Постанова № 6796977, 07.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2009 р. Справа № 2-а-10219/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мягкий Є.В. , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Чернова О.П.

представник відповідача: Горлач О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова та Закритого акціонерного товариства "Жилкомсервіс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. по справі№2-а-10219/08/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Жилкомсервіс"

до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2008 року Закрите акціонерне товариство "Жилкомсервіс" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Харківській області, (надалі по тексту перший відповідач ДПА у Харківській області), Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова (надалі по тексту другий відповідач- ДПІ у Московському районі м. Харкова, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0001352302/0, №0003051702/0 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 21477,00 грн. (основний платіж 13110,00 грн., штрафні санкції 8367,00 грн.) та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4724,79 грн. (основний платіж 1574,93 грн., штрафні санкції 3149,86 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на помилковість висновків акту перевірки № 3416/23/30512571 від 29.07.2008 року, які слугували фактичними підставами для винесення оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

Відповідач проти позову заперечував та вважав, що оформлені актом перевірки № 3416/23/30512571 від 29.07.2008 року результати перевірки ЗАТ «Жилкомсервіс»- відповідають положенням чинного законодавства, оскільки перевірка проведена відповідно до норм чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 11 серпня 2008 року №0001352302/0 про нарахування податку на додану вартість частково в розмірі 8367,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0003051702/0 по податку з доходів фізичних осіб частково в розмірі 3149,86 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Другий відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 549 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач, також, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова задоволенню не підлягають, а вимоги апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Жилкомсервіс" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.07.2008 року по 24.07.2008 року ДПІ у Московському районі проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Жилкомсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Предметом перевірки була діяльність позивача з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 3416/23/30512571 від 29.07.2008 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.4.1 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено відємне значення обєкту оподаткування по податку на прибуток за 4 кв. 2007 р. на 302375,00 грн., за 1 кв. 2008 р. на суму 104576,00 грн.;

- п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 13110,00 грн., у тому числі: за квітень 2005 р. на 1217,00 грн., червень 2005 р. на 1417,00 грн., за липень 2005 р. на 1701,00 грн., за серпень 2005 р. на 808,00 грн., за вересень 2005 р. на 78,00 грн., за листопад 2005 р. на 2194,00 грн., за січень 2006 р. на 334 грн., за лютий 2006 р. на 1273,00 грн., за травень 2006 р. на 1448,00 грн., за липень 2006 р. на 266,00 грн., за вересень 2006 р. на 399,00 грн., за жовтень 2006 р. на 902,00 грн., листопад 2006 р. на 250,00 грн., за грудень 2006 р. на 823,00 грн., та завищення відємного значення податку на додану вартість у сумі 3623,00 грн., у тому числі: за грудень 2005 року на 1342,00 грн., за лютий 2006 р. на 510,00 грн., за березень 2006 р. на 1771,00 грн.;

- пп.4.2.1, пп.4.2.10, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2, пп.6.3.3 (е) п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями, п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженої постановою КМ України №2035 від 26.12.2003 р., що привело до неутримання та неперерахування у періоді з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 року податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1574,93 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 11 серпня 2008 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001352302/0, №0003051702/0 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 21477,00 грн. (основний платіж 13110,00 грн., штрафні санкції 8367,00 грн.) та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4724,79 грн. (основний платіж 1574,93 грн., штрафні санкції 3149,86 грн.).

Крім того, судом першої інстанції, встановлено, що підставою для винесення відповідачем спірних рішень стало порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме: наявність кредиторської заборгованісті, щодо якої сплинув загальний позовний термін відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України:

- станом на 01.10.2007 року у сумі 302375,00 грн., у тому числі ПДВ 50395,83 грн., по підприємству Центральне міське підприємство «Теплові мережі»у сумі 302375,00 грн.;

- станом на 01.01.2008 р. у сумі 104576,00 грн., у тому числі ПДВ 17429,33 грн. по підприємствам КП ССКХ «Жилстрой-2»у сумі 88193,00 грн., ПП «Мегатранс»у сумі 6678,00 грн., Автобаза №2 у сумі 1579,00 грн., АТ СПМ-60 у сумі 8126,00 грн.

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємство не розрахувалось за раніше отримані послуги, суми заборгованості за цими послугами є безповоротною фінансовою допомогою і підпадає під дію пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Позивачем не була включена до валових доходів сума неповернутої кредиторської заборгованості у 4 кварталі 2007 року в розмірі 302375,00 грн., у 1 кварталі 2008 року у розмірі 104576,00 грн., чим порушено пункт 4.1 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, позивач визначає базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) за касовим методом. В результаті проведеної перевірки на підставі виписки банку та наданих позивачем документів, відповідачем встановлено, що позивачем не було включено до обсягів продажу декларацій з ПДВ суму 873659,00 грн., що призвело до заниження суми податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 16733,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 13110,00 грн., у тому числі: за квітень 2005 р. на 1217,00 грн., червень 2005 р. на 1417,00 грн., за липень 2005 р. на 1701,00 грн., за серпень 2005 р. на 808,00 грн., за вересень 2005 р. на 78,00 грн., за листопад 2005 р. на 2194,00 грн., за січень 2006 р. на 334 грн., за лютий 2006 р. на 1273,00 грн., за травень 2006 р. на 1448,00 грн., за липень 2006 р. на 266,00 грн., за вересень 2006 р. на 399,00 грн., за жовтень 2006 р. на 902,00 грн., листопад 2006 р. на 250,00 грн., за грудень 2006 р. на 823,00 грн., та завищення відємного значення податку на додану вартість у сумі 3623,00 грн., у тому числі: за грудень 2005 року на 1342,00 грн., за лютий 2006 р. на 510,00 грн., за березень 2006 р. на 1771,00 грн.

