Ухвала суду № 67962305, 25.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2017 р. м. Київ К/800/19082/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справуза касаційною скаргоюОСОБА_4напостанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 рокуу справі№ 813/4860/13-аза позовомОСОБА_4доВідділу Держземагентства у м. Львові (правонаступник Управління Держкомзему м. Львова)третя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у Львівській областіпровизнання незаконною відмови, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Держкомзему м. Львова, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати незаконною відмову Управління Держкомзему м. Львова, правонаступником якого є Відділ Держземагенства у м. Львові, у наданні висновку про погодження містобудівного обґрунтування з надання ОСОБА_4 земельної ділянки площею 600 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1; зобов'язати Відділ Держземагенства у м. Львові здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 600 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4; відшкодувати за рахунок відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 5 100,00 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27.06.2008 року встановлено право власності позивача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та правовий статус цієї земельної ділянки, а тому відповідачем незаконно та безпідставно відмовлено їй наданні висновку щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2008 р. Личаківським районним судом м. Львова прийнято рішення у справі №2-989/2008, яким визнано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 600 кв.м на АДРЕСА_1. Зобов'язано Винниківську міську раду встановити межі земельної ділянки площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 в натурі, згідно проекту відведення земельної ділянки. Зобов'язано Винниківську міську раду видати ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 600 кв.м на АДРЕСА_1.

14.10.2008 р. ухвалою Личаківського районного суду м. Львова надано роз'яснення рішення у справі №2-989/2008 згідно якого, під зобов'язанням Винниківської міської ради встановити межі земельної площею 600 кв.м на АДРЕСА_1 в натурі, згідно проекту відведення земельної ділянки, необхідно, серед іншого, розуміти надання дозволу на збір документів попереднього погодження ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 600 кв.м на АДРЕСА_1.

На виконання судового рішення, Винниківською міською радою винесено рішення № 1295 від 29.12.2008 р. «Про дозвіл на збір документів попереднього погодження ОСОБА_4 місця розташування земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1».

15.06.2009 р. позивач звернулась до Управління із заявою щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1, однак 10.07.2009 р. Управління відмовило у наданні такого висновку з посиланням на довідку про правовий статус земельної ділянки №40/01-14/3238 від 24.04.2009р., згідно з якою дана земельна ділянка не входить в межі м. Винники.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. «г» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з частинами 7, 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Згідно з приписами частини 2 статті 151 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок.

В силу частини 7 статті 151 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову (ч.10 ст.151).

Водночас, з 01.01.2013 року Земельний кодекс України було доповнено статтею 79-1, відповідно до якої земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п.110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012, № 1051, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ; 4) документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, для здійснення державної реєстрації земельної ділянки позивачу необхідно все ж таки подати оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки територіальна компетенція управління Держкомзему у м. Львові не поширювалася на земельну ділянку площею 600 кв.м по АДРЕСА_1, тому й підстав для розгляду та погодження позивачу документів на цю земельну ділянку у відповідача не було. З огляду на це, Управління правомірно відмовило позивачу у наданні висновку щодо погодження містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1.

Однак колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суди не надали належної правової оцінки тому, що позивач для погодження документів містобудівного обґрунтування з надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку вже отримала: Висновок №4801 щодо вибору (відведення) земельної ділянки для будови Головного державного санітарного лікаря Личаківського району м. Львова; Експертний висновок щодо наявності (відсутності) пам'яток Археології від 26.03.2009р. №0211-09-ЛС); Висновок від 06.04.2009р. №10/2066 «Про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1» Управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА; Висновок Архітектора м. Винники про погодження місця розташування земельної ділянки ОСОБА_4 для садівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1; Висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області про погодження матеріалів щодо вибору земельної ділянки площею 0,0600 га на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, тощо.

Також, на запит суду першої інстанції від 04.11.2013 року про надання інформації щодо розташування земельної ділянки площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 на території обслуговування Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, останній повідомив, що на території Пустомитівського району м. Винники не облікуються.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія акту встановлення та узгодження меж землекористування АДРЕСА_1, датована 2008 роком, згідно якого встановлена в натурі межа є явною і беззаперечною. Вказаний акт підписаний ОСОБА_4, суміжними землекористувачами та інженером-геодезистом Львівського міського відділу центру ДЗК Ю.Гупало.

Судами не було взято до уваги той факт, що посилання Відділу Держземагентства у м. Львові про те, що земельна ділянка площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 не відноситься до земель міста Винники, не підтверджуються будь-якими доказами.

Відповідачем в силу ч.2 ст.71 КАС України, не доведено будь-якими допустимими та належними доказами факту не знаходження земельної ділянки площею 600 кв.м по АДРЕСА_1.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст. 159 КАС України не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить врахувати недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: