Ухвала суду № 67960358, 20.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2017 рокусправа № 804/8834/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Колор ИТ" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Колор ИТ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2016 року №0000801400 та №0000811400, винесених Криворізькою північною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне зясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, на підставі наказу від 01.11.2016 року №742 та направлень на проведення перевірки від 01.11.2016 року №323,324, згідно вимог абзаців 1,4,5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СП Колор ИТ з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Естер-Маркет за липень 2016 року.

За результатами перевірки 14 листопада 2016 року складений акт №1618/04-83-14-02/36679626.

Висновком перевірки встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 3, статті 4, пункту 6 статті 8, пункту 1 та пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого встановлено заниження ПДВ до бюджету за липень 2016 року на 399638 грн., завищено відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 254838 грн.

На підставі акту перевірки від 14 листопада 2016 року №1618/04-83-14-02/36679626 відповідачем прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 року:

- форми Р №0000801400, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 499548 грн., в тому числі за основним платежем на суму 399638 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 99910 грн.;

- форми В4 №0000811400, яким застосовано суму штрафних фінансових санкцій, у звязку з завищенням відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 254838 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як вбачається з матеріалів справи, між між ТОВ СГ Колор ИТ (покупець) та ТОВ Естер-Маркет (продавець) укладено договір купівлі-продажу №121-16 від 18.07.2016 року

На виконання договору контрагентами складені наступні специфікації, якими визначено товар, кількість поставки, ціну та умови поставки:

- №1 від 19.07.2016 року на поставку амофосу у кількості 20,3 т на загальну суму 249690 грн., в тому числі ПДВ 41615 грн. (а.с.55);

- №2 від 20.07.2016 року на поставку амофосу у кількості 20,3 т на загальну суму 249690 грн., в тому числі ПДВ 41615 грн. (а.с.56);

- №3 від 22.07.2016 року на поставку амофосу у кількості 81,3 т на загальну суму 999990 грн., в тому числі ПДВ 166625 грн. (а.с.57);

- №4 від 26.07.2016 року на поставку амофосу у кількості 81,3 т на загальну суму 999990 грн., в тому числі ПДВ 166625 грн. (а.с.58);

- №5 від 29.07.2016 року на поставку амофосу у кількості 27,1 т на загальну суму 333330 грн., в тому числі ПДВ 55555 грн. (а.с.59);

- №6 від 30.07.2016 року на поставку амофосу у кількості 27,1 т на загальну суму 333330 грн., в тому числі ПДВ 55555 грн. (а.с.60);

- №7 від 08.08.2016 року на поставку амофосу у кількості 81,3 т на загальну суму 999990 грн., в тому числі ПДВ 166665 грн. (а.с.61);

- №8 від 09.08.2016 року на поставку амофосу у кількості 14,9 т на загальну суму 183270 грн., в тому числі ПДВ 30545 грн. (а.с.62).

ТОВ Естер-Маркет поставлено на адресу ТОВ СГ Колор ИТ амофос 12-52 у загальній кількості 353,6 т на загальну суму 3624400 грн., та ПДВ 724880 грн., що підтверджується наступними документами:

- від 19.07.2016 року видаткова накладна №400 та приймальний акт №20/1/1 на поставку амофоса у кількості 20,3 т на суму 208075 грн. та ПДВ 41615 грн. (а.с.69,77);

- від 20.07.2016 року видаткова накладна №401 та приймальний акт №22 на поставку амофоса у кількості 20,3 т на суму 208075 грн. та ПДВ 41615 грн. (а.с.70,78);

- від 22.07.2016 року видаткова накладна №405 та приймальні акти №23, №24, №25 на поставку амофоса у кількості 27,1 т на суму 833325 грн. та ПДВ 166665 грн. (а.с.71, 79-80);

- від 26.07.2016 року видаткова накладна №410 та приймальні акти №26, №27, №27 на поставку амофоса у кількості 27,1 т на суму 833325 грн. та ПДВ 166665 грн. (а.с.72, 80-81);

- від 29.07.2016 року видаткова накладна №413 та приймальний акт №29 на поставку амофоса у кількості 27,1 т на суму 277775 грн. та ПДВ 55555 грн. (а.с.73, зворот.бік а.с.78);

- від 30.07.2016 року видаткова накладна №415 та приймальний акт №30 на поставку амофоса у кількості 27,1 т на суму 277775 грн. та ПДВ 55555 грн. (а.с.74, зворот.бік а.с.82);

- від 08.08.2016 року видаткова накладна №416 та приймальні акти №31, №32, №33 на поставку амофоса у кількості 81,3 т на суму 833325 грн. та ПДВ 166665 грн. (а.с.75, 82,83);

- від 09.08.2016 року видаткова накладна №417 та приймальний акт №34 на поставку амофоса у кількості 14,9 т на суму 152725 грн. та ПДВ 30545 грн. (а.с.76, зворот. бік а.с.77).

Оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі платіжними дорученнями: від 20.07.2016 року №1007 на суму 200000 грн., №1006 на суму 200000 грн., №1005 на суму 200000 грн., №1004 на суму 200000 грн., №1003 на суму 200000 грн., від 18.07.2016 року №978 на суму 200000 грн., №979 на суму 100000 грн., №980 на суму 200000 грн., від 25.07.2016 року №1038 на суму 200000 грн., №1039 на суму 200000 грн., від 28.07.2016 року №1064 на суму 200000 грн., від 25.07.2016 року №1040 на суму 200000 грн., від 29.07.2016 року №1087 на суму 100000 грн., №1085 на суму 200000 грн., №1086 на суму 150000 грн., №1084 на суму 200000 грн., №1083 на суму 200000 грн., від 28.07.2016 року №1067 на суму 200000 грн., №1068 на суму 200000 грн., №1065 на суму 200000 грн., №1066 на суму 200000 грн. (а.с.63-66).

