Рішення № 67959887, 24.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р.Справа № 922/1931/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод Салтівський", м. Харків про стягнення 1642337,33 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №07-02/17 від 28.12.2016р.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод Салтівський", в якій просить стягнути суму заборгованості у розмірі 1 642 337,33 грн., в тому числі 1 330 791,50 грн. - сума основної заборгованості, 138 183,55 грн. - сума пені, 93 155,41 грн. сума штрафу, 65 003,03 грн. - сума інфляційних втрат, 15 203,84 грн.. - сума 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

26.06.2017р. від представника відповідача через канцелярію господарського суду Харківської області надійшли заперечення (вх. №20683) з додатками по справі. В обґрунтування поданих заперечень відповідач посилається на те, що станом на 26.06.2017 року заборгованість останнього складає 1320791,50 грн., у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми боргу, а саме у розмірі 10000,00 грн. Крім того відповідач зазначає про те, що відповідачем здійснений не вірний розрахунок пені, а нарахування 3% річних та інфляційних втрат протирічить закону та умовам договору, оскільки умовами договору було передбачено розмір пені та штрафу та в такому разі 3% річних та інфляційні не стягуються.

24.07.2017 р. через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 20686) про відкладення розгляду справи, якому відповідач просив суд відкласти розгляд справи або розглянути справу за відсутності представника відповідача, у зв`язку з неможливістю останнього бути присутнім у судовому засіданні. Також, відповідачем у справі надані докази додаткової сплати суми основного боргу у розмірі 90 000,00 грн., а саме платіжні доручення: №3920 від 17.07.2017р.; №3954 від 18.07.2017р.

Суд, розглянувши клопотання відповідача в частині відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та відкладено розгляд справи). Проте, нових доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що представник відповідача буде брати участь у іншому судовому засіданні, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача в частині відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання відповідача в частині розгляду справи без участі представника відповідача, суд дійшов висновку, що воно не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та задовольняє його.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав письмові пояснення, які надані ним через канцелярію господарського суду Харківської області 12.07.2017р. в яких позивач зазначає, що при виготовлення позовної заяви ним допущено технічну описку та зазначено суму пені: "93155341 грн.", замість "93155,41 грн.", що прийнято судом до розгляду та вірною сумою пені є "93155,41 грн.". Також, представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням часткової оплати відповідача в розмірі 100 000,00 грн., просив суд позов задовольнити частково з урахуванням вказаної оплати відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 24.07.2017 року не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

29.12.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" (відповідач) було укладено біржовий контракт Аграрної біржі № 2595АБ (далі по тексту - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, вказаний у даному договорі, а відповідач зобов`язався прийняти такий товар та сплатити за нього грошову суму, передбачену цим контрактом.

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що його предметом є наступний товар: борошно пшеничне вищого ґатунку, що відповідає ДСТУ 46.004-99.

Пунктом 1.3 договору встановлено кількість товару, що продається - 231,442 тонн.

Згідно п. 2.3. договору, загальна сума товару становить 1330791,50 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, відповідач повинен протягом 14 календарних днів з моменту виписки дозволу-довіреності на переоформлення товару, сплатити за товар.

Відповідно до п. 5.3 договору передбачено, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформлюється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2016 року позивачем було виписано дозвіл-довіреність на переоформлення продуктів переробки № 09/3631.

Крім того, 29.12.2016 року позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме борошно вищого ґатунку обсягом 231,442 тонн на загальну суму 1330791,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №4213 від 29.12.2016 року, яка підписана обома сторонами (а.с. 14).

Тобто, як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав умови договору.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в свою чергу порушив умови, укладеного між сторонами договору, та не здійснив оплату за товар, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість.

27.04.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 02-08/4/791 про сплату заборгованості в розмірі 1330791,50 грн. (а.с. 15-16).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, борг перед позивачем в сумі 1330791,50 грн. не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Як свідчать матеріали справи на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача складала 1330791,50 грн.

Проте в ході розгляду справи, відповідачем було частково сплачено основну суму заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №5287 від 23.06.2017р. на суму 10 000,00 грн.; №3920 від 17.07.2017р. на суму 50 000,00 грн.; №3954 від 18.07.2017р. на суму 40 000,00 грн.

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1 230 791,50 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за біржовим контрактом Аграрної біржі № НОМЕР_1 від 29.12.2016 року в розмірі 1 230 791,50 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 65 003,03 грн. - інфляційних втрат, 15 203,84 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з відзиву відповідача, останній заперечує проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що договором вже передбачено стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу та нарахування 3% річних та інфляційних втрат протирічить вимогам законодавства.

Проте суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто в даному випадку нарахування інфляційних втрат та 3% річних не є штрафними санкціями, на відміну від пені та штрафу та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 65 003,03 грн. 3% річних та 15 203,84 грн. інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 138 183,55 грн. - пені, 93 155,41 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.4 договору, за порушення відповідачем строків оплати товару відповідно до п. 2.3 та п. 4.1 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період на який нараховується пеня, за кожен день такого прострочення та штраф в розмірі 7% загальної ціни товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 138 183,55 грн. та штрафу в розмірі 93 155,41 грн., розрахунок пені та штрафу перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо їх задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що часткова сплата відповідачем основної заборгованості була здійсненна після звернення позивача до суду, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 1, код ЄДРПОУ 39121098) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 38926880) 1 230 791,50 грн. основної заборгованості, 138 183,55 грн. - пені, 93 155,41 грн. штрафу, 65 003,03 грн. - інфляційних втрат, 15 203,84 ггрн. - 3% річних та 24 635,07 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 100 000,00 грн. основної заборгованості провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 26.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_2