Ухвала суду № 67971535, 27.07.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40848/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В., при секретарі Медведєвій М.Г., за участю представників заявника ОСОБА_1, ОСОБА_2, прокурора Іванькова П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням ТОВ «Дієса» про скасування арешту,-

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2017 р. ТОВ «Дієса» звернулось до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, посилаючись на наступне.

Арешт був накладений відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/37660/17-к від 03.07.2017 р. на грошові кошти у безготівковому вигляді, що знаходяться на рахунках ТОВ «Дієса» у тому числі видаткові операції по вказаним рахункам. Тобто фактично та юридично було накладено арешт на всі грошові суми, що є та будуть надходити на банківські рахунки товариства без жодного обмеження суми. Тобто суб'єкт господарювання позбавлений можливості вести звичайну фінансово-господарську діяльність, закуповувати та оплачувати товари, роботи та послуги, сплачувати податки та збори, виплачувати заробітну плату.

Копія ухвали Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/37660/17-к на адресу ТОВ «Дієса» не надходила. ТОВ «Дієса» чи його представники не були присутні на відкритому судовому засіданні при розгляді клопотання про арешт грошових коштів.

Арешт майна (грошових коштів на всіх банківських рахунках ТОВ «Дієса» без обмеження суми) був накладений в рамка кримінального провадження № 4201600000000558 від 02.06.2016 р. на підставі ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України з тих підстав, що «... відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 1 ст. 218-1, ст. 218-1, ч. З сіп.209, ч. 5 ст.21. ч. 1 ст.190, ч. 2 ст. 364-2, ч.1 ст.382, ч.2 ст.190, ч. З ст.209 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт та з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого правопорушення, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та недопущення його знищення або відчуження, слідчий суддя вважає необхідним клопотання задовольнити та накласти арешт на майно підозрюваного, оскільки вважає наявні передбачені ч. 2 ст.170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.»

Зазначене у своїй сукупності беззаперечно свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

В судовому засіданні представники ТОВ «Дієса» - ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали клопотання у повному обсязі, просили задовольнити.

Прокурор Іваньков П.В заперечував проти задоволення клопотання у повному обсязі, просив відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього матеріали, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000558 від 02.06.2016 за підозрою колишнього заступника Голови Правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 218-1 КК України, за підозрою колишнього голови правління ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 364-2, ч.1 ст. 382, ч.2 ст.190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2017 року у справі № 757/37660/17-к задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури м.Києва Ладного І.О. про накладення арешту в рамках рамка кримінального провадження № 4201600000000558 від 02.06.2016 р..

Згідно вказаної ухвали накладено арешт на грошові кошти, які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках підприємств у банківських установах. Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону № 1019-VIII від 18.02.2016 ( далі КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98). При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. З тексту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.07.2017 року вбачається, що слідчий суддя дійшов висновку про достатність доказів, що вказують на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 218-1, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 364-2, ч.1 ст. 382, ч.2 ст.190, ч. 3 ст. 209 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт та з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого правопорушення, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та недопущення його знищення або відчуження, слідчий суддя вважає необхідним клопотання задовольнити та накласти арешт на майно підозрюваного, оскільки вважає наявні передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно. Будь-яких інших правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження в вищевказаній ухвалі не наведено. Між тим, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Слідчий суддя погоджується з доводами клопотання представників товариства, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових і індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об'єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку ( ст.ст. 160, 162 КПК України). Окрім того, згідно доводів клопотання, підтриманих Представниками ТОВ «Дієса» в судовому засіданні, накладення арешту на рахунки товариств паралізувало нормальну діяльність товариств, що тягне за собою збитки в господарській діяльності та фактично позбавляє можливості в подальшому здійснювати свою господарську діяльність, виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки виконувати зобов'язання перед контрагентами та обмежує права власників щодо отримання прибутку від діяльності підприємства. Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею вставлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки посадові особи ТОВ «Дієса» не є підозрюваними у кримінальному провадженні №4201600000000558 від 02.06.2016 р., процесуальний статус самого товариства органом досудового розслідування не вичначено, як вказано в ухвалі слідчого судді. А безготівкові грошові кошти у будь-якому випадку не можуть містити на собі сліди вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК УкраїниІнші підприємства не звертались з клопотанням про скасування арешту, тому слідчий суддя позбавлений права вирішити обґрунтованість накладання арешту на їх грошові кошти, що виключає можливість накладення арешту на рахунки товариств з підстав визначених ч. ч. 4, 5, 6 ст. 170 КПК України, тому клопотання підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 22, 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ТОВ «ДІЄСА» про скасування арешту - задовольнити частково.

