Рішення № 67959838, 25.07.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017 р.Справа № 917/1168/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а; м. Полтава, 36020

про стягнення 2 459 996,66грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-68 від 14.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 75 від 15.12.16р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 20.07.2017р.

Розглядається позовна заява про стягнення 2 459 996,66грн. з яких 2 049 997,23грн. пеня та 409 999,45грн. 3% річних нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, що виникли з договору купівлі - продажу природного газу №14/2068/12-Н від 30.03.2012р.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо строків оплати газу за договором купівлі-продажу природного газу №14/2068/12-Н від 30.03.2012р.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.11.2016р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017р., позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 374 412,88 грн пені, 74 633,81 грн 3 % річних та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.17р. по справі № 917/1168/16 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.17р. та рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.16р. у справі № 917/1168/16 скасовано та справу передано на новий розгляд.

Згідно авторозподілу справу № 917/1168/16 передано на розгляд судді Киричук О.А.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.05.2017р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.05.2017р., зобов"язано сторони надати письмові пояснення та відповідні докази на виконання постанови касаційної інстанції; детальний розрахунок пені і 3% річних.

16.05.2017р. відповідачем було подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує (вх. № 6271).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.05.2017р. розгляд справи відкладено на 13.06.2017р., зобов"язано позивача: (1) надати письмові пояснення та відповідні докази на виконання постанови касаційної інстанції, зокрема щодо того, чи було змінено порядок і строки проведення розрахунків за договором у зв"язку з укладенням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, повідомити, за який саме період було змінено проведення розрахунків за договором і чи включав цей період і березень 2012 року; (2) надати розрахунок заявлених до стягнення нарахувань з врахуванням змін строків проведення розрахунків за договором у зв"язку з укладенням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання; відповідачу в разі наявності додаткових доказів та заперечень, викласти їх письмово та надати суду.

08.06.2017р. від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення та заява про зменшення пені (вх. № 7038 від 02.06.2017р. та № 73 від 08.06.2017р.).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.05.2017р. розгляд справи відкладено на 27.06.2017р., зобов"язано позивача: (1) надати письмові пояснення та відповідні докази на виконання постанови касаційної інстанції, зокрема щодо того, чи було змінено порядок і строки проведення розрахунків за договором у зв"язку з укладенням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, повідомити, за який саме період було змінено проведення розрахунків за договором і чи включав цей період і березень 2012 року; (2) надати розрахунок заявлених до стягнення нарахувань з врахуванням змін строків проведення розрахунків за договором у зв"язку з укладенням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання.

27.06.2017р. від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи розрахунку заявлених до стягнення нарахувань з врахуванням змін строків проведення розрахунків за договором у зв"язку з укладенням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання (вх. № 8171 від 27.06.2017р.).

Представник відповідача в судовому засіданні 27.06.2017р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати контрозрахунок та надав клопотання про продовження строку розгляду спору (вх. № 8171 від 27.06.2017р.).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.06.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 20.07.2017р., зобов"язано позивача надати письмові пояснення та відповідні докази на виконання постанови касаційної інстанції, зокрема щодо того, чи було змінено порядок і строки проведення розрахунків за договором у зв"язку з укладенням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, повідомити, за який саме період було змінено проведення розрахунків за договором і чи включав цей період і березень 2012 року; запропоновано відповідачу надати контрозрахунок заявлених до стягнення нарахувань з врахуванням наданого позивачем розрахунку.

12.07.2017р. від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує (вх. № 8697 від 12.07.2017р.).

Після перерви, оголошеної в судовому засіданні 20.02.2017р. позивачем подані письмові пояснення (вх. № 9244 від 25.07.2017р.).

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві та письмових поясненнях.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач по справі; продавець за Договором) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (відповідач по справі; покупець за Договором) 30.03.2012р. був укладений договір №14/2068/12-Н купівлі-продажу природного газу (далі - договір) (т.1, а.с.18-25).

Предметом даного договору є передача продавцем (позивачем) у власність покупця (відповідача) у 2012 році природного газу та зобов'язання відповідача прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що продається за умовами даного Договору використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню. (п.п. 1.2. Договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше ніж через 14 днів (п"ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав визначених п.3 ч.2 ст. 39 ЗУ "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини що фактично склались між Сторонами з 01 лютого 2012року, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).

