Постанова № 67963267, 13.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

13.01.2010 р. Справа № 2-а- 42908/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФО-П ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.08.2009р. № 0000951702/0 в частині визначення податкового зобовязання за основним платежем в сумі 5276,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 2638,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ним правомірно сформовано склад податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2008р. та січень 2009р. за податковими накладними вересня та грудня 2008 року відповідно, які отримані від постачальників із запізненням. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання за основним платежем в сумі 5276,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 2638,00 грн. прийнято Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова безпідставно. В судовому засіданні представник позивача доводи адміністративного позову підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова у наданих до суду письмових запереченнях та її представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодились. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що ФО-П ОСОБА_3 неправомірно задекларував податковий кредит за податковими накладними, отриманими пізніше періоду їх виписки. Вважає, що позивач мав право задекларувати податковий кредит лише в періоді, в якому настала перша з подій, визначених в п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», акцентуючи увагу на тому, що позивач позбавився права на податковий кредит, не скориставшись правом подання скарги на постачальника до податкового органу відповідно до положень п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону. Просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідачем, Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова відповідно до п. 1 ст. 11, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»з 30.06.2009р. по 20.07.2009р. проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання відповідачем, ФО-П ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.02.2008 року по 31.03.2009 року. Перевірка проводилась відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання, про проведення перевірки позивач повідомлений 29.05.2009р. повідомленням від 25.05.2009р. за № 26. Для проведення перевірки було видано направлення від 30.06.2009р. № 555. Термін проведення перевірки подовжувався у звязку із значним документообігом на підставі наказу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.07.2009р. за № 516. Наказ відповідача від 13.07.2009р. за № 516 та виписане у звязку з цим направлення на проведення перевірки вручено довіреній особі позивача 13.07.2009р. Працівники відповідача до перевірки були допущені, що не заперечується позивачем. За таких обставин суд доходить до висновку, що відповідач діяв в межах повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Результати перевірки позивача оформлені актом від 24.07.2009р. за № 5218/17-211/НОМЕР_1, на підставі висновків якого відповідачем 13.08.2009р. прийнято податкове повідомленнярішення № 0000951702/0. Податковим повідомленнямрішенням від 13.08.2009р. № 0000951702/0 ФО-П ОСОБА_3 визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальній сумі 11400,00 грн., з яких 7600,00 грн. основний платіж, 3800,00 грн. штрафна (фінансова) санкція відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В ході судового розгляду судом встановлено, що причиною виникнення спору є невизнання відповідачем можливості формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість звітних періодів в сумі 5276,00 грн. на підставі податкових накладних, які виписані постачальниками в інших податкових періодах.

В акті перевірки від 24.07.2009р. № 5218/17-211/НОМЕР_1 зазначено, що позивачем порушено п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 включив до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за листопад 2008р. суму ПДВ в розмірі 2067,80 грн. на підставі податкової накладної від 29.09.2008р. № 2286, отриманої від ТОВ УВК «Полагросервіс»(код ЄДРПОУ 32317005) листопаді 2009р., до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2009р. - суму ПДВ в розмірі 3207,68 грн. на підставі податкової накладної від 19.12.2008р. № 3365, отримано від ТОВ УВК «Полагросервіс»у січні 2009р. Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій з податку на додану вартість ФО-П ОСОБА_3 за листопад 2008р. та січень 2009р. з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів і копіями податкових накладних від зазначених контрагентів, наданих позивачем.

Висновок відповідача про те, що вказані обставини свідчать про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Положення п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст.7 зазначеного Закону визначають дату виникнення права платника податку на податковий кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»закріплено імперативну норму, відповідно до якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, при наявності всіх інших підстав для включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, законодавець таке право пов'язує виключно з наявністю або відсутністю належним чином оформленої податкової накладної і передбачає застосування штрафних санкцій в разі відсутності податкових накладних у підтвердження сформованого податкового кредиту на час перевірки.

Суд доходить висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту в тому місяці, коли виникла подія, яка дає право на податковий кредитабо сплата постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг). Однак, цілком правомірно податковий кредит був задекларований тоді, коли позивачем були отримані податкові накладні від постачальників.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту після дати, з якої виникає право на податковий кредит.

З наданого позивачем реєстру отриманих та виданих податкових накладних, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що ФО-П ОСОБА_3 отримав спірні податкові накладні від своїх постачальників у листопаді 2008р. та січні 2009р., тобто у тих періодах, коли позивачем і було задеклароване право на податковий кредит.

Посилання відповідача на те, що позивач був зобов'язаний подати до органу ДПС заяву про відмову його постачальника видати податкову накладну, суд вважає необґрунтованими. В п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Таким чином, законодавець визнає за платником податку право на подання такої заяви і подальшого включення відповідних сум до податкового кредиту відповідного звітного періоду, але не зобов'язує його подавати таку заяву.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах мова йде не про відмову постачальників від надання податкових накладних, а про подання їх із затримкою. Оскільки Законом України «Про податок на додану вартість» не встановлений строк для надання податкових накладних контрагентові, факт передачі таких накладних у періодах, наступних за датою їх виписки, не є правопорушенням.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд доходить до висновку про те, що формування податкового кредиту ФО-П ОСОБА_3 в листопаді 2008р. та в січні 2009р. відповідає вимогам чинного законодавства, доводи відповідача про порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними, відповідач не виконав приписи ч.2 ст.71 КАС України і не довів належним чином правильність та законність прийнятого ним податкового повідомленнярішення в частині, яка оскаржується, а тому позовні вимоги є правомірними, документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання податкове повідомлення-рішення недійсним - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомленння-рішення № 0000951702/0 від 13.08.2009р. в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 5276,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2638,00грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2010 року.

Суддя Шевченко О.В.