Рішення № 67959978, 25.07.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р.Справа № 924/372/17

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Субботіна Л.О., суддя Гладій С.В., суддя Муха М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Велтс" м. Львів

до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Адамс" с. Мукша Китайгородська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інтер. Оіл." м.Харків

про витребування майна зі зберігання

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - представник згідно довіреності від 01.06.2017р.

відповідача: ОСОБА_3 - представник згідно довіреності №1/32 від 20.05.2017 року.

третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовною заявою про витребування у відповідача зі зберігання соку яблучного концентрованого неосвітленого 65 Вх. в кількості 310 365 кг. В обґрунтування позовної заяви вказує, що 01.09.2016р. між сторонами було укладено договір №0109201603 надання послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини (яблук), за умовами якого відповідач зобов'язався зберігати у власних спеціалізованих складських приміщеннях надану на переробку необхідну сировину для виготовлення готової продукції та готову продукцію до моменту вимоги. В період з 29.11.2016р. по 31.01.2016р. позивачем передано, а відповідачем прийнято на зберігання сік яблучний в кількості 610 650 кг. З моменту приймання продукції на зберігання відповідачем, останнім було повернуто позивачу зі зберігання сік яблучний загальною кількістю 300 285 кг. Станом на 30.03.2017р. на території складського приміщення відповідача на умовах відповідального зберігання знаходиться сік яблучний загальною кількістю 310 365 кг, який на праві власності належить позивачу. 31.03.2017р. позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення переданого на зберігання товару, однак, відповідач відмовився виконати вказану вимогу, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

В додаткових поясненнях до позовної заяви представник позивача вказує, що зважаючи на положення п. 1.3 договору саме акт приймання-передачі продукції зі зберігання є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт виконання відповідачем обов'язку повернення зі зберігання продукції. Товарно-транспортні накладні, які надані відповідачем на підтвердження передачі товару зі зберігання позивачу, не є належними доказами, оскільки не містять ознак первинного документа, окрім того на останніх в графі "прийняв" відсутній підпис та зазначення ПІБ, посада та печатка, особи відповідальної за отримання товару, також відсутнє заповнення даних довіреності отримувача. Крім того, зазначає, що не може розцінюватись як доказ у справі в розумінні статті 32 ГПК України повідомлення позивача про поставку транспортних засобів під погрузку від 20.01.2017р., 03.03.2017р., 08.04.2017р. , 12.03.2017р., оскільки вказана переписка не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис", тому є особистою. Власник електронної адреси - ОСОБА_4 не є ні найманим працівником, ні посадовою особою позивача, а в договорі не зазначено, що електронна переписка має юридичну силу для сторін. Також вказує, що відповідачем не подано до суду актів приймання-передачі продукції зі зберігання. Враховуючи викладене, позивач підтримує позовні вимоги та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважаючи їх правомірними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні, а також у відзиві на позовну заяву вказує, що яблучний сік загальною кількістю 310365 кг був виданий зі зберігання представникам позивача, якими являлися на той час водії автотранспортних засобів. Цей факт підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, копіями посвідчень водія транспортного засобу, який отримував цей товар, та повідомленнями, наданими позивачем в електронному вигляді про прихід яблучного концентрату на завод позивача, за адресою, вказаною в товарно-транспортних накладних. Відповідач неодноразово звертався до позивача і в електронному, і в письмовому вигляді про оформлення відповідно до п. 3.12 договору актів, але позивач відмовився виконати договірні зобов'язання. Тому відповідач вважає, що свої договірні обов'язки він виконав у повному обсязі.