За умовами Договору продавець передає покупцеві з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 510 000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (п.п.2.1 Договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. п. 3.4, 3.5 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Позивач вказує, що на виконання умов договору продавцем протягом березня - грудня 2012 року поставлено ПАТ "Полтавагаз" природний газ на загальну суму 148 733 585,76грн.

В підтвердження поставки позивачем надані двостороннє підписані та скріплені печатками підприємств акти прийому-передачі газу, зокрема: №3 від 31.07.2012р. на суму 34 160 960,69грн. за поставлений природний газ у березні 2012р., № 4 від 30.04.2012р. на суму 13 364 015,17грн. за поставлений природний газ у квітні 2012р., №5 від 31.05.2012р. на суму 3 8865 716,77грн. за поставлений природний газ у травні 2012р., №6 від 30.06.2012р. на суму 3 543 655,60грн. за поставлений природний газ у червні 2012р., №7 від 31.07.2012р. на суму 4 580 100,68грн. за поставлений природний газ у липні 2012р., №8 від 31.08.2012р. на суму 3 899 309,83грн. за поставлений природний газ у серпні 2012р., №9 від 30.09.2012р. на суму 4 088 186,38грн. за поставлений природний газ у вересні 2012р., №10 від 31.10.2012р. на суму 13 224 372,84грн. за поставлений природний газ у жовтні 2012р.; №11 від 30.11.2012р. на суму 25 798 620,14грн. за поставлений природний газ у листопаді 2012р., №12 від 31.12.2012р. на суму 42 208 647,66грн. за поставлений природний газ у грудні 2012р. (т.1, а.с.26- 35).

Відповідно до п.п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів протягом місяця поставки з урахуванням положень п.п.6.2. Договору.

Згідно п.п. 6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальними режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач станом на день подачі цього позову заборгованість за використаний природний газ у відповідача відсутня, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо, які наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.36-44), однак платежі здійснювалися відповідачем не своєчасно, з порушенням умов п.1.1., п.6.1. та п.6.2. договору.

Згідно з п.7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1., 6.2. Договору покупець зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

В зв'язку з тим, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати за отриманий газ по договору купівлі-продажу природного газу №14/2068/12-Н, позивачем на підставі п.п. 7.2. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 2 049 997,23грн. пені та 409 999,45грн. 3%річних.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказує, що:

- нарахування пені та 3 % річних, позивачем здійснено на суми боргу без врахування спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 16.08.2012 року, 17.09.2012 року, 15.10.2012 року, 16.11.2012року.

- строк виконання зобов'язань з оплати природного газу, отриманого на умовах договору № 14/2068/12-Н від 30.03.2012 сторони погодили умовами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, прострочення оплати за умовами яких не доведено, що згідно зі ст. 217 ГК України та ст. 614 ЦК України позбавляє ПАТ «НАК «Нафтогаз України» права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені п. 7.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що "відмовляючи частково в задоволенні позову, господарські суди належним чином не дослідили п. п. 3.4., 6.1., 6.2. договору, зокрема, не врахували, що у п. 6.2. договору сторонами було погоджено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу і не звернули увагу на те, що умови договору не пов'язують здійснення поточних платежів із підписанням актів у місяці поставки, що не суперечить приписам ч. 1 ст. 692 ЦК України і, що несвоєчасне підписання і повернення позивачем відповідачу підписаних актів не впливає на строк виконання відповідачем обов'язку, наведений в абз. першому п. 6.1. договору.

Також, судами в порушення вимог ст. 32 ГПК України, не було надано належної оцінки наявним у матеріалах справи спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, адже, встановивши, що у такий спосіб (уклавши ці рішення) було змінено порядок і строки проведення розрахунків за договором, суди належним чином не дослідили за який саме період було змінено проведення розрахунків за договором і чи включав цей період і березень 2012 року."

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно дослідити умови договору, зокрема, його п. п. 3.4., 6.1., 6.2., належним чином встановити з якого моменту виникає обов'язок відповідача оплатити фактично отриманий газ, а також дослідити наявні в матеріалах справи спільні протокольні рішення, період за який відповідач звільняється, а за який - ні від сплати 3 % річних і пені відповідно до цих рішень, тобто належним чином встановити наявність (у випадку наявності підстав, здійснити ретельний арифметичний розрахунок 3 % річних і пені за відповідний період) чи відсутність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних, пені за спірний період.

Частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи позивач надав розрахунок, згідно якого пеня та 3% річних нараховуються на кошти, які були сплачені поза межами спільних протокольних рішень.

При прийнятті рішення, враховуючи вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України, суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору продавцем протягом березня - грудня 2012 року поставлено ПАТ "Полтавагаз" природний газ на загальну суму 148 733 585,76грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи двостороннє підписаними актами прийому-передачі газу та скріпленими печатками підприємств: №3 від 31.07.2012р. на суму 34 160 960,69грн. за поставлений природний газ у березні 2012р., № 4 від 30.04.2012р. на суму 13 364 015,17грн. за поставлений природний газ у квітні 2012р., №5 від 31.05.2012р. на суму 3 8865 716,77грн. за поставлений природний газ у травні 2012р., №6 від 30.06.2012р. на суму 3 543 655,60грн. за поставлений природний газ у червні 2012р., №7 від 31.07.2012р. на суму 4 580 100,68грн. за поставлений природний газ у липні 2012р., №8 від 31.08.2012р. на суму 3 899 309,83грн. за поставлений природний газ у серпні 2012р., №9 від 30.09.2012р. на суму 4 088 186,38грн. за поставлений природний газ у вересні 2012р., №10 від 31.10.2012р. на суму 13 224 372,84грн. за поставлений природний газ у жовтні 2012р.; №11 від 30.11.2012р. на суму 25 798 620,14грн. за поставлений природний газ у листопаді 2012р., №12 від 31.12.2012р. на суму 42 208 647,66грн. за поставлений природний газ у грудні 2012р. (т.1, а.с.26- 35).

Відповідно до п.п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів протягом місяця поставки з урахуванням положень п.п.6.2. Договору.

Згідно п.п. 6.2. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальними режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу.

16.08.2012, 17.09.2012, 15.10.2012, 16.11.2012, 14.12.2012, 18.01.2013 між позивачем і відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської обласної державної адміністрації були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 2353, № 2545, № 2774, № 2904, № 3130, № 156 (далі - спільні протокольні рішення), предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

У відповідності до вказаних спільних протокольних рішень сторони домовились, зокрема, про наступне:

- їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України віл 11.01.2005р. № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій";

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 893 621,89грн., у тому числі ПДВ - 148 936,98 грн., за природний газ 2013 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі "призначення платежу": "постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 148 936,98грн." (спільне протокольне рішення №2353 від 16.08.2012року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 394 787,97грн., у тому числі ПДВ - 65 798,00 грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі "призначення платежу": "постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 65 798,00грн." (спільне протокольне рішення №2545 від 17.09.2012 року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 423 958,31грн., у тому числі ПДВ - 70 659,72 грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі "призначення платежу": "постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 70 659,72грн." (спільне протокольне рішення №2774 від 15.10.2012 року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 2 977 871,56грн., у тому числі ПДВ - 496 311,93грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі "призначення платежу": "постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 496 311,93грн." (спільне протокольне рішення №2904 від 16.11.2012року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 7 706 243,70грн., у тому числі ПДВ - 1 284 373,95грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі "призначення платежу": "постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 1 284 373,95грн." (спільне протокольне рішення №3130 від 14.12.2012року);

- відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 8 220 469,18грн., у тому числі ПДВ - 1 370 078,20 грн., за природний газ 2012 року згідно з договором від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н з таким записом у графі "призначення платежу": "постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.05 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2012 року, договір від 30.03.2012р. № 14/2068/12-Н у т. ч. ПДВ 1 284 373,95грн." (спільне протокольне рішення №156 від 18.01.2013 року);

- сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (зі змінами) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009р. №55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №342/16358, і невиконання своїх зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до чинного законодавства України;

- спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання усіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням.

На виконання спільних протокольних рішень, відповідач перерахував позивачу кошти, що підтверджується платіжними дорученнями № 19884, № 19999, № 19, № 175, № 292, № 462 (а. с. 83, 88, 91, 94, 97, 100, т. 1).

Залишок вартості отриманого природного газу було сплачено відповідачем грошовими коштами.

