Рішення № 67968319, 25.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1027/2750/12 Головуючий у І інстанції Бончев І. В.Провадження № 22-ц/780/3121/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 25.07.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

25 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Журби С.О., Лівінського С.В.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від22 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_5» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KIF0GK00832571 від 15 вересня 2006 року, в розмірі 42 762,08 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час подачі заяви 25 травня 2012 року становить 341669 грн. 02 коп., звернути стягнення на квартиру загальною площею 68,20 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 15 вересня 2006 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приват Банк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у вищезазначеній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Фастів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 вересня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 43 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення 14 вересня 2021 року. У рахунок забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку квартиру № 32 загальною площею 68,20 кв.м., яка розташована по вул. Героїв Танкістів, 2 у м. Фастів, Київської області. У порушення умов договору відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 42 762,08 доларів США.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від22 листопада 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КІF0GK00832571 від 15 вересня 2006 року, укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 в сумі 42 762,08 доларів США, з яких заборгованість по тілу кредиту становить36 953,30 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 3 953,06 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 902,58 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 953,14 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час подачі заяви 25 травня 2012 року становить 341 669, 02 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки:квартиру № 32 загальною площею 68,20 кв.м., яка розташована за адресою: Київська область місто Фастів, вул. Героїв Танкістів, 2,шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 15 вересня 2006 року) ПАТ КБ «Приватбанк». ВиселеноОСОБА_6з квартири № 32, яка розташована за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Героїв Танкістів, 2 та всіх осіб, які зареєстровані та/або проживають за цією адресою, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Фастівського МВ ГУ МВС України у Київській області. Предмет іпотеки у виглядіквартири № 32 загальною площею 68,20 кв.м, яка розташована за адресою: Київська область місто Фастів, вул. Героїв Танкістів, 2,що перебуває у власності іпотекодавця ОСОБА_6підлягає реалізації шляхом проведення прилюдних торгів в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленій на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, діючи від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4, вважає, що вказаним рішенням вирішено питання про їхні права та обовязки, просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що вона не була залучена до участі у розгляді справи. Квартира, яка є предметом іпотеки, є єдиним житлом для неї та її сімї. Суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та не звернув увагу, що в рішенні повинно бути встановлено у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Посилання суду у резолютивній частині на те, що предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення прилюдних торгів в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», виходить за межі позовних вимог та суперечить цьому рішенню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки позивачем.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 15 вересня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір№ КІF0GK00832571, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 43 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 вересня 2021 року (а.с.11).

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 15 вересня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, а саме квартира № 32 загальною площею 68,20 кв.м., яка розташована по вул. Героїв Танкістів, 2 у м. Фастів, Київської області (а.с.13).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_6 станом на 24 квітня 2012 року складає 42 762,08 доларів США, з яких:

- заборгованість за кредитом 36 953,30 доларів США;

- заборгованість по відсотках за користування кредитом 3 953,06 доларів США;

- заборгованість по комісії за користування кредитом 902,58 доларів США;

- пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 953,14 доларів США 14 центів (а.с.5).

Згідно довідки № 3645 від 20 листопада 2013 року, виданої Фастівською житлово-експлуатаційною конторою, у квартирі № 32, яка розташована по вул. Героїв Танкістів, 2 у м. Фастів, Київської області, крім ОСОБА_6, зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 11 лютого 2009 року) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, (дата реєстрації 11 лютого 2009 року ) (а.с.136).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.ст. 526, 530, 575, 589, 590, 610, 612, 625, ЦК України, ст. 109 Житлового кодексу Української РСР, ст. 107 СК України, ст. 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 17- 18 Закону України «Про охорону дитинства», пунктами 43 44 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 292 УПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 не виконав належним чином свої зобовязання за кредитним договором, у звязку з чим утворилася заборгованість. У звязку з цим, у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають квартирі, яка є предметом іпотеки.

Так, згідно вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції виселив з квартири, яка є предметом іпотеки, відповідача та інших осіб, які зареєстровані у ній. Однак, суд першої інстанції не залучив до участі у розгляді справи осіб, права та обовязки яких вирішені судовим рішенням. Так, з наявної у матеріалах справи довідки від 20 листопада 2013 року вбачається, що на момент ухвалення рішення у квартирі були зареєстровані ОСОБА_3, 02 серпня 2002 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак, зазначені особи не були залучені до участі у справі, в якості відповідачів.

Згідно ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Звертаючи стягнення на предмети іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною субєктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження, суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2654цс16).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять початкової ціни предмету іпотеки, визначеної в грошовому виразі у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку».

Крім того, в суді апеляційної інстанції представник позивача після розяснення йому його прав відмовився надати суду актуальну ціну предмета іпотеки.

Задовольняючи позов та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не врахував вимог ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та не зазначив початкову ціну продажу предмета іпотеки.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та звернув стягнення на предмет іпотеки у спосіб, який позивачем не заявлявся.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через порушення судом норм матеріального права з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у сумі 3376 грн. 96 коп., який підлягає стягненню на її користь з позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від22 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_5» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_5», місце знаходження вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір у розмірі 3376 (три тисячі триста сімдесят шість гривень), 96 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Журба С.О.

ОСОБА_7