Постанова № 67959735, 20.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа№ 910/31142/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Іващенко О.В.-представник;

Від відповідача: Сергієнко С.В.-представник; Кравець Д.М.-представник;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року

у справі № 910/31142/15 (суддя Якименко М.М.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 204 256,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 204 256,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді згідно умов Договору №7560055 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2000.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 61 229, 25грн. - основного боргу за спожиту теплову енергію, 116 316,08 грн. - інфляційних втрат, 14 786,60 грн. - 3% річних, 2 884,98 грн. - судового збору.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 178,87 грн. - зайво сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив "Буревісник-8" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що звертав увагу суду першої інстанції на те, що у необхідно встановити одну ключову обставину, який договір виконувався сторонами, в тому числі чи виконував ПАТ "Київенерго" свої зобов'язання по договору №7560055 від 01.12.2000 в частині надання теплової енергії.

Проте на думку апелянта суд першої інстанції невірно встановив правовідносини між сторонами спору, порушуючи вищезазначені норми матеріального та процесуального права, а саме не встановлено, що договір № 7560055 від 01.12.2000 у спірний період не виконувався сторонами спору а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооператив "Буревісник-8" у справі № 910/31142/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 29.06.2017.

21.06.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.07.2017.

17.07.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, який колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.07.2017 представник позивача надав пояснення по суті спору та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8", рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 залишити без змін.

В судовому засіданні 20.07.2017 представник відповідача надав пояснення по суті спору та просив задовольнити апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8", рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник-8" укладено договір №7560055 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Згідно із п. 4.1. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

Пунктом 4.3. договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

В матеріалах справи відсутні будь які докази припинення дії договору, а тому вказаний договір є чинним.

Пунктом 2.2.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до пункту 2.3.1. договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно із пунктом 9 додатку № 2 "Тарифи та порядок розрахунків" до договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двух днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку № 2 визначено, що споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Що стосується спору, стосовно дати укладеного між сторонами договору, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 11.02.2016 через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем було подано заяву про виправлення описки в матеріалах справи, якою було виправлено дату укладання та зазначено вірну дату укладання чинного договору, а саме 01.12.2000.

Крім того, як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2011 у справі 38/581, встановлено, що між ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Буревісник-8" укладено договір на постачання теплової енергії № 7560055 від 01.12.2000.

Частиною 3 статті 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не допускаються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, починаючи з 01.12.2000 між позивачем та відповідачем діє договір на постачання теплової енергії № 7560055 від 01.12.2000.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої теплової енергії відповідно до умов Договору у останнього за період з 01.11.2012 по 01.10.2015 (спірний період) перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 61 229,25 грн. за спожиту теплову енергію.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії облікових карток (табуляграм) за спірний період та довідку про надходження коштів (за спірний період) за спожиту теплову енергію за Договором.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що позовні вимоги за листопад 2012 у розмірі 14 937,04 грн виходять за межі загального строку позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом 09.12.2015.

Проте, як вбачається зі змісту пункту 10 додатку 2 до договору, відповідач щомісячно має забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Тобто, за спожиту теплову енергію в листопаді 2012 відповідач має розрахуватися не пізніше 10.12.2012, таким чином позовні вимоги ПАТ "Київенерго" за листопад 2012 предявлено в межах строку позовної давності.

Зі змісту, укладеного між сторонами договору вбачається, що він є договором енергопостачання.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із частинами 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляв споживачу теплову енергію згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов договору не сплатив 61 229,25 грн. вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2012 по 01.10.2015, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовані, розмір позовних вимог не оспорив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 61 229,25 грн., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того позивачем, керуючись статтею 625 ЦК України, було заявлено до стягнення з відповідача на свою користь: 116 316,08 грн. інфляційних втрат та 14 786,60 грн. 3% річних.

Згідно із частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до пункту 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 М 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997. № 62-97р) сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна првова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23.01.2012 у справі №37/64.

Що стосується заявленої позивачем заяви від 25.04.2017 № 94/11/1344 про зменшення позовних вимог, яа на думку відповідача ніби змінює підстави позову, слід зазначити наступне.

На відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно із пунктом 3.10. Постанови пленуму ВГС України№ 18 від 26.12.2011"Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до частини 3 статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Таким чином, подана позивачем заява про зменшення позовних вимог жодним чином не змінює підстави позову.

Беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 116 316,08 грн. інфляційних втрат та 14 786,60 грн. 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/31142/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/31142/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська