Рішення № 67972853, 20.07.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/7857/17

Провадження № 2/263/1920/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Кияна Д.В., при секретарі Коростовцевій Я.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська міська рада звернулась до суду з позовною заявою, яку уточнила в ході розгляду справи, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, а саме витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину у розмірі 4196,50 грн. В обґрунтування позову зазначили, що вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06.06.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Умисними діями ОСОБА_1 спричинено потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які по ступеню важкості відносяться до тяжких, в результаті чого ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КЗ «Міська лікарня № 5 міста Маріуполя» в період з 12.04.2016 року по 04.05.2016 року, та на його лікування, витрачено бюджетних коштів на суму 4196,50 грн. Таким чином державі, в особі Маріупольської міської ради завдано збиток на вказану суму, яку позивач просив стягнути з відповідача а також просив стягнути судовий збір у розмірі 1600 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не зявився, надав до суду заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення, оскільки вважав, що відшкодував потерпілому усі матеріальні збитки.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06.06.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Зазначеним вироком також встановлено, що умисними діями ОСОБА_1 спричинено потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які по ступеню важкості відносяться до тяжких.

Відповідно довідки Комунального закладу «Міська лікарня №5 м. Маріуполя» від 20.05.2016 року №13, на лікуванні у нейрохірургічному відділенні з 12.04.2016 року по 04.05.2016 року знаходився ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на лікування якого було витрачено 4196,50 грн. (1 ліжко/день складає 190,75 грн.).

Положеннями ст.1166 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно абз. 2 п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно із п. 3 вищезазначеного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що в судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів встановлено, що закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий ОСОБА_2 витрачено державні кошти, розмір яких підтверджено дослідженими по справі доказами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача витрачених коштів у розмірі 4196,50 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1166, ст.1206 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 197, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави в особі Маріупольської міської ради кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у розмірі 4 196 грн. 50 коп., та судовий збір у розмірі 1600 грн., а всього стягнути 5796 (пять тисяч сімсот девяноста шість) грн.. 50 коп., на р/р 31413544700051, отримувач Маріуп.УК/м.Маріуполь/24060300, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області МФО 834016, ЄРДПОУ 37989721.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Д.В. Киян