Постанова № 67975259, 28.07.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1135/17

пр. № 2-а/336/325/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

28 липня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який діє як адміністративний суд, у складі судді Жупанова І.Б., при секретарі Падалка А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23.02.2017 року позивач звернулась до суду із адміністративним позовом, за змістом якого просить визнати бездіяльність відповідача про відмову у перерахунку її пенсії у звязку із підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, протиправною та зобовязати відповідача провести перерахунок її пенсії, збільшивши її до розміру прожиткового мінімуму та сплатити їй як компенсацію невиплаченої різниці за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року у загальному розмірі 1437 грн. та помножити її на індекс інфляції, а також не порушувати її право на пенсію не нижчу за прожитковий мінімум у подальшому.

Позивач зазначила, що з 13.08.2013 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя, отримуючи мінімальну пенсію в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, чинного на той період часу, а саме 894 грн.

З 01.12.2013 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, було збільшено до 949 грн. і їй відповідачем було проведено перерахунок, в звязку з чим її пенсія стала дорівнювати 949 грн. Такий розмір пенсії їй виплачується по сьогоднішній день.

Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив з 1 січня 2016 року 1074 грн., з 1 травня 1130 грн., з 1 грудня 1247 грн. Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив з 1 січня 2017 року 1247 грн.

Оскільки відповідач продовжував виплачувати їй пенсію нижчу за прожитковий мінімум, 15.11.2015 року р. вона звернулась до відповідача з проханням не порушувати її конституційне право на пенсію не нижчу за прожитковий мінімум, однак листом № 246/А-1 від 29.11.2015 року їй було відмовлено.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя надав до суду письмові заперечення проти позовної заяви, в яких зазначив, що позивач перебуває на обліку в Шевченківському обєднаному УПФУ м. Запоріжжя з 13.08.2013 року та отримує пенсію за віком при неповному стажі, тому позивач отримує пенсію пропорційно наявному страховому стажу і розмір пенсії розраховано у відповідності до порядку, визначеного КМУ. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.06.2017 р. було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у скороченому провадженні у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.

У відповідності до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, у разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню у звязку із наступним.

В порядку ст. 55 КАС України суд замінив відповідача - управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя його правонаступником - Шевченківським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 13.08.2013 року перебуває на обліку в управлінні, отримуючи пенсію в розмірі 949 грн.

В преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей ОСОБА_2 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

В силу ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються такі державні трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із ст. 7 Закону звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію, а із ст. 10 Закону випливає, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

За змістом ст. 42 Закону України «Про пенсійне забезпечення» тимчасово, у період з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно ст. 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З наведених положень законодавства про державне пенсійне страхування випливає, що підставою для проведення перерахунку пенсії є збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року на рівні 1074 грн.; з 1 травня 2016 року - 1130 грн., з 1 грудня 2016 року 1208 грн.

Згідно з положеннями ст. ст. 22, 46, 64 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати годувальника, яке гарантується державою, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути скасовані або обмежені.

З наведених норм законодавства випливає, що право позивача на отримання від держави соціального захисту як непрацездатної за віком особи є безумовним, а його звуження є таким, що не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з наведених норм законів, з урахуванням неприпустимості звуження обсягу та змісту прав і свобод особи, що захищає ОСОБА_2 України, який має найвищу юридичну силу, беручи до уваги гарантоване право позивача на отримання пенсії, суд, як зазначено, погоджується з ґрунтовністю позовних вимог.

Вирішуючи спір на користь позивача, суд виходить з того, що обовязок нарахування і здійснення виплати державних пенсій законом покладений на підрозділи Пенсійного фонду України.

У відсутність будь-яких обмежень, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення, пенсія в згаданому розмірі повинна сплачуватися позивачеві відповідачем, на якого законом покладений обовязок здійснення пенсійного забезпечення.

Посилання відповідача на зміст постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою передбачена щомісячна державна адресна допомога, суд до уваги не приймає, оскільки:

- цією постановою встановлюється саме мінімальний розмір пенсій для окремих категорій осіб, але ця постанова не містить приписів про виплату пенсій саме в такому розмірі;

- ні законодавством про пенсійне забезпечення, ні законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено застосування вказаної постанови Кабінету Міністрів України при нарахуванні державних пенсій.

Що стосується мінімального розміру пенсії, він встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом, на який в силу наведених правових норм вправі отримувати позивач.

Виходячи з наведених законодавчих норм, суд погоджується з твердженнями позивача про протиправність зменшення розміру її пенсії, оскільки ОСОБА_2 Закону України звуження обсягу та змісту конституційних прав є неприпустимим.

Крім того, ОСОБА_1 просить суд зобовязати відповідача виплатити їй невиплачену різницю між виплаченою пенсією та збільшеною пенсією до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексу інфляції за час прострочення виплати.

Ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

В силу ст. 2 вказаного Закону Компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами слід розуміти, зокрема пенсії.

Згідно ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу(інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, оскільки відповідачем було порушене гарантоване Конституцією право позивача на отримання пенсії не нижче прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність і виплата вказаної різниці не виплачена, відповідач має компенсувати різницю між виплаченою пенсією та прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням індексу інфляції.

За змістом ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень та про зобовязання відповідача вчинити певні дії. З огляду на викладене, суд вбачає всі підстави для захисту права позивача в обраний ним спосіб.

З урахуванням строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України, суд знаходить за необхідне застосувати судовий захист в межах цього строку, починаючи з 23.09.2016 року, враховуючи, що позов надісланий поштою відповідно до поштового штемпелю 23.02.2017 р. Керуючись ст. ст. 2, 6, 9-11, 99-103, 122, 159-162, 185, 186, 256 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у звязку з підвищенням прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність.

Зобовязати Шевченківське обєднане управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя (юридична адреса: 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, код за ЄДРПОУ 41248959)провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 23.09. 2016 року та нарахувати компенсацією втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Провести відповідні виплати ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, здійснивши виплату недоотриманих після перерахунку пенсії сумм з компенсацією втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя І.Б. Жупанова

28.07.17