Постанова № 67960474, 25.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р. Справа № 922/3603/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1О.(дов.№14-85 від 14.04.2017),

відповідача ОСОБА_2 (дов.№010/070/49/2 від 12.01.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз Україна (вх.№2162Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2017 у справі № 922/3603/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, с. Ватутіне, Нововодолазький район, Харківська область

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій штрафних санкцій за договором купівлі-продажу природного газу №3454/15-БЩ(Т)-32 від 09.02.2015, у тому числі: пені у розмірі 40307,84 грн; 3% річних у розмірі 2613,46 грн; інфляційних втрат у розмірі 31408,74 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2016 у справі №922/3606/16 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу природного газу №3454/15-БЩ(Т)-32 від 09.02.2015 та з відповідача присуджено до стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 296,85 грн, пеню у розмірі 4622,98 грн та судовий збір у розмірі 91,21 грн; у решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 вищевказане рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 922/3606/16 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові акти, суд касаційної інстанції зазначив, що господарські суди належним чином не дослідили пункти 3.4., 6.1., 6.2. договору, не звернули увагу на те, що умови договору не пов'язують здійснення поточних платежів із складанням та підписанням актів у місяці поставки, що не суперечить приписам частини 1 ст.692 Цивільного кодексу України, і, що несвоєчасне повернення позивачем відповідачу підписаних актів не впливає на строк виконання відповідачем обов'язку, наведеного в абзаці першому пункту 6.1 договору. Крім того, судами не було взято до уваги і те, що акти приймання-передачі газу, які відповідно до пункту 3.4. договору зобов'язується надати саме покупець продавцеві, лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, а виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником за фактично поставлений газ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2017 у справі №922/3603/16 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20153,92 грн - пені, 2613,46 грн - 3% річних та 31408,74 грн - інфляційних втрат; 1378,00 грн - витрат з оплати судового збору. У частині стягнення 20153,92 грн пені у позові відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2017 у справі №922/360/16 у частині відмови у стягненні 20153,92 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 20153,92 грн пені. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2017 у справі №922/360/16 - залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення в частині зменшення судом розміру пені на 20153,92 грн прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.233 Господарського кодексу України, ст.549-552 Цивільного кодексу України, ст.4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, надавши перевагу аргументам відповідача, не врахувавши ступінь виконання зобовязання та майновий інтерес позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 апеляційні скарги прийнято до провадження та їх розгляд призначено на 25.07.2017 о 10:00 год.

24.07.2017 від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№7674) на апеляційну скаргу.

Відповідно до розпорядження від 21.07.2017 у справі №922/3603/16, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у звязку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовльнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає її незаконною та необґрунтованою з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, в межах вимог, передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила.

29.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Навчальним центром Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій укладено договір купівлі-продажу природного газу №3454/15-БО(Т)-32, згідно з пунктом 1.1. якого позивач як продавець зобовязався передати у власність відповідачу як покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 270 тис.куб.м.

У подальшому додатковими угодами до договору №1 від 09.02.2015, №2 від 12.03.2015, №3 від 20.04.2015, №4 від 19.05.2015, №5 від 25.06.2015, №6 від 29.07.2015, №7 від 22.10.2015, №8 від 30.11.2015, №9 від 07.12.2015, №10 від 31.12.2015 та №11 від 25.12.2015 до договору купівлі-продажу внесені зміни до пункту 2.1. щодо обсягів газу.

У пункті 3.3. договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4. договору (у редакції додаткової угоди №9 від 07.12.2015) передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/ газовидобувного/ газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільному/ газовидобувному/ газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо покупець не надає або несвоєчасно надає продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного/ газовидобувного/ газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених у пункті 5.2. У разі, якщо при складанні/підписанні акту приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних газорозподільного/ газовидобувного/ газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених у пункті 5.2 договору.

Пунктом 5.2. договору сторони визначили ціну на газ, яка у подальшому змінювалась сторонами шляхом укладення додаткових угод.

У пункті 6.1. договору (у редакції додаткової угоди №9 від 07.12.2015) встановлено, що оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених у пункті 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 6.2. договору при невиконанні покупцем вимог, передбачених у пункті 6.1. цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

Пункт 6.3. договору передбачає, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів у призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього договору.

Додатковою угодою № 6/1 від 29.07.2015 до договору пункт 6.3. доповнено абзацами у наступні редакції: "За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди по цьому договору у порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором."

