Постанова № 67959928, 26.07.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р.Справа № 914/2796/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Якімець Г.Г.,

суддів:Бонк Т.Б.,Мирутенко О.Л.,

при секретарі судового засідання Коростенська О.І.,

за участю представників:

від стягувача (скаржника) ОСОБА_1

від боржника ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вих.№14/5-650в від 29 червня 2017 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 червня 2017 року (суддя Чорній Л.З.), винесену за результатами розгляду заяви

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі №914/2796/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ», м. Новояворівськ, Львівська область

про стягнення 2 709 067,21 грн.

в с т а н о в и в :

19 квітня 2017 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2015 року у справі №914/2796/15.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21 червня 2017 року у справі №914/2796/15 заяву ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» задоволено: визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2015 року у справі №914/2796/15 в частині стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 676 512,73 грн. пені, 318 535,95 грн. 3% річних, 919 768,70 грн. інфляційних втрат.

Крім того, у звязку з визнанням наказу Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2015 року у справі №914/2796/15 таким, що не підлягає виконанню, судом присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» 676 512,73 грн. пені, 318 535,95 грн. 3% річних, 919 768,70 грн. інфляційних втрат.

Ухвала суду мотивована тим, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних, про які йде мова у спірному наказі, підлягають списанню на підставі ч.3 ст.7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності 30 листопада 2016 року. В оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» підпадає під процедуру врегулювання заборгованості, встановлену вказаним вище Законом, разом з тим, суд зазначив, що примусове виконання рішення суду у справі №914/2796/15 проведено після набрання чинності ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» (Закон набрав чинності 30.11.2016 року, постанова про закінчення виконавчого провадження 31.03.2017 року) та до моменту створення відповідного Реєстру та надання боржнику можливості реалізувати свої права щодо включення до нього та проведення відповідної процедури списання заборгованості, що позбавляє боржника гарантій, встановлених зазначеним Законом. Крім того, враховуючи примусове виконання спірного наказу, місцевий господарський суд вирішив повернути ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» примусово стягнуті за спірним наказом кошти, а саме: 676 512,73 грн. пені, 318 535,95 грн. 3% річних та 919 768,70 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 червня 2017 року у справі №914/2796/15 та відмовити у задоволенні заяви ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, зазначає, що місцевим господарським судом визнано таким, що не підлягає виконанню наказ, який на момент винесення оскаржуваної ухвали, вже виконано. Поряд з тим, вказує, що боржником не надано доказів, що на момент винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, боржник є учасником процедури врегулювання заборгованості у визначеному законом порядку та доказів включення підприємства боржника до відповідного реєстру. Крім того, на думку апелянта, у боржника з 30 листопада 2016 року виникло право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, на стягнення яких видано спірний наказ, але не автоматично, а відповідно до певної процедури, засвідченої відповідними документами. Одночасно, скаржник наголошує, що ч.4 ст.117 ГПК України визначає можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто обставини, на підставі яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, мають бути безспірними та безпосередньо засвідчувати факт припинення зобовязань боржника.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07 липня 2017 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24 липня 2017 року.

Ухвалою суду від 24 липня 2017 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів, а в судовому засіданні оголошено перерву до 26 липня 2017 року.

Представник стягувача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 червня 2017 року у справі №914/2796/15 та відмовити у задоволенні заяви ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Представник боржника в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Разом з тим, подав суду наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №173 від 12 липня 2017 року «Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії субєктів господарювання» серед яких і боржник ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (№4 у Переліку).

Суд, заслухавши пояснення представників стягувача та боржника, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, в серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» про стягнення 1 384 086,66 грн. пені, 325 702,53 грн. 3% річних та 999 278,03 грн. інфляційних втрат, у звязку з порушенням умов договору №13/2846-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04 листопада 2015 року по справі №914/2796/15 (з урахуванням ухвали суду від 10.11.2015 року про виправлення описки) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 676 512,73 грн. пені, 318 535,95 грн. 3% річних, 919 768,70 грн. інфляційних втрат та 51 826,60 грн. судового збору з відстрочкою виконання рішення суду на 6 (шість) місяців. В решті частин позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2015 року рішення Господарського суду Львівської області від 04 листопада 2015 року залишено без змін.

На виконання рішення місцевим господарським судом 28 грудня 2015 року видано наказ.