Крім того, в доповненні до відзиву відповідач вказує, що чинне законодавство не зобов'язує в разі отримання товарно-матеріальних цінностей надавати саме довіреність. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи отримує основні засоби, запаси, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються письмовим договором, товарно-транспортними накладними та іншими документами. Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень, відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів за договором перевезення. Щодо оформлення видаткової накладної, то такий документ не має форми, яку затверджено нормативно-правовим актом. Але до неї, як до первинного документу застосовуються вимоги ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, в надісланих до суду письмових поясненнях вказує, що послуги з перевезення соку яблучного концентрованого перевізником ТОВ "Інтер.Оіл" надавались позивачу в період з 18.01.2017р. по 10.02.2017р. включно на підставі договору № 1 від 17.01.2017р. та погоджених на його основі заявок на перевезення. За вказаний період позивачу було доставлено на підставі погоджених заявок 276160 кг соку. Після 10.02.2017р. від позивача не поступало заявок на перевезення соку яблучного концентрованого. Сік у кількості 310365 кг позивачу не доставлявся, отже, докази передачі позивачу вказаної продукції відсутні і не можуть бути надані суду.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

01.09.2016р. між ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Адамс" (далі - виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Велтс" (далі - замовник) було укладено договір надання послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини (яблук) №0109201603, предметом якого згідно п. 1.1 є надання виконавцем замовнику за плату послуг по виготовленню готової продукції, узгодженої сторонами в замовленнях, з сировини замовника, протягом терміну дії цього договору.

У відповідності до п. 1.2 договору виконавець бере на себе зобов'язання виготовити по завданню замовника готову продукцію на власних або орендованих виробничих площах, що знаходяться за адресою: 32319, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с.Мукша Китайгородська, вул. Матросова, буд.1, та виробничих потужностях, залучаючи для цього власних фахівців. Крім того, виконавець зобов'язується зберігати у власних спеціалізованих складських приміщеннях надану на переробку необхідну сировину для виготовлення готової продукції та готову продукцію до моменту вимоги.

Згідно п. 1.3 договору замовник бере на себе зобов'язання по поставці необхідної сировини для виготовлення готової продукції. Крім того, замовник зобов'язується приймати готову продукцію та сплачувати виконавцю вартість виконаних робіт по виготовленню готової продукції.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник передає виконавцю письмове замовлення на виготовлення готової продукції, в якому вказує запланований асортимент готової продукції та мінімально необхідну кількість готової продукції по кожній окремій позиції асортименту.

Давальницька сировина має бути поставлена замовником виконавцю за попереднім погодженням із виконавцем, на склад виконавця, власними силами та за власний рахунок (п. 3.3 договору).

Виконавець зобов'язується не пізніше двох календарних днів з моменту отримання давальницької сировини згідно з завданням здійснити виробничий цикл по переробці сировини та отриманні готової продукції та повідомити замовника про закінчення виготовлення продукції та наявність готової продукції для приймання в термін, що не перевищує один день з моменту її виготовлення (п. 3.9 договору).

У п. 3.11 договору сторони передбачили, що замовник зобов'язується забрати продукцію зі складу виконавця, після одержання повідомлення виконавця про готовність, узгоджує з виконавцем строк планованого відвантаження. Термін по відвантаженню не повинен перевищувати сто двадцять днів з моменту отримання повідомлення про готовність продукції.

Обов'язки по відвантаженню продукції лежать на замовнику. Виконавець повинен забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ транспорту та персоналу замовника на територію виконавця, з метою приймання готової продукції (п. 3.12 договору).

Продукція передається на складі виконавця на підставі пакету відвантажувальних документів, до складу якого входять: акт приймання-передачі готової продукції, звіт про використання виготовленої сировини, сертифікат якості продукції, контрольні зразки готової продукції. З моменту підписання усіх супровідних документів продукція вважається переданою виконавцем та прийнятою замовником за кількістю та якістю та підтверджується підписанням акту приймання-передачі наданих послуг та акту приймання-передачі готової продукції.

Право власності на продукцію, продукти переробки продукції, її залишки та відходи, що придатні для подальшого використання, належать замовнику (п. 3.13 договору).

Пунктом 4 договору передбачені обов'язки виконавця, зокрема, виготовляти готову продукцію з давальницької сировини на власних чи орендованих виробничих потужностях, залучаючи для цього власних фахівців, із застосуванням, якщо це необхідно, допоміжних матеріалів (п. 4.1.1); зберігати на відповідальному зберіганні, до запитання (вимоги про повернення) у власних спеціалізованих складських приміщеннях необхідну сировину для виготовлення готової продукції та готову продукцію. Забезпечити умови зберігання сировини для виготовлення готової продукції та готову продукцію у відповідності з ДСТУ на таку продукцію (п. 4.1.2); надавати замовнику можливість безперешкодного цілодобового доступу до складської документації та іншої інформації, яка пов'язана з виконанням цього договору. Також забезпечити представникам замовника вільний доступ до своїх приміщень для виконання ними своїх зобов'язань по цьому договору (п.4.2 договору).

