Ухвала суду № 67973292, 27.07.2017, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2138/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

за участю:

прокурора Чекайлова А.Є.,

представника потерпілої

юридичної особи ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Лиман кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась у м. Красний Лиман Донецької області, є громадянкою України, має вищу освіту, працює бухгалтером у СП «Краснолиманська дистанція енергопостачання» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», не заміжня, раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, судимостей не має, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: пров. ОСОБА_3 (колишня назва пров. Жовтневий)АДРЕСА_1, м. Лиман (колишня назва м. Красний Лиман) Донецької області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26.07.2017 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшов зі Словянської місцевої прокуратури Донецької області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № за ЄРДР 42016051720000135 від 12.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Вказаний обвинувальний акт надійшов до суду з угодою про примирення, укладеною 21.07.2017 року між потерпілою юридичною особою ПАТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», від імені якої діє за довіреністю ОСОБА_1, з одного боку та підозрюваною ОСОБА_2 з другого боку. Згідно з цією угодою сторони дійшли згоди щодо визнання неправомірності вчиненого, ОСОБА_2 визнала свою вину та зобовязалася невідкладно прибувати за викликом слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні; сторони дійшли згоди щодо можливості призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.1 ст. 367 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в грошовому вираженні 5100,00 грн.; на підставі ч.2 ст. 69 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю до ОСОБА_2 погоджено не застосовувати.

Потерпіла юридична особа за угодою не має претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_2, оскільки рішенням Господарського суду Донецької області від 20.04.2017 року у справі № 905/3537/16 були задоволені позовні вимоги ПАТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» до Первинної профспілкової організації ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення коштів у розмірі 109678,47 грн., а постановою державного виконавця від 01.06.2017 року було відкрито виконавче провадження відносно боржника.

У підготовчому судовому засіданні 27.07.2017 року прокурор Чекайлов А.Є., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні № 42016051720000135 від 12.12.2016 року, вважав за можливе затвердити добровільно укладену між потерпілою юридичною особою та підозрюваною угоду про примирення.

У підготовчому судовому засіданні представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_1 просив затвердити добровільно укладену між ПАТ «Укрзалізниця» з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_2 з другого боку угоду про примирення; пояснив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження судом угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України,та позбавлення права ПАТ «Укрзалізниця» вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди; вказав, що заподіяні ПАТ «Укрзалізниця» кримінальним правопорушенням збитки мають бути відшкодовані у межах процедури виконавчого провадження, майнових претензій до обвинуваченої ПАТ «Укрзалізниця» не має.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення визнала повністю; підтвердила, що вона розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 389-1 КК України, ст. 476 КПК України; просила затвердити угоду про примирення, яку укладено добровільно.

Судом представнику потерпілої юридичної особи та обвинуваченій ОСОБА_2 з достатньою повнотою роз'яснені наслідки укладення угоди про примирення.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

За змістом ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.367 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Потерпілою юридичною особою в кримінальному провадженні визначено ПАТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця».

У Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відображено існування юридичної особи публічного права Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний номер субєкта господарювання 40075815, юридична адреса м. Київ, вул. Тверська,5).

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 було утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

За змістом ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Отже, потерпіла юридична особа ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою публічного права.

Нормами ст. 474 КПК України визначено загальний порядок судового провадження на підставі угоди. Відповідно до ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та відмовляє у затвердженні угоди, якщо, зокрема, умови угоди суперечать вимогам КПК та/або закону,умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

У п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» висловлена позиція, згідно з якою домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Так, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов'язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК. Врахування означених вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретне вираження.

В розглядуваній судом угоді про примирення від 21.07.2017 року, укладеній між потерпілою юридичною особою та підозрюваною (обвинуваченою), сторони погодились застосувати положення ст. 69 КК України і додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади чи займатися певною діяльністю до ОСОБА_2 не застосовувати. Однак на обґрунтування цього наведено лише одну помякшуючу обставину у виді щирого каяття у вчиненому діянні, активного сприяння розкриттю злочину (п.1 ч.1 ст. 66 КК України), повне визнання вини за своєю сутністю характеризує особу обвинуваченої і не має розглядатись як обставина, що помякшує покарання. Інших обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відносно ОСОБА_2 в угоді не наведено.

Крім того, у п.19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» висловлена позиція, згідно з якою у разі якщо до суду надійшла угода про примирення, однією зі сторін якої (потерпілим) є юридична особа публічного права та в змісті якої, незважаючи на визнання факту заподіяння винним юридичній особі майнової шкоди і визначення її розміру, замість встановлення строку її відшкодування наведено перелік дій, не пов'язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язаний вчинити на користь потерпілого, або якщо розмір шкоди взагалі не визначено, суд має відмовити у затвердженні угоди про примирення на підставі п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК.

В розглядуваній угоді про примирення від 21.07.2017 року, укладеній між юридичною особою публічного права ПАТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_2 наведено перелік дій, не пов'язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрювана (обвинувачена) зобов'язана вчинити. Наявність судового рішення в господарській справі та відкриття виконавчого провадження не є належним доказом підтвердження відсутності майнових вимог з боку потерпілої юридичної особи публічного права; доказів про реальне виконання судового рішення, про повне стягнення грошових коштів з Первинної профспілкової організації ПАТ «Укрзалізниця» на користь ПАТ «Укрзалізниця» суду не надано.

Таким чином, суд констатує суперечність умов угоди про примирення вимогам закону (КК України) та невідповідність умов угоди інтересам суспільства і вважає за необхідне відмовити в затвердженні такої угоди.

За наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд має право відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК (п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 13).

Керуючись ст.ст. 314, 474 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у затвердженні угоди про примирення, укладеної 21.07.2017 року між потерпілою юридичною особою ПАТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», від імені якої діє за довіреністю ОСОБА_1, з одного боку та підозрюваною ОСОБА_2 з другого боку, у кримінальному провадженні № за ЄРДР 42016051720000135 від 12.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Кримінальне провадження повернути прокурору для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК України.

Ухвала про відмову у затвердженні угоди оскарженню не підлягає.

Суддя