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у пять років.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1334295,73 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 24.02.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.01.2016.

Відповідач у порушення умов пункту 6.1. договору оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, у звязку з чим позивачем на підставі пунктів 7.2., 9.3. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано пеню у розмірі 40307,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 31408,74 грн та 3% річних у розмірі 2613,46 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 ст.14 та ст.629 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 6.1. договору №3454/15-БО(Т)-32 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених у пункті 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зазначений пункт договору узгоджується з вимогами частини 1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, що узгоджується з приписами частини 1 ст.530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Згідно з пунктом 3.4. договору №3454/15-БО(Т)-32 акти приймання-передачі газу визначаються у якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але з урахуванням змісту пункту 6.1. цього договору несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу, тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються доводи відповідача про зворотне.

Отже, пункт 6.1. договору та його інші положення не ставлять обовязок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, у залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу, тобто прострочення грошового зобовязання відповідача за договором не повязане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту.

Умови договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу чи з дня одержання підписаного акта покупцем, тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобовязанням відповідача.

Згідно з пунктом 4.1. договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

Матеріали справи свідчать про відсутність спору між сторонами щодо фактичних обсягів та строків щомісячної поставки газу протягом з 31.01.2015 по 31.12.2015, тому прострочення оформлення окремих актів приймання-передачі газу не може змінювати конкретний строк оплати, визначений пунктом 6.1. договору.

Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, а тому, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізнення підписання позивачем актів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що підстави, які б певним чином заважали або впливали б на виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості газу у строк, встановлений пунктом 6.1. договору, відсутні, а прострочення позивача щодо підписання актів не може бути умовою для відстрочення виконання грошового зобов`язання відповідачем на підставі частини 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, оскільки саме відповідач спочатку складає акт та обізнаний про обсяг спожитого у відповідному місяці природного газу за показниками лічильників (пункти 3.4., 4.1. договору).

Разом з тим, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обовязку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 Цивільного кодексу України встановлено, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 7.2. договору № 3454/15-БО(Т)-32 передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасну сплату та неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором позивачем заявлено до стягнення 40307,84 грн пені, 2613,46 грн - 3% річних та 31408,74 грн інфляційних нарахувань.

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, дійшла висновку про правомірність стягнення позовних вимог у цій частині.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 40307,84 грн колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який виходив з такого.

Як убачається з апеляційної скарги, заявник не погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягненні 20153,92 грн пені.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондуються з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач - Навчальний центр Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня та аварійно-рятувальним підрозділом центрального підпорядкування із статусом державної аварійно-рятувальної служби, що входить до складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Матеріали справи містять клопотання про зменшення пені, у якому відповідач просить суд застосувати п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (а.с.100, том 1).

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що фінансування аварійно-рятувальних робіт (зокрема, групи гірничорятувальних робіт) відбувається за рахунок коштів, які отримує Навчальний центр за наданні послуги та, крім того, ці кошти використовуються на забезпечення заробітної плати, сплати за електроенергію, виплати премій особам, які залучаються для виконання службових обов'язків у зоні АТО, на відновлення ресурсів, які затрачені під час виконання дій за призначенням, забезпечення піротехнічної групи для знешкодження та вилучення боєприпасів та інших сфер діяльності Навчального центру. Заявник також зазначає, що сплата неустойки у повному обсязі може привести до зриву своєчасного та якісного виконання Навчальним центром обов'язку, покладеного на нього службою цивільного захисту у державі.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме, частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, встановив наявність обставин, за яких визнав можливим зменшити розмір санкцій. При цьому господарським судом Харківської області враховано, що Навчальний центр є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня та аварійно-рятувальним підрозділом центрального підпорядкування зі статусом державної аварійно-рятувальної служби, що входить до складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, є монополістом з обслуговування КП «Харківський метрополітен» тощо.

У ході судового розгляду справи представник відповідача зазначила, що момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції на виконання рішення суду першої інстанції відповідачем сплачено понад 50000,00 грн, отже, відповідач не ухиляється від виконання покладених на нього зобовязань.

При вирішенні спору інтереси позивача також враховані судом першої інстанції, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, у даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Щодо доводів позивача про те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є збитковим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких тверджень позивача.

Відтак, висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 50% є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду справи, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які б є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, пунктом 1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, - колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз Україна залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2017 у справі №922/3603/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.07.2017.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя О.О.Крестьянінов

Суддя О.В.Шевель