Згідно п. 9.1 договору протягом усього виробничого циклу власником необхідної сировини (переданої замовником виконавцю) та готової продукції є замовник.

У відповідності до п. 9.7.3 договору повідомлення направляються згідно з положеннями Розділу 10 "Особливості системи документообігу з використанням електронних каналів" цього договору.

Пунктом 10.1 договору визначено, що у межах цього договору під системою документообігу з використанням електронних каналів приймається обмін документами та інформацією по електронній пошті, телефонного та факсимільного зв'язку.

Усе листування, пов'язане з виконанням цього договору (включаючи, але не обмежуючись, складеними, переданими, отриманими документами відповідальними особами обох сторін) з використанням електронних каналів має силу оригіналу до отримання оригіналів останніх (п. 10.2 договору).

Згідно п. 10.8 договору всі повідомлення, запити та документи сторін цього договору направляються поштою (якщо терміново - електронною поштою, факсом або телеграмою) на українській мові за підписом керівника ТДВ "Адамс" або уповноваженого представника відповідної сторони, що направляє цінним листом з обов'язковим письмовим повідомленням про одержання за зазначеними нижче фактичними адресами.

Термін дії цього договору: початок - з моменту його підписання обома сторонами, закінчення - 31.12.2017р. (п.14.1 договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

У відповідності до умов договору позивач передав на зберігання відповідачу сік яблучний концентрований неосвітлений 65 Вх., що підтверджується актами прийому - передачі на зберігання соку від 29.11.2016р. в кількості 316 060 кг, від 16.12.2016р. в кількості 218 812 кг та від 31.01.2017р. в кількості 75 778 кг. Загальна кількість переданого на зберігання соку становить 610 650 кг.

Відповідач повернув позивачу зі зберігання вищевказаний сік яблучний лише в загальній кількості 300 285 кг., що підтверджується актами прийому-передачі зі зберігання від 10.02.2017р. в кількості 25792 кг, від 10.02.2017р. - 28436 кг, від 07.02.2017р. - 28104 кг, від 07.02.2017р. - 27577 кг, від 03.02.2017р. - 27618 кг, від 03.02.2017р. - 25014 кг, від 27.01.2017р. - 22250 кг, від 23.01.2017р. - 22465 кг, від 21.01.2017р. - 24660 кг, від 21.01.2017р. - 22759 кг, від 18.01.2017р. - 22734 кг, від 22.12.2016р. - 22876 кг.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення продукції № 31-03-2017/1 від 31.03.2017р., в якій просив повернути сік яблучний концентрований неосвітлений 65 Вх в кількості 310 365 кг, переданий позивачем на зберігання відповідачу згідно актів прийому-передачі на зберігання, в строк до 05.04.2017р., а також узгодити час та періодичність допуску представників позивача для отримання продукції зі зберігання. Вказана вимога отримана відповідачем 07.04.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 08/04/2017 від 07.04.2017р. повідомив, що він умови договору по виготовленню соку яблучного концентрованого неосвітленого виконав в повному обсязі. Відповідач пропонував позивачу серед іншого, терміново оформити акти прийому-передачі зі зберігання за лютий-березень 2017 року, провести звірку по залишках соку яблучного концентрованого неосвітленого. Також вказував, що тільки після виконання визначених ним у листі робіт буде проводитись відвантаження соку яблучного концентрованого неосвітленого.

Листом № 06-04-2017/1 від 06.04.2017р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою повернути сік яблучний, переданий відповідачу на зберігання. А в листі № 07-04-2017/1 від 07.04.2017р. повідомив відповідачу у відповідь на лист № 08/04/2017 від 07.04.2017р., що зобов'язання відповідача щодо повернення продукції із зберігання не залежать від виконання обов'язків позивачем, передбачених договором від 01.03.2017р. Також позивач повідомив, що акти отримання зі зберігання продукції в лютому 2017 року належним чином оформлені і в повному обсязі повернуті відповідачу.