12 лютого 2016 року ДВС Яворівського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №50169929) з виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2796/15 від 28 грудня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18 лютого 2016 року виправлено описку, допущену при оформленні наказу Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2015 року у справі №914/2796/15, зазначивши про відстрочку його виконання строком на 6 (шість) місяців.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 березня 2016 року по справі №914/2796/15 рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду в даній справі залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13 червня 2016 року у справі №914/2796/15 розстрочено виконання рішення суду в даній справі строком на 6 (шість) місяців рівними частинами.

Поряд з тим, 30 березня 2017 року відділом Яворівського РВДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №50169929) з виконання наказу №914/2796/15 від 28.12.2015 року, у звязку з фактичним виконанням виконавчого документу.

19 квітня 2017 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2015 року у справі №914/2796/15, посилаючись на ч.3 ст.7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії».

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Частинами 1, 2 ст.117 ГПК України передбачено, що наказ має відповідати вимогам щодо виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

В силу положень ч.4 ст.117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржника чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

У пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розяснено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: - якщо його видано помилково; - якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як на підставу визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник посилається на норми ч.3 ст.7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії».

Згідно з ст.2 вказаного Закону, який набрав чинності 30 листопада 2016 року, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних га теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч.3 ст.7 зазначеного вище Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду Львівської області від 28.12.2015 року у справі №914/2796/15 стосується стягнення з боржника 676 512,73 грн. пені, 318 535,95 грн. 3% річних та 919 768,70 грн. інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками згідно з договором купівлі-продажу природного газу №13/2846-ТЕ-21 від 28 грудня 2012 року.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач у повному обсязі розрахувався за енергоносії, куплені в позивача за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року; вказана заборгованість погашена відповідачем 20 листопада 2014 року.

У відповідності до ч.1 (абз.9) ст.1 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» процедура врегулювання заборгованості заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.3 вказаного вище Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що здійснення примусового виконання рішення суду у даній справі після набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» (Закон набрав чинності 30.11.2016 року, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 31.03.2017 року) та до моменту створення відповідного Реєстру та надання боржнику можливості реалізувати свої права щодо включення до нього та проведення відповідної процедури списання заборгованості, позбавило боржника гарантій, встановлених цим Законом.

Разом з тим, колегія суддів не надає оцінку поданому боржником наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №173 від 12 липня 2017 року «Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії субєктів господарювання» серед яких і боржник ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (№4 у Переліку), оскільки такий наказ датований після винесення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали 12 липня 2017 року, в той час як ухвала винесена 21 червня 2017 року.

Метою прийняття Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» згідно з пояснювальною запискою до нього, є забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій, поліпшення фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобігання їх банкрутству, шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості.

Відтак, несвоєчасне затвердження органами державної влади положень, що стосуються можливості вчасної імплементації норм вказаного Закону, позбавляє підприємства можливості реалізувати гарантії, визначені таким Законом, зокрема, і передбачені ч.3 ст.7, що в свою чергу, погіршує матеріальне становище таких підприємств, що повністю протилежно суперечить меті прийняття згадуваного Закону.

Зважаючи на всі наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви боржника про визнання наказу в даній справі таким, що не підлягає виконанню на підставі ч.4 ст.117 ГПК України, у звязку з тим, що обов'язок боржника відсутній, в силу положень ч.3 ст.7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», тобто обовязок боржника відсутній з інших причин, про які йде мова у вказаній статті.

Щодо посилань стягувача на необхідність проведення відповідної процедури списання заборгованості боржника з обох сторін, колегія суддів зазначає, що враховуючи факт примусового виконання рішення в даній справі та примусового стягнення з боржника спірних коштів на користь стягувача, двостороннє списання таких коштів на даній стадії є неможливим, а можливість реалізації боржником свого права щодо списання спірних сум, яке передбачене ч.3 ст.7 згадуваного вище Закону, забезпечується шляхом визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню та повернення боржнику примусово стягнутих з нього коштів (676 512,73 грн. пені, 318 535,95 грн. 3% річних та 919 768,70 грн. інфляційних втрат).

Крім того, частиною 4 ст.117 ГПК України передбачено, що якщо стягнення за наказом, який підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви боржника та підставно визнав таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 28 грудня 2015 року у справі №914/2796/15, а також присудив до стягнення на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за вказаним наказом.

Доводи скаржника про скасування ухвали місцевого господарського суду є безпідставними та необґрунтованими.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105, 106, 117 ГПК України, суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 червня 2017 року у справі №914/2796/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/2796/15 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 27.07.2017 року

Головуючий-суддяЯкімець Г.Г.Судді:Бонк Т.Б.Мирутенко О.Л.