Ухвала суду № 67960830, 26.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/7688/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Богаченка С.І., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення йому-судді у відставці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 28 грудня 2016 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, зарахувавши до стажу роботи, що дає судді право на відставку: роботу на посадах слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області, старшого помічника прокурора Миколаївського району, прокурора Перемишлянського району Львівської області, без обмеження граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2017 року позов задоволено. Визнано дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо непроведення ОСОБА_1 - судді у відставці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання протиправними. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку період роботи на посадах слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області, старшого помічника прокурора Миколаївського району Львівської області, прокурора Перемишлянського району Львівської області. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 - судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 29 грудня 2016 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум. Постанова в частині виплати щомісячного довічною грошового утримання судді у відставці в межах платежу за один місяць з врахуванням раніше виплачених сум звернена до негайного виконання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що згідно з ч.1 ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Таким чином, Законом України Про судоустрій і статус суддів, на підставі якого позивачу було призначено утримання, не передбачено зарахування при визначенні розміру відсотку від грошового забезпечення до стажу роботи будь-яких інших посад, ніж посада судді. Відповідно період роботи на посадах слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області, старшого помічника прокурора Миколаївського району Львівської області, прокурора Перемишлянського району Львівської області не може бути зарахований для збільшення відсотків нарахувань. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до записів в трудовій книжці серії БТ-I з 17 лютого 1986 року по 28 березня 1990 року працював на посадах слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області, старшого помічника прокурора Миколаївського району, прокурора Перемишлянського району Львівської області.

13 липня 1993 року ОСОБА_1 призначений на посаду судді Тернопільського обласного суду, а з 27 серпня 2001 року - на посаду судді Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області.

Рішенням Вищої ради юстиції від 26 грудня 2016 року № 3451/0/15-16 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Тернопільської області у відставку у зв'язку з поданням відповідної заяви.

На виконання рішення Вищої ради юстиції 28 грудня 2016 року наказом голови Апеляційного суду Тернопільської області № 28-К ОСОБА_1 звільнений із займаної посади у зв'язку із відставкою.

Згідно з розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його стаж роботи становить 31 рік 04 місяці 18 днів, включаючи період з 01 вересня 1981 року по 25 червня 1986 року - навчання на денній формі юридичного факультету Державного університету ім.І.Франка, період з 17 лютого 1986 року по 13 липня 1993 року - робота на посадах слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області, старшого помічника прокурора Миколаївського району Львівської області, прокурора Перемишлянського району Львівської області; з 21 липня 1993 року по 28 грудня 2016 року (23 роки 05 місяців 09 днів) робота на посаді судді.

29 грудня 2016 року ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без врахування календарного періоду роботи на слідчих та прокурорських посадах в органах прокуратури.

20 квітня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді.

Листом від 26 квітня 2017 року за № 146/П-11 Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повідомило позивача про те, що йому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді на підставі ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ, який набрав чинності 30 вересня 2016 року та відмовлено у проведенні перерахунку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо незарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання, періоду роботи на слідчих та прокурорських посадах в органах прокуратури, є неправомірними, оскільки такий відповідно до норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, необхідно зарахувати до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання, тому до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідно зарахувати період роботи на посадах слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області, старшого помічника прокурора Миколаївського району Львівської області, прокурора Перемишлянського району Львівської області, а належним способом забезпечення права позивача на отримання належного йому розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 29 грудня 2016 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмежень граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з такого.

Ст.126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріплених у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть буди обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Щомісячне довічне грошове утримання судді - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання, та по своїй правовій природі не є пенсією.

Згідно з п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ст.48 Закону України Про судоустрій і статус суддів незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, правом судді на відставку. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що також неодноразово було зазначено і Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року, № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року.

Згідно з ч.3 ст.141 Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції Закону України № 192-VIII від 12 лютого 2015 року Про забезпечення права на справедливий суд, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічні норми містить Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Так, відповідно до абз.2 п.25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Крім того, щомісячне довічне грошове утримання судді є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Відповідно до ч.1 ст.116 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддя, який має стаж роботи на досаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Разом з тим, Законом України № 1798-VIII від 21 грудня 2016 року Про Вищу раду правосуддя були внесені зміни в Закон України Про судоустрій і статус суддів, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту : Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

З матеріалів справи вбачається, що на день призначення (обрання) позивача суддею діяли норми Закону України Про статус суддів, які передбачали перелік робіт на яких посадах, що давали право на відставку судді та отримання помісячного довічного грошового утримання.

Зокрема, ч.4 ст.43 Закону України Про статус суддів зі змінами, внесеними Законом України № 4015-ХІІ від 24 лютого 1994 року, передбачала, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання помісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю суддів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих, за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (зясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Поділ стажу та виокремлення з відповідного стажу роботи на посаді судді періоду перебування на прокурорських посадах і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його стаж роботи становить 31 рік 04 місяці 18 днів, включаючи роботу на посадах слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області, старшого помічника прокурора Миколаївського району Львівської області, прокурора Перемишлянського району Львівської області у період з 17 лютого 1986 року по 13 липня 1993 року, та 23 роки 05 місяців 09 днів роботу на посаді судді.

Таким чином, станом на 29 грудня 2016 року спеціальний стаж роботи позивача, що дає йому право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 31 рік 04 місяці 18 днів, а тому відповідно до абз.2 п.25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % від грошового утримання судді на відповідній посаді.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, зокрема, з урахуванням вимог чинного законодавства, зараховується період роботи на посадах слідчого прокуратури Жидачівського району Львівської області, старшого помічника прокурора Миколаївського району Львівської області, прокурора Перемишлянського району Львівської області, що дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2017 року у справі № 607/6590/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: С.І. Богаченко

ОСОБА_3