Згідно листа № 12/04/2017 від 12.04.2017р. відповідач повідомив позивача, що в період з 23.12.2016р. по 16.03.2017р. відповідач провів відвантаження соку яблучного концентрованого неосвітленого в кількості 604836 кг. Однак, з даної кількості оформлено актами приймання-передачі на 322815 кг. Тому відповідач повторно просив оформити акти приймання-передачі зі зберігання за лютий-березень.

Листом № 35/17 від 29.05.2017р. відповідач надіслав на адресу позивача акти приймання-передачі зі зберігання за період з 13.02.2017р. по 16.03.2017р. для підписання. Однак, вказані акти так і не були підписані позивачем.

29.06.2017р. відповідач звертався до ТОВ "Інтер.Оіл" з листом № 50/17, в якому просив підтвердити перевезення в період з 13.02.2017р. по 15.03.2017р. соку яблучного концентрованого неосвітленого в загальній кількості 281948 кг, вказати пункт розвантаження даної кількості продукції та повідомити назву товароотримувача.

У відповідь на вказаний лист ТОВ "Інтер.Оіл" повідомило, що товариство здійснювало перевезення в період з 13.02.2017р. по 15.03.2017р. Яблучний концентрат був доставлений в с.Михайлівка-Рубежівка, вул.Шкільна, 15 згідно договору про перевезення, укладеного з ТОВ "Аква Маріс". Перевезення оплачені ТОВ "Аква Маріс", що підтверджується актами виконаних робіт і податковими накладними. Претензій щодо недопоставки товару від ТОВ "Аква Маріс" не надходило.

Відповідач, вказуючи, що він в повному обсязі передав позивачу продукцію, яку останній просить повернути із зберігання, долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні на відвантаження соку яблучного концентрованого неосвітленого, вантажоодержувачем в яких вказано ТОВ "Велтс", пункт розвантаження: Київська обл., с.Михайлівка-Рубежівка, вул.Шкільна, 15, корпус Л, зокрема: №24 від 03.03.2017р. на 24960 кг, № 25 від 09.03.2017р. на 24 060 кг, № 26 від 09.03.2017р. на 27350 кг, № 27 від 10.03.2017р. на 25190 кг, № 28 від 13.03.2017р. на 28570 кг, № 29А від 13.03.2017р. на 16948 кг, № 29 від 13.03.2017р. на 9882 кг, №30 від 14.03.2017р. на 22770 кг, № 31 від 15.03.2017р. на 26910 кг, № 32 від 15.03.2017р. на 26910 кг, №18 від 13.02.2017р. на 28950 кг, № 19 від 13.02.2017р. на 26690 кг, № 20 від 16.02.2017р. на 26270 кг, №21 від 16.02.2017р. на 25200 кг. Вказані товарно-транспортні накладні містять підписи відповідальних осіб вантажовідправника (бухгалтер, керівник) та підписи водіїв про прийняття продукції. Підписи відповідальної особи вантажоодержувача на вказаних накладних відсутні.

Також відповідач надав видаткові накладні № РН-0000018 від 13.02.2017р. на 28950 кг, №РН-0000019 від 13.02.2017р. на 26690 кг, № РН-0000020 від 15.02.2017р. на 26270 кг, № РН-000021 від 16.02.2017р. на 25200 кг, №РН-0000024 від 03.03.2017р. на 24960 кг, № РН-0000025 від 09.03.2017р. на 24 060 кг, № РН-0000026 від 09.03.2017р. на 27350 кг, № РН-0000027 від 10.03.2017р. на 25190 кг, № РН-0000028 від 13.03.2017р. на 28570 кг, № РН-0000030 від 13.03.2017р. на 16948 кг, № РН-0000029 від 13.03.2017р. на 9882 кг, №РН-0000031 від 14.03.2017р. на 22770 кг, № РН-0000032а від 15.03.2017р. на 26910 кг, № РН-0000033 від 15.03.2017р. на 25810 кг. Вказані накладні містять підписи керівника та головного бухгалтера відповідача, особи, що відвантажила продукцію, та підписи водіїв про її отримання.