Таким чином, вартість отриманого природного газу була відповідачем оплачена повністю, проте, частково, з порушенням строків, визначених умовами договору.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.2 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як вбачається з розрахунку пені та 3% річних, доданого позивачем до позову (т.1, а.с.9-17), останній нараховує пеню та 3% річних по кожному Акту приймання-передачі (за зобов"язаннями у березні 2012р., квітні 2012р., травні 2012р. червні 2012р., липні 2012р., серпні 2012р., вересні 2012р., жовтні 2012р., листопаді 2012р., грудні 2012р.) окремо починаючи з 30 числа наступного місяця.

Суд погоджується з думкою відповідача щодо відсутності підстав для нарахування пені, інфляційних та річних на суму боргу, яка була погашена за Спільними протокольними рішеннями, з наступних підстав.

Відповідно до п.7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20, розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Спільні протокольні рішення, що підписані 16.08.2012, 17.09.2012, 15.10.2012, 16.11.2012, 14.12.2012, 18.01.2013 між позивачем і відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської обласної державної адміністрації були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 2353, № 2545, № 2774, № 2904, № 3130, № 156 є багатосторонніми правочинами (договорами), якими змінені порядок і строк проведення розрахунків за договором купівлі - продажу природного газу №14/2068/12-Н від 30.03.2012р.

При цьому господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та від 16.09.2014 у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, в яких Верховний Суд України зазначив, що умовами договору про організацію взаєморозрахунків передбачалось не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору про постачання газу; що договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог та оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, то строки виконання зобов'язання відповідачем дотримано, а тому підстав для застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не було. Для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

У постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 р. у справі № 917/2520/14 Верховний Суд України висловив правову позицію, що у разі укладання сторонами у справі з відповідними органами державної влади договорів про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію наслідки порушення грошового зобов"язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не застосовуються, оскільки такими договорами змінюються строки виконання зобов"язання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 3-1267гс15.

Як було зазначено вище, на виконання спільних протокольних рішень, відповідач перерахував позивачу кошти, що підтверджується платіжними дорученнями № 19884, № 19999, № 19, № 175, № 292, № 462, залишок вартості отриманого природного газу було сплачено відповідачем грошовими коштами.

З огляду на викладене, відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних та річних на суми, погашені за Спільними протокольними рішеннями.

Під час нового розгляду справи позивач надав розрахунок, згідно якого пеня та 3% річних нараховуються на кошти, які були сплачені поза межами спільних протокольних рішень.

Відповідно до вказаного розрахунку пеня становить 1 831 857,40 грн. (у тому числі за зобов"язаннями березня 2012р. за період з 30.04.2012р. по 14.08.2012р. у розмірі 434 886,09 грн., за зобов"язаннями квітня 2012р. за період з 30.05.2012р. по 31.10.2012р. у розмірі 564 690,41 грн., за зобов"язаннями травня 2012р. за період з 30.06.2012р. по 12.11.2012р. у розмірі 207 490,15 грн., за зобов"язаннями червня 2012р. за період з 30.07.2012р. по 16.11.2012р. у розмірі 155 041,07 грн., за зобов"язаннями липня 2012р. за період з 30.08.2012р. по 21.11.2012р. у розмірі 56 842,81 грн., за зобов"язаннями серпня 2012р. за період з 30.09.2012р. по 04.12.2012р. у розмірі 100 931,87 грн., за зобов"язаннями вересня 2012р. за період з 30.10.2012р. по 07.12.2012р. у розмірі 61 644,22 грн., за зобов"язаннями жовтня 2012р. за період з 30.11.2012р. по 20.12.2012р. у розмірі 69 523,53 грн., за зобов"язаннями листопада 2012р. за період з 30.12.2012р. по 14.01.2012р. у розмірі 51 072,63 грн., за зобов"язаннями грудня 2012р. за період з 30.01.2013р. по 14.02.2012р. у розмірі 129 734,62 грн.), 3% річних - 366 371,48 грн. (у тому числі за зобов"язаннями березня 2012р. за період з 30.04.2012р. по 14.08.2012р. у розмірі 86 977,22 грн., за зобов"язаннями квітня 2012р. за період з 30.05.2012р. по 31.10.2012р. у розмірі 112 938,08 грн., за зобов"язаннями травня 2012р. за період з 30.06.2012р. по 12.11.2012р. у розмірі 41 498,03 грн., за зобов"язаннями червня 2012р. за період з 30.07.2012р. по 16.11.2012р. у розмірі 31 008,21 грн., за зобов"язаннями липня 2012р. за період з 30.08.2012р. по 21.11.2012р. у розмірі 11 368,56 грн., за зобов"язаннями серпня 2012р. за період з 30.09.2012р. по 04.12.2012р. у розмірі 20 186,37 грн., за зобов"язаннями вересня 2012р. за період з 30.10.2012р. по 07.12.2012р. у розмірі 12 328,84 грн., за зобов"язаннями жовтня 2012р. за період з 30.11.2012р. по 20.12.2012р. у розмірі 13 904,71 грн., за зобов"язаннями листопада 2012р. за період з 30.12.2012р. по 14.01.2012р. у розмірі 10 214,53 грн., за зобов"язаннями грудня 2012р. за період з 30.01.2013р. по 14.02.2012р. у розмірі 25 943,92 грн.).

