Ухвала суду № 67967882, 25.07.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7345/17

Провадження № 2/369/3210/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.

за участю секретаря Ярмак О.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору на виготовлення індивідуальних меблів № 01-12/2016 від 01.12.2016 року, стягнення матеріальних збитків та пені , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору на виготовлення індивідуальних меблів № 01-12/2016 від 01.12.2016 року, стягнення матеріальних збитків та пені.

25.07.2017 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно, усі грошові кошти, усі банківські рахунки, які належать ОСОБА_2. Накласти арешт на усе рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти,які знаходяться в спільній сумісній власності відповідача та її чоловіка ОСОБА_3. Заборонити усім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_2.

Як передбачено ч. 1 ст. 153 ЦПК України, дана заява розглядається судом у день її надходження.

Сторони в судове засідання не з'явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви. У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору на виготовлення індивідуальних меблів № 01-12/2016 від 01.12.2016 року, стягнення матеріальних збитків та пені.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб,які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити в подальшому неможливим виконання рішення суду.

Частиною 2 ст.152 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до абз.1 ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Суд звертає увагу заявника, що якщо заявник просить застосувати такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти, то в заяві необхідно вказувати конкретне найменування майна, його місцезнаходження, зазначати належні докази того, що це майно належить боржнику, а для вимог про накладення арешту на грошові кошти слід вказати найменування відповідних банківських або інших фінансових установ, в яких відкриті рахунки на ім'я відповідача, а також номери цих рахунків.

Зазначеним вимогам заява про забезпечення позову не відповідає.

Враховуючи все вище наведене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору на виготовлення індивідуальних меблів № 01-12/2016 від 01.12.2016 року, стягнення матеріальних збитків та пені відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційного скарги протягом п»ятиднів з дня отримання ухвали особою, яка її оскаржує.

Суддя: Д.Д.Усатов