Додатково відповідач долучив до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та посвідчень водіїв, що отримували яблучний сік згідно вищевказаних товарно-транспортних та видаткових накладних, журнал вивезення товарно-матеріальних цінностей ТДВ "Адамс", переписку з електронної пошти щодо автомобілів, які необхідно завантажити, відправником вказаних листів визначено ОСОБА_4, заяву про порушення кримінальної справи за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України, ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 24.05.2017р. про надання старшим слідчим СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області та/або працівникам Управління захисту економіки у Львівській області дозволу на тимчасовий доступ до документів, які стосуються співпраці з ТДВ "Адамс" і ТОВ "Велтс" щодо закупівлі, зберігання, реалізації яблучного концентрату та соку концентрованого яблучного неосвітленого та їх вилучення, пояснення працівників ТДВ "Адамс" щодо відвантаження соку яблучного.

Заперечуючи отримання спірної продукції уповноваженими працівниками позивача, останній надав журнал обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за перший квартал 2017 року, звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий-березень 2017 року.

Також матеріали справи містять договір № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.01.2017р., укладений між ТОВ "Інтер.Оіл" (виконавець) та ТОВ "Велтс" (замовник", предметом якого є взаємовідносини сторін, що виникають між сторонами при організації та виконанні перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміських та міжнародних сполученнях, а також при розрахунках між замовником та виконавцем.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір надання послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини (яблук) №0109201603, предметом якого згідно п. 1.1 є надання відповідачем позивачу за плату послуг по виготовленню готової продукції, узгодженої сторонами в замовленнях, з сировини позивача. Також у відповідності до п. 1.2 даного договору відповідач зобов'язався зберігати у власних спеціалізованих складських приміщеннях надану на переробку необхідну сировину для виготовлення готової продукції та готову продукцію до моменту вимоги.

За своєю правовою природою договір надання послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини (яблук) №0109201603 від 01.09.2016р. є змішаним договором, який містить елементи договору підряду та договору зберігання.

Так, згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до умов договору надання послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини (яблук) №0109201603 від 01.09.2016р. та актів прийому - передачі на зберігання соку від 29.11.2016р., від 16.12.2016р., від 31.01.2017р. позивач передав на зберігання відповідачу сік яблучний концентрований неосвітлений 65 Вх. в кількості 610 650 кг, а відповідач зобовязувався зберігати у власних спеціалізованих складських приміщеннях вказану продукцію до моменту вимоги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч.1 ст.942 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).

Суд встановив, що відповідач частково повернув позивачу зі зберігання сік яблучний концентрований неосвітлений 65 Вх. в загальній кількості 300 285 кг, що підтверджується актами прийому-передачі зі зберігання від 10.02.2017р., від 07.02.2017р., від 03.02.2017р., від 27.01.2017р., від 23.01.2017р., від 21.01.2017р., від 18.01.2017р. та від 22.12.2016р.

Залишок належної позивачу готової продукції, що перебуває на зберіганні у відповідача, становить 310 365 кг.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення соку яблучного концентрованого неосвітленого 65 Вх в кількості 310 365 кг, переданого позивачем на зберігання відповідачу згідно актів прийому-передачі на зберігання (листи № 31-03-2017/1 від 31.03.2017р., № 06-04-2017/1 від 06.04.2017р.)

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідач не виконав своїх договірних зобовязань щодо повернення позивачу соку яблучного концентрованого неосвітленого 65 Вх в кількості 310 365 кг, що є предметом спору. Належних та допустимих доказів на спростування вказаного в матеріали справи не надано.

Доводи відповідача з приводу того, що вищевказана продукція була в повному обсязі повернута позивачу згідно поданих в матеріали справи товарно-транспортних та видаткових накладних суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Згідно частин 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.5 вищевказаного Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено (п. 2.13 Положення).

Таким чином, належним доказом щодо фактичного передання продукції позивачу можуть бути первинні документи, які містять підпис уповноваженої особи про її отримання.

Як вбачається із змісту наданих відповідачем товарно-транспортних та видаткових накладних, останні містять лише підписи водіїв про прийняття продукції. Однак, в матеріали справи не надано жодних належних доказів, які б підтверджували, що вказані особи були уповноважені позивачем на отримання визначеної в накладних продукції. Долучені свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та посвідчення водіїв підтверджують лише право власності на транспортний засіб та право керування ними та жодним чином не свідчать, що вказані водії були уповноваженими представниками позивача на отримання та перевезення продукції. При цьому приймається до уваги, що факт доставки вказаними особами спірної продукції позивачу заперечується також і третьою особою ТОВ "Інтер.Оіл", яка згідно договору № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.01.2017р. надавала позивачу послуги перевезення, і не отримувала жодних заявок від позивача на перевезення соку яблучного у кількості 310 365 кг. Більш того, згідно листа ТОВ "Інтер.Оіл" яблучний концентрат, перевезення якого здійснювалось в період з 13.02.2017р. по 15.03.2017р., був доставлений в с.Михайлівка-Рубежівка, вул.Шкільна, 15 згідно договору про перевезення, укладеного з ТОВ "Аква Маріс", яке в повному обсязі оплатило послуги перевезення.

Також суд враховує, що при укладенні договору надання послуг по виготовленню продукції з давальницької сировини (яблук) №0109201603 від 01.09.2016р. сторонами у п.3.13 договору передбачено, що продукція передається на складі відповідача на підставі пакету відвантажувальних документів, до складу якого входять: акт приймання-передачі готової продукції, звіт про використання виготовленої сировини, сертифікат якості продукції, контрольні зразки готової продукції. З моменту підписання усіх супровідних документів продукція вважається переданою виконавцем та прийнятою замовником за кількістю та якістю та підтверджується підписанням акту приймання-передачі наданих послуг та акту приймання-передачі готової продукції.

Однак, вказані акти приймання-передачі між сторонами не підписувались.

Усі інші надані позивачем докази (електронні листи, пояснення працівників ТДВ "Адамс" щодо відвантаження соку яблучного, тощо) зважаючи на вищевикладені обставини та на відсутність належним чином оформлених первинних документів не можуть вважатись належними доказами повернення продукції позивачу. При цьому звертається увага, що відправником електронних листів про відвантаження продукції вказано ОСОБА_4, який не є працівником позивача. Більш того, вказані листи не містять жодних підписів, хоча у п.10.8 договору сторони погодили, що всі повідомлення, запити та документи сторін цього договору направляються поштою (якщо терміново - електронною поштою, факсом або телеграмою) на українській мові за підписом керівника ТДВ "Адамс" або уповноваженого представника відповідної сторони, що направляє цінним листом з обов'язковим письмовим повідомленням про одержання за зазначеними в договорі фактичними адресами.

Також суд критично оцінює долучену до матеріалів справи заяву про порушення кримінальної справи за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки належним та допустимим доказом вчинення шахрайських дій є лише вирок суду.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено факту передачі позивачу соку яблучного концентрованого неосвітленого 65 Вх в кількості 310 365 кг, що є предметом спору.

За таких обставин, оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Велтс" м. Львів до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Адамс" с. Мукша Китайгородська Кам'янець-Подільського району Хмельницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інтер. Оіл." м.Харків про витребування майна зі зберігання задовольнити.

Витребувати зі зберігання ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Адамс" (Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська, вул.Матросова, 1, код 21332108) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Велтс" (м. Львів, вул.Пасічна, 93, код 38581148) сік яблучний концентрований неосвітлений 65 Вх. в кількості 310 365 (триста десять тисяч триста шістдесят п'ять) кг, переданий ТОВ "Велтс" на зберігання ТДВ "Адамс".

Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Адамс" (Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська, вул.Матросова, 1, код 21332108) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Велтс" (м. Львів, вул.Пасічна, 93, код 38581148) 1600,00 (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 27.07.2017р.

Головуючий суддя Л.О. Субботіна

Суддя С.В. Гладій

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 4 прим. : 1 - до справи,

2 - позивачу (79032, м.Львів, вул. Пасічна, буд. 93),

3 - відповідачу (32319, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Мукша Китайгородська, вул. Матросова, буд.1)

4 - третій особі (61051, м.Харків, вул. Ахсарова, буд. 4/6-А, офіс 210) - рекомендованим листом.