При цьому, відповідна заява про зменшення позовних вимог позивачем не подавалася, тому судом розглядаються вимоги, що заявлені у позовній заяві, зокрема про стягнення 2 459 996,66грн., з яких 2 049 997,23грн. пеня та 409 999,45грн. 3% річних.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення 3% річних та пені (з урахуванням моменту виникнення зобов"язань щодо оплати отриманого природного газу за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" є правомірними частково у розмірі 1 831 857,40 грн. пені та 366 371,48 грн. 3% річних(розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

При цьому судом врахована позиція позивача щодо того, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.2. договору), а відповідно прострочення у відповідача виникає з наступного дня.

Судом не взяті до уваги заперечення відповідача та відповідний контрозрахунок, в яких відображається, що зобов"язання по оплаті виникли у нього після отримання актів приймання-передачі газу (зокрема, за березень 2012р.), оскільки у п. 6.2. договору сторонами було погоджено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, і умови договору не пов'язують здійснення поточних платежів із підписанням актів у місяці поставки, що не суперечить приписам ч. 1 ст. 692 ЦК України і, що несвоєчасне підписання і повернення позивачем відповідачу підписаних актів не впливає на строк виконання відповідачем обов'язку, наведений в абз. першому п. 6.1. договору.

Також в договорі відсутні умови щодо звільнення відповідача від оплати отриманого газу в разі неповернення йому актів чи щодо перенесення строку оплати до дати повернення актів.

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, відповідач надав суду заяву про зменшення розміру стягуваної пені на 99% в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що зменшенням нарахованої пені буде дотриманий баланс інтересів сторін.

Крім того, відповідач просить врахувати, що його підприємство не є газовидобувною компанією, інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку з контрагентів не існує.

Також, відповідач зазначає, що стягнення всієї суми суттєво погіршить фінансове становище його підприємства та може призвести до невиконання інвестиційних програм, що, відповідно, поставить під загрозу газотранспортну систему в цілому.

Серед підстав для зменшення розміру штрафних санкцій відповідач звертає увагу суду на те, що доказів понесення позивачем збитків суду не надано, санкції, які просить стягнути позивач, є занадто великими та не співрозмірними з можливими збитками.

Також у клопотанні про зменшення розміру неустойки відповідач зазначає, що оплата вартості спожитого природного газу здійснюється в порядку, визначеному Постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008 р. "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (зі змінами та доповненнями), а саме : плата за природний газ від усіх категорій споживачів підприємства зараховується на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ. Всі кошти, що надходять в рахунок оплати послуг з газопостачання населенням, бюджетними установами та іншими споживачами за затвердженим алгоритмом, у відсотковому співвідношенні спрямовується на оплату спожитого природного газу.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає частково задоволенню за наступного мотивування.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як роз"яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи повне виконання боржником зобов'язань за Договором, незначний термін прострочення оплати, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов"язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 50%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у розмірі 915928,70 грн.

При цьому судом враховано правову позицію Конституційного Суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 915 928,70 грн. пені та 366 371,48 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

При цьому, судом враховано, що пунктом 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов"язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. Козака, 2-а м. Полтава, Полтавська область, 36020; код ЄДРПОУ 03351912) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ,01001; код ЄДРПОУ 20077720) 915 928,70 грн. пені, 366 371,48 грн. 3% річних та 32 973,43 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 28.07.2017р.

Суддя Киричук О.А.