Транспортування товару амофосу 12-52 від вантажовідправника ТОВ Естер-Маркет до вантажоодержувача ТОВ СП Колор ИТ відбулось згідно наступних товарно-транспортних накладних: від 19.07.2016 року №31, від 20.07.2016 року №32, від 22.07.2016 року №33 (камаз АЕ 14-08 СН, причіп АЕ7873СН, водій ОСОБА_1М.), №34 (камаз АЕ0513ЕК, причіп АЕ9171ХХ, водій ОСОБА_2Г.), №35 (камаз АЕ2813СН, причіп АЕ6398ХО, водій ОСОБА_3П.), від 26.07.2016 року №36 (камаз АЕ 14-08 СН, причіп АЕ7873СН, водій ОСОБА_1М.), №37 (камаз АЕ0513ЕК, причіп АЕ9171ХХ, водій ОСОБА_2Г.), №38(камаз АЕ2813СН, причіп АЕ6398ХО, водій ОСОБА_3П.), від 29.07.2016 року №39, від 30.07.2016 року №40, від 08.08.2016 року №41 (камаз АЕ 14-08 СН, причіп АЕ7873СН, водій ОСОБА_1М.), №42 (камаз АЕ0513ЕК, причіп АЕ9171ХХ, водій ОСОБА_2Г.), №43 (камаз АЕ2813СН, причіп АЕ6398ХО, водій ОСОБА_3П.), від 09.08.2016 року №44 (камаз АЕ 14-08 СН, причіп АЕ7873СН, водій ОСОБА_1М.) (а.с.84-97).

На відпрацьований час вказаних водіїв виписані подорожні листи від 19.07.2016 року №483642, від 20.07.2016 року №483644, від 22.07.2016 року №483645, №483662, №482542, від 26.07.2016 року №483646, №483663, №483543, від 29.07.2016 року №483647, від 30.07.2016 року №483648, від 08.08.2016 року №480968, №483922, №483921, від 09.08.2016 року №480969 (а.с.98-124).

Крім того в матеріалах справи містяться сертифікати якості на поставлений амофос ТУ2186-150-05015182-2013 від 07.02.2016 року та від 03.03.2016 року .

Щодо посилання податкового органу на не встановлення складських приміщень як у продавця, так і у покупця, то суд зазначає, що вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи договорами оренди нерухомого майна:

- №144/015 від 25.12.2015 року, укладеного між ТОВ СГ Колор, як орендодавцем, та ТОВ СГ Колор ИТ, як орендарем, на оренду приміщення за адресою: 53080, Україна, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Веселе, вул. Шкільна, 12А, 2-й поверх, кімнати №17, №18 (а.с.47-48);

- №06/16-1 від 01.06.2016 року, укладеного між ТОВ Оптметтторг, як орендара, та ТОВ Естер-Маркет, як суборендара, на суборенду приміщення за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегового, 34/В (а.с.127-128). Вказане приміщення в свою чергу передано в оренду ТОВ Оптметтторг згідно договору №01-03 від 01.03.2016 року, укладеного з ФОП ОСОБА_4 (а.с.129-130).

Транспортування товару відбувалось силами позивача, оскільки ТОВ СГ Колор ИТ мав відповідні транспортні засоби для здійснення такого виду перевезень згідно договорів:

- №49/1-16 від 09.07.2016 року, укладеного між ТОВ Юм Плюс, як орендодавцем, та ТОВ СГ Колор ИТ, як орендарем, про оренду вантажного бортового автомобіля марки Камаз 65117-029, 2006 року випуску, сірого кольору, шассі №ХТС65117061125463, державний номер НОМЕР_1, причіп СЗАП 8305 ПР-Бортовий-Е,2007 року випуску, сірого кольору, шассі №Х1W83050070002277, державний номер НОМЕР_2 (а.с.50-51);

- №97-16см від 17.07.2016 року, укладеного між ТОВ Підприємство по виробництву та переробці сільськогосподарської продукції Смела, як орендарем, та ТОВ СГ Колор ИТ, як орендарем, про оренду вантажного бортового автомобіля марки Камаз 65117, 2008 року випуску, синього кольору, шассі №ХТС65117081152999, державний номер НОМЕР_3, причіп СЗАП 8305 ПР-Бортовий-Е, 2008 року випуску, синього кольору, шассі №Х1W83050080002744, державний номер НОМЕР_4 (а.с.52-53).

Товар-амофос, були придбано позивачем з метою внесення добрив на полях ТОВ СГ Колор ИТ площею 1200 га, що знаходяться на території Криворізького району Дніпропетровської області. Для виконання вказаних робіт позивачем залучено як виконавця ТОВ СП Колор згідно договору №90/016 від 24.07.2016 року (а.с.133-134).

На виконання цього договору позивачем та ТОВ СП Колор складено акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 30.08.2016 року, з якого вбачається виконання робіт ТОВ СП Колор з глибокого рихлення ґрунту з внесенням добрив на площі 1178,76 га на загальну суму 247539,60 грн., в тому числі ПДВ 41256,60 грн. (а.с.135).

Колегія суддів також зазначає, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Посилання податкового органу на результати податкового контролю контрагента позивача правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Невиконання контрагентом платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача ТОВ «Роял Проект» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів, як і наявність чи відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єктів господарювання перевірки не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарської операції з ТОВ «Екстер -Маркет».

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській областиі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 р. без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту згідно ст.ст. 211-212 КАС України.

Головуючий:Л.А. Божко

Суддя:О.О. Круговий

Суддя:О.М. Лукманова