідок чого зменшується розмір оплати праці , істотні умови праці. Відповідно до цього наказу на посаду завідуючого хірургічного відділення з центром проктології призначено ОСОБА_7, що є порушенням ст. 42 Кодексу законів про працю України, оскільки при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивності праці. Зазначає, що ОСОБА_7 є спеціаліст з меншою кваліфікацією та відсутністю спеціалізації по проктології, тому позивач має переваги на призначення на цю посаду саме його.

Тобто, п.5 оскаржуваного наказу вирішувалося питання про призначення (переведення) ОСОБА_3 на іншу посаду без урахуванням положень ст. 42 КзпП України, що на думку позивача, є порушенням його трудових прав.

Зазначені обставини свідчать про те, що між позивачем ОСОБА_3 та КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, за своїм змістом виник фактично індивідуальний трудовий спір, тому у даному випадку відповідач не виступає як суб'єкт владних повноважень у сфері його публічно-правової діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового ( передчасного ) висновку про відмову у відкритті провадження у справі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

За вказаних обставин оскаржувана ухвала на підставі ст.311 п.4, 312 п.3 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2017 року про відмову у відкритті провадження у цій справі скасувати, передати питання на новий розгляд до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: