Рішення № 67960011, 26.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р.Справа № 922/1822/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш-Україна", м. Харків про стягнення 15803,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №556/01-25/08-14 від 09.02.2017р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш-Україна", в якій позивач просить стягнути з відповідача шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 15803,36 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №693/01-04/02-09 від 12.12.2016р. встановлено, що у період з 06.07.2015 по 18.10.2016 відповідач здійснював наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозвільного документу, що є порушенням ст.ст. 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». У чякості правових підстав позивач посилається на положення ст. 14 Конституції України, ст. ст. 40, 51, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 ЦК України, постанову Верховного Суду України від 01.04.2015 р. № 3-32гс15.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засіданні не з'явився. До господарського суду Харківської області повернулись ухвали, які були направлені на адресу відповідача: м. Харків, Шосе Салтівське, 118, кв. 148, а саме 05.07.2017р. повернулась ухвала від 31.05.2017р. про порушення провадження у справі, та 25.07.2017р. ухвала про відкладення розгляду справи від 14.06.2017р., з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

В період з 22.11.2016 року по 12.12.2016 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі Держекоінспекція) на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 4,5,7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та наказу Держекоінспекції від 21.11.2016 №693/01-04 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ "Спецмаш-Україна", яке здійснює орендує приміщення та здійснює діяльність за адресою: м. Харків, вул. Лук'янівська, 22.

За результатами даної перевірки Держекоінспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №693/01-04/02-09 від 12.12.2016 року, який отримано за підписом представниками відповідача.

Відповідно до вказаного акту та наданих під час перевірки документів дозвільного характеру вбачається, що джерелами утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря є 15 джерел викидів в атмосферне повітря.

Також встановлено, що у підприємства в наявності дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 6310137200-2667 від 19.10.2016, терміном дії необмежений.

Попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №6310137200-168 від 05.07.2014р. терміном дії до 05.07.2015 року.

Актом перевірки №693/01-04/02-09 від 12.12.2016 року Держекоінспекцією зафіксовано факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідача без відповідного дозволу.

Таким чином, відповідач в період з 06.07.2015р. по 18.10.2016р здійснював наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозвільного документу, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

16 грудня 2016 року з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекцією винесено па адресу відповідача припис № 02-25/239, який отримано поштою (повідомлення про вручення поштового відправлення, аркуш справи №23).

В звязку з виявленими порушеннями, Держекоінспекцією з урахуванням часу роботи устаткування, характеристики джерел утворення забруднюючих речовин визначених у довідці відповідачем та норм передбачених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 р. за № 48/16064 розраховано суму шкоди та предявлено претензію №48 від 10.02.2017, щодо добровільного відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 15803,36 грн., яку було направлено на адресу відповідача (повідомлення про вручення аркуш справи №30).

Але відповідач на претензію не відреагував та збитки, завдані державі, не відшкодовані. Вказане стало підставою для звернення відповідача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовищ», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовищ» обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 цього Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Як вбачається з документів та матеріалів наданих суду, в період з 06.07.2015р. по 18.10.2016р. дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у відповідача був відсутній.

Відповідачем не було виконано обов'язків щодо своєчасного отримання відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, про що зазначено в акті перевірки №693/01-04/02-09 від 12.12.2016р.

Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Як було вище зазначено, в звязку з виявленими порушеннями, Держекоінспекцією з урахуванням часу роботи обладнання, визначених у довідки відповідачем та норм передбачених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 р. за №48/16064 розраховано суму шкоди, яка становить 15803,36 грн.

Згідно ст. 35 Закону України «Про охорону земель», власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобовязані:дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України - «землекористувачі зобовязані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля».

Відповідно до ст. 167 Земельного кодексу України, господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлених гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Однак, в порушення вказаних норм, Держекоінспекцією зафіксовано факт забруднення земельної ділянки на території підприємства біля випробувальної станції, що відображено в акті перевірки №693/01-04/02-09.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що відповідачем не виконано обовязків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території, запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоровя людей, а також щодо вжиття відповідних заходів.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 р., відповідно до п.1.4 якого акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

При цьому відсутність вини відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України доводиться особою, яка завдала шкоди (вказана позиція міститься у п.1.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. N 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями).

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди (п. 1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. N 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями).

Дослідивши матеріали справи, судом вбачається, що позивачем надано усі докази на підтвердження завдання відповідачем шкоди внаслідок його неправомірної поведінки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 15803,36 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, керуючись ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору та покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.1166 ЦК України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 34, 43, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш-Україна" (61110, м. Харків, Шосе Салтівське, 118, кв. 148, код ЄДРПОУ 33120036) на користь держави на р/р 3311331700006, УК у Холодногірському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999696, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 15803,36 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш-Україна" (61110, м. Харків, Шосе Салтівське, 118, кв. 148, код ЄДРПОУ 33120036) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1-й під'їзд, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 37999518, р/р 35214005081164, ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37999518, МФО 820172) судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_2