Ухвала суду № 67961625, 21.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" липня 2017 р. м. Київ К/800/24915/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 4 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Касаційна скарга на зазначені судові рішення не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає залишенню без руху, оскільки скаржником, всупереч вимог частини 5 цієї статті, не додано документ про сплату судового збору.

Визначаючи розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, скаржнику необхідно враховувати наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуально дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, і (або) дії вчинені ним чи не вчинені (бездіяльність), можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень або вчинення дій (бездіяльності) може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності спрямоване на захист порушеного майнового права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо, а також дій чи бездіяльності, внаслідок яких відбувається зміна майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Отже, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, визнання протиправними дій чи бездіяльності, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Майновими також є також вимоги про стягнення коштів з відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь позивача - фізичної чи юридичної особи, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Окрім цього, за змістом пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Такими випадками є, зокрема, спори за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу у виконавчому провадження.

Право на звернення з такими позовними заявами виникає у суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України, пов'язане з виконанням ним владних управлінських функцій і спрямоване на захист майнових інтересів держави у публічно-правових відносинах, а тому такі спори також необхідно віднести до майнових.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позивач у суді першої інстанції ставив питання визнання протиправною а скасування постанови державного виконавця від 20 березня 2017 року про накладення штрафу в розмірі 5100 гривень, а тому даний спір носить майновий характер.

Згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (в редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», далі Закон № 3674-VI) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При зверненні до суду з даною позовною заявою ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень або юридичною особою становила 1,5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

У даному випадку, позовна заява подана у 2017 році.

Станом на 1 січня 2017 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 1600 гривень, а тому, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону № 3674-VI і розміру майнових вимог, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду позовної заяви, в даному випадку, становить 1600 гривень, а за подання касаційної скарги на рішення суду - 1920 гривень.

Враховуючи викладене, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі, встановленому чинним, на час подання касаційної скарги, законодавством та надати до суду документ про оплату такого.

Одночасно, надаємо реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)», призначення платежу - 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), - Вищий адміністративний суд України.

Виходячи з вимог статей 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, скаргу слід залишити без руху, надати строк для усунення вказаних недоліків та роз'яснити наслідки невиконання вимог ухвали.

Керуючись статтями 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу залишити без руху.

Скаржнику надати строк до 15 серпня 2017 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків та роз'яснити, що у випадку їх невиконання касаційна скарга буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М.І. Мойсюк