Ухвала суду № 67960777, 26.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року справа №805/1983/17-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року про закриття провадження у справі № 805/1983/17-а за позовною заявою ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень (а.с.3).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року було закрито провадження в адміністративній справі (а.с.63-64).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2, пунктів 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2, пункту 4 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільно процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції та наділений владно-розпорядчою компетенцією.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є стягнення незаконно утриманої пенсії та моральної шкоди, що вказує на наявність спору про право цивільне та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу УПФУ в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області - задоволено, а рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 жовтня 2016 року - скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Тобто, місцевим загальним судом даний спір вже було розглянуто за приписами цивільного законодавства України, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення підсудності викладена в постановах Верховного суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 2а/2470/1276/12, від 26 жовтня 2016 року у справі № 1716/3939/2012.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо непідсудності даного спору суду адміністративної юрисдикції та наявності правових підстав для закриття провадження у справі.

Приходячи до такого висновку, колегія суддів зазначає, що в рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», суд, зокрема зазначив, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні ОСОБА_3 Європи від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів».

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким було повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у відповідності до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 159, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року про закриття провадження у справі № 805/1983/17-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі № 805/1983/17-а за позовною заявою ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії в сумі 429,96 гривень та стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4