Таким чином, позивачем порушено п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 13110,00 грн. за зазначені вище періоди.

Перевіркою встановлено, що відповідно до пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» користувались всі робітники підприємства, згідно наданих заяв на застосування податкової соціальної пільги. Податковою соціальною пільгою у підвищеному розмірі 150% у перевіряємий період користувався лише один соціальний працівник (відповідно до пп.6.2.1 (а) п.6.2 ст.6 цього Закону).

Також судом першої інстанції встановлено, що проведеною перевіркою встановлені наступні порушення, допущені позивачем:

- не утримання, не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у липні-листопаді 2005 р., у січні 2006 р., у серпні 2006 р., у березні 2007 р., у квітні 2007 р., у серпні 2007р. у сумі 213,28 грн. через безпідставне надання робітникам соціальної пільги у місяці, в якому вони припинили трудові відносини з підприємством, чим порушено пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями та п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженої постановою КМ України №2035 від 26.12.2003 р.;

- не утримання, не перерахування до бюджету у грудні 2005 р., у серпні 2006 р. податку з доходів фізичних осіб у сумі 221,78 грн. через безпідставне надання податкових соціальних пільг робітникам підприємства, які були прийняті на роботу у 2005 році та у 2006 році, а саме відсутні заяви від робітників про надання їм податкової соціальної пільги, чим порушено пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

- не утримання, не перерахування до бюджету у липні-грудні 2007 р., у січні-лютому 2008 р. податку з доходів фізичних осіб у розмірі 257,50 грн., при нарахуванні та виплаті компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати робітникам підприємства, чим порушено пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

- недоутримання та не перерахування до бюджету у червні 2007 р. податку з доходів фізичних осіб у розмірі 73,14 грн., при відшкодуванні робітнику підприємства матеріальної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати за рішенням суду, чим порушено пп.4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

- не утримання та не перерахування до бюджету у вересні 2007 р. податку з доходів фізичних осіб у розмірі 328,5 грн. при нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати робітникам підприємства у звязку зі звільненням, чим порушено пп.4.2.1 п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

- не утримання та не перерахування до бюджету у серпні 2005 року, жовтні 2005 р., грудні 2005 р., у лютому 2006 р., червні 2006 р., листопаді 2006 р. податку з доходів фізичних осіб в розмірі 41,53 грн. при виплаті грошових коштів приватному нотаріусу за вчинення нотаріальних дій, чим порушено пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

- не утримання та не перерахування до бюджету у травні-червні 2005 року податку з доходів фізичних осіб у сумі 30,48 грн., при відшкодуванні робітникам за рахунок коштів підприємства вартості проїзду у міському транспорті (при цьому відсутній облік використання квитків у виробничих цілях (накази підприємства та маршрутні листи), чим порушено пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями.

В звязку з допущеними позивачем порушень відповідачем доутримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1166,21 грн.

При перевірці правильності проведення перерахунку сум доходів та сум наданих податкових соціальних пільг за 2006 рік відповідно до пп.6.5.2 (а) п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що в 2006 році недоутриманий податок з доходів фізичних осіб по двом особовим рахункам у сумі 408,72 грн. за 2005 р. (ОСОБА_1, ОСОБА_2, які є субєктами підприємницької діяльності), чим порушено пп.6.3.3 (е) п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» . Таким чином, всього за перевіряємий період позивачу правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1574,93 грн.

Крім того, при проведені перевірки встановлено несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р. на загальну суму 50006,5 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є поточним кредитором вимоги, якого виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За змістом ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Крім того, відповідно до п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться

одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів.

Також, згідно 7 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2007 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство позивача (справа №Б-48/188-07) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 53-54)

Отже, на час проведення перевірки, дію мораторію не припинено, а тому на позивача не може бути покладено обовязок виконання податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0001352302/0, №0003051702/0 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 21477,00 грн. (основний платіж 13110,00 грн., штрафні санкції 8367,00 грн.) та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4724,79 грн. (основний платіж 1574,93 грн., штрафні санкції 3149,86 грн.)

Таким чином, через порушення судом першої інстанції наведених норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню в цій частині, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позовні вимоги, щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0001352302/0 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 8367,00 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0003051702/0 по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3149,86 грн., суд першої інстанції виходив з того, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Зі змісту ч.7 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2007 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство позивача (справа №Б-48/188-07) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 53-54)

На час проведення перевірки, дію мораторію не припинено, а, відтак, нарахування штрафних санкцій проведено відповідачем всупереч зазначеним законодавчим нормам.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0001352302/0 про нарахування податку на додану вартість частково в розмірі 8367,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0003051702/0 по податку з доходів фізичних осіб частково в розмірі 3149,86 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, а тому апеляційна скарга відповідача про скасування постанови в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст..ст. 160, 167, 195, ч.3 ст.198, ч.4 ст.202, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова залишити без задоволенння.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Жилкомсервіс" - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. по справі№2-а-10219/08/2070- скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Жилкомсервіс" до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Прийняти нову постанову, якою позов Закритого акціонерного товариства "Жилкомсервіс" до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 11 серпня 2008 року №0001352302/0 про нарахування податку на додану вартість частково в розмірі 13110,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0003051702/0 по податку з доходів фізичних осіб частково в розмірі 15774,93 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2009р. по справі№2-а-10219/08/2070 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді(підпис)

(підпис) Мягкий Є.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 14.09.2009 р.