Постанова № 67960000, 26.07.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

"26" липня 2017 р.Справа № 916/1008/15-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ярош А.І., Діброви Г.І.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2017р.)

Секретар судового засідання: Іванов І.В.

За участю повноважних представників сторін:

від прокуратури ОСОБА_1, за посвідченням;

від відповідача ОСОБА_2, за довіреністю;

Інші представники сторін в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 травня 2017 року про повернення заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 28 січня 2016 року за нововиявленими обставинами

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР»

по справі № 916/1008/15-г

за позовом Прокурора Кілійського району Одеської області

в інтересах держави в особі: Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР»

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кілійська районна державна адміністрація

про стягнення 21 216,47 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 травня 2017 року повернуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР» (далі ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР») про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 28 січня 2016 року за нововиявленими обставинами та відхилено заяву по поновлення строків на звернення із зазначеною заявою.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12 липня 2017 року колегією суддів у складі головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів: Савицького Я.Ф., Головея В.М., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26 липня 2017 року.

Крім того, вищевказаною ухвалою апеляційної інстанції зобовязано ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» надати суду апеляційної інстанції оригінал заяви (з додатками) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 28 січня 2016 року по справі № 916/1008/15-г.

В звязку з перебуванням головуючого судді Гладишевої Т.Я. та суддів-членів колегії ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відпустці з 17 липня 2017 року по 01 вересня 2017 року, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.07.2017р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Ярош А.І., Діброви Г.І., яка прийнята до провадження у зміненому складі суддів відповідною ухвалою.

У судовому засіданні, яке призначене на 26 липня 2017 року, представник ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи оригінал заяви (з додатками) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 28 січня 2016 року по справі № 916/1008/15-г. Судова колегія задовольнила зазначене клопотання.

Представники Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області та Кілійської районної державної адміністрації в судове засідання не зявились, не скористалися наданим їм ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» розяснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю вищевказаних представників позивача та третьої особи.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Демешин О.А.) від 28.01.2016р. позов Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР» збитки в сумі 21 216, 47 грн. на користь Приморської сільської ради та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР» до Державного бюджету України 1 218 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р. та Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2016р. вказане рішення Господарського суду Одеської області залишено без змін.

27 квітня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка була повернута з посиланням на відхилення клопотання про поновлення строку, зазначивши, що представнику ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» було відомо про постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі № 815/1752/15, незважаючи на те, що Одеський апеляційний адміністративний суд постанову від 28.11.2016р. по справі № 815/1752/15 не приймав.

16 травня 2017 року (при отриманні поштовим зв'язком повернутої заяви, негайно), ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» знову звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка була повернута з посиланням на те, що дата складання заяви не співпадає із датою поштового відправлення сторонам копії заяви.

23 травня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» втричі звернулось до Господарського суду Одеської області, із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР» звертаючись із клопотанням про поновлення встановленого строку з поважних (об'єктивних) причин на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами посилався на відсутність представника ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» при розгляді справи в Одеському апеляційному адміністративному суді, що підтверджується змістом ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017р. та отримання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі № 815/1752/15 в останні дні березня місяця 2017 року, оскільки отримання судових документів відбулось за наслідками звернення до Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, а не шляхом повідомлення органами влади про прийняте рішення, що документально підтверджується та слугує належним доказом об'єктивності (поважності причин) та є належною підставою можливості поновлення строку.

Доводи обґрунтовані скасуванням в адміністративному суді розпорядження Кілійської районної адміністрації «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам» від 20.06.2014р. № 242 та розпорядження Кілійської районної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження Кілійської районної адміністрації «Про створення районної комісії по визначенню розмірів збитків власникам землі та землекористувачам» від 20.06.2014р. № 242» від 14.07.2014р. № 268; розпорядження Кілійської районної адміністрації «Про затвердження актів по визначенню розмірів збитків власнику землі - територіальній громаді села Приморське на території Приморської сільської Ради, заподіяних зайняттям земельних ділянок та обмеженням прав власника» від 21.07.2014р. № 283, що покладені в основу господарського рішення при стягненні збитків.

Повертаючи заяву ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» про перегляд судового рішення по справі № 916/1008/15-г за нововиявленими обставинами місцевий суд послався на недоведеність наявності поважних причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення по справі та недбалістю ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» при взаємовідносинах з державним виконавцем.

Положеннями ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі зокрема подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом (п. 1 ч. 6 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо правомірності відхилення клопотання заявника про відновлення строку, судова колегія дійшла таких висновків.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи зі змісту ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Таким чином, відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

У п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «ОСОБА_5 проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо яку цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

З матеріалів справи вбачається, що заявник визначає нововиявленими обставинами факти, встановлені Одеським окружним адміністративним судом при оскарженні розпоряджень Кілійської районної адміністрації від 20.06.2014р. № 242, від 14.07.2014р. № 268; від 21.07.2014р. № 283.

Допустимими доказами з цього приводу є належним чином завірені копії судових рішень. З доданих супровідних листів встановлено, що на адресу заявника копія постанови Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. з відміткою про набрання чинності 09.02.2017р. по адміністративній справі № 815/1752/15 спрямована 17 березня 2017 року до міста Києва.

Виходячи з тих обставин, що місцезнаходження заявника не співпадає з місцезнаходженням суду, своєчасне отримання судових документів пов'язане з певними труднощами, судова колегія вважає поважної причину пропуску місячного строку на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.

Крім того, обґрунтовуючи ухвалу суду недбалістю ТОВ «Фінансова компанія «ЛІДЕР» при взаємовідносинах з державним виконавцем, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки будь-яких взаємовідносин з державним виконавцем за наслідками ухвалення Господарським судом Одеської області судового рішення від 28.01.2016р. по справі № 916/1008/15-г, не наведено.

Статтею 55 Конституції України гарантується кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції).

Положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі Суд), яку він викладає у своїх рішеннях. Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany.

Ратифікація Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) покладає на нашу державу обовязок неухильного додержання зобовязань за цим міжнародно-правовим документом, що вимагає від нашої держави необхідності організувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити реальне гарантування передбаченого Конвенцією права на судовий захист, створити рівні умови доступу до правосуддя.

Необхідність визнання обовязковості практики Європейського суду з прав людини законодавчо ґрунтується на нормах п. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997р., згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Суду розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невідємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

Однією з основних проблем сфери, яких стосується право на доступ до правосуддя: є процесуальні перешкоди доступу такі, як обмеження строків (Hadjianastassiou v. Greece) і судові витрати (Kreuz v. Poland);

Водночас серед названих сфер на найбільшу увагу заслуговують процесуальні та практичні перешкоди доступу до правосуддя, оскільки останні є проявом права держав накладати обмеження на потенційних учасників судового розгляду і, як правило, найменшою мірою залежать від волі самих учасників процесу.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а ухвала господарського суду від 25 травня 2017 року про відмову у поновленні строку на звернення про перегляд рішення за нововиявленими обставинами перешкоджає доступу до правосуддя, вона підлягає скасуванню, внаслідок цього апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розяснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, розподіл судових витрат за подачу апеляційною скарги здійснює місцевий господарський суд за результатами нового розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 28 січня 2016 року за нововиявленими обставинами по справі № 916/1008/15-г.

Керуючись ст.ст. 101, 103 п. 2, 104 п. 3 ч. 1, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 травня 2017 року про повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛІДЕР» про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 28 січня 2016 року за нововиявленими обставинами по справі № 916/1008/15-г - скасувати.

Справу № 916/1008/15-г передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 27.07.2017р.

Головуючий суддяВ.А. Лисенко

СуддяА.І. Ярош

СуддяГ.І. Діброва