Скасувати арешт накладений Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 3 липня 2017р. на грошові кошти, які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках підприємста у банківських установах:

Фiлiя - Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України» (МФО 322669),

- ТОВ «ДІЄСА» (код 36483471) - №№ 26008394088960, 26007317088960, 26002312088960, 26005320088960, 26005319088960, 26003311088960, 26003322088960, 26004321088960, 26009315088960, 26004310088960, 26008316088960, 26006318088960, 26000314088960, 26001313088960, 26003300088960, 26005308088960, 26008305088960, 26009304088960, 26007306088960, 26003300088960, 26003300088960, 26000303088960, 26004309088960, 26047300088960, 26003300088960, 26002301088960, 26001302088960, 26006307088960, 26000325088960, 26000336088960, 26000347088960, 26000358088960, 26000369088960, 26000370088960, 26000381088960, 26000392088960, 26001324088960, 26001335088960, 26001346088960, 26001357088960, 26001368088960, 26001379088960, 26001380088960, 26001391088960, 26002323088960, 26002345088960, 26002356088960, 26002367088960, 26002378088960, 26002389088960, 26002390088960, 26003333088960, 26003344088960, 26003355088960, 26003366088960, 26003377088960, 26003388088960, 26004332088960, 26004343088960, 26004354088960, 26004365088960, 26004376088960, 26004387088960, 26005331088960, 26005342088960, 26005353088960, 26005364088960, 26005375088960, 26005386088960, 26006329088960, 26006330088960, 26006341088960, 26006352088960, 26006363088960, 26006374088960, 26006385088960, 26007328088960, 26007339088960, 26007340088960, 26007351088960, 26007362088960, 26007373088960, 26007384088960, 26008327088960, 26008338088960, 26008349088960, 26008350088960, 26008361088960, 26008372088960, 26008383088960, 26009326088960, 2600933708896, 2600934808896, 2600935908896, 2600936008896, 2600937108896, 2600938208896, 2600939308896, 26002334088960, 26007395088960, 26004398088960, 26005397088960, 26006396088960, 26003399088960, 26000399188960, 26009100088960, 26003100288960, 26006100188960, 26000100388960, 26007200388960, 26004300388960, 26006201388960, 26000301488960, 26001301788960, 26002311788960, 26009311888960, 26007302888960, 26004302988960, 26001303388960, 26004303288960, 26008303488960, 2600631, 26009325788960, 26004313988960, 2600632088960, 26003314988960, 26005313288960, 2600342088960, 2600052088960, 2600762088960, 26000002088960, 2600212088960, 2600502088960, 26007102088960, в тому числі видаткові операції по вказаним рахункам, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів;

АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 300465) - ТОВ «ДІЄСА» (код 36483471) - № 260023011356,

ПАТ «АЛЬФА-БАНК» У М. КИЄВІ (МФО 300346) - ТОВ «ДІЄСА» (код 36483471) - №№ 2600301952747, 26005010952767, 26005010952767, 26008011668701, 26008011668701, 26008011668701, 26008011668701, 26009011668722, 26042011668701, 26049010952701, 26102010952701, 26157010952701,

ФІЛІЯ «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 320649)- ТОВ «ДІЄСА» (код 36483471) - №№ 26004052610481, 26004052611015, 26005060405375, 26005060405386, 26006052612045;

АТ «Дельта Банк» (МФО 380236) - ТОВ «ДІЄСА» (код 36483471) - № 26009002010077, ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851)- ТОВ «ДІЄСА» (код 36483471) - №№260083632, 2600619814;

ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» (МФО 380902)- ТОВ «ДІЄСА» (код 36483471) - №26009013001930,

В іншій частині- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Остапчук Т.В.