Ухвала суду № 67961869, 20.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 липня 2017 року м. Київ К/800/24052/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Усенко Є.А., розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2017

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017

у справі № 826/11180/16 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлпетролеум»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлпетролеум» задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 апеляційну скаргу ГУ ДФС на постанову суду першої інстанції повернуто з тих підстав, що не було усунуто недоліки апеляційної скарги, які були зазначені в ухвалі суду від 24.05.2017 про залишення апеляційної скарги без руху.

У касаційній скарзі ГУ ДФС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, як така, що подана з порушенням пункту 3 частини 2 та частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частина 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня року, в якому подається касаційна скарга.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII встановлено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Фінансування витрат на сплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

У зв'язку з викладеним касаційна скарга ГУ ДФС не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України: в скарзі не зазначено судове рішення, яке може бути оскаржене в касаційному порядку (враховуючи, що апеляційний перегляд справи не відбувся через повернення апеляційної скарги ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017); судовий збір за подання касаційної скарги не сплачено.

Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Роз'яснити, що відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга буде повернута та вважатись неподаною, якщо особа, що подає касаційну скаргу, не усуне зазначені недоліки касаційної скарги до вказаного строку або не заявить клопотання про його продовження.

Керуючись частиною 1 статті 108, статтею 165, частинами 2, 5 статті 213, частиною 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 у справі № 826/11180/16 залишити без руху, надавши їй строк для усунення вищевказаних недоліків касаційної скарги протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала перегляду Верховним Судом України не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України Є.А. Усенко