Ухвала суду № 67966055, 24.07.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4196/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/725/17 Категорія: 27 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Грушицького А.І.,

суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря Черняк О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2017 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 140000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1400 грн.

Непогоджуючисьз даним рішенням відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовомузасіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав.

Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору позики ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 140000 грн., проте борг не повернув.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Згідно із правилом, визначеним у ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що згідно укладеного 9 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору позики останній отримав в борг грошові кошти в сумі 140000 грн. з кінцевим терміном повернення до 9 жовтня 2014 року.

Згідно п. 4 договору позики грошові кошти передаються в момент підписання даного договору. Підписання даного договору підтверджує факт отримання грошових коштів позичальником та не потребує додаткового оформлення іншими документами (а.с. 3).

Оригінал договору позики приєднаний до матеріалів даної цивільної справи.

Відповідач факт укладання договору позики та його підписання не визнав, у звязку з чим судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу.

У висновку експертизи № 2877 від 9 лютого 2017 року, проведеної Волинським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, зазначено, що підпис, розміщений у графі «Позичальник» в договорі позики від 9 жовтня 2013 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ймовірно виконаний ОСОБА_4. Вирішити питання в категоричні формі не виявилося можливим у звязку з тим, що відповідач ОСОБА_4 не надав достатній за обсягом порівняльний матеріал (вільні зразки почерку) (а.с. 86-89).

Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вищевказаної правової норми відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

В суді першої інстанції відповідач стверджував однозначно, що вищезазначений правочин він не укладав та не підписував (а.с. 17).

В суді апеляційної інстанції представник відповідача змінив позицію та пояснив, що його довіритель укладав договір позики із ОСОБА_3, але на іншу суму та висловив версію про підміну першої сторінки договору.

Хоча висновок судової експертизи не є категоричним, проте оцінюючи надані сторонами докази, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності суд першої інстанції зробив правильний висновок по суті спору.

Заперечення відповідача проти позову є непослідовними, взаємовиключними, не спростовують вимог позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено наявність порушення відповідачем умов договору позики у звязку з чим суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користьОСОБА_3боргузадоговором позики в сумі 140000 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2017 року в даній цивільній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді