Рішення № 67959638, 26.07.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2017 року Справа № 913/480/17

Провадження № 9/913/480/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма ЕЛНА», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 222 993 грн. 79 коп.

суддя Ворожцов А.Г.,

секретар судового засідання Морозова С.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 24.07.2017,

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 125837,17 грн., інфляційні втрати в сумі 88086,00 грн. та 3 % річних у сумі 9070,62 грн., всього - 222993,79 грн. за договором поставки № АМК-292-2014пст від 08.01.2014.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача.

Відповідач, ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", явку свого представника в засідання суду не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Письмовим відзивом № 026-30/2 від 10.07.2017 позовні вимоги відповідачем фактично визнані.

Крім того, 25.07.2017 від відповідача на адресу суду надійшла заява (клопотання) про відстрочку виконання рішення суду у даній справі до 30 вересня 2017 року, посилаючись на виключні обставини, які впливають на виконання цього рішення.

Заява обґрунтована наявними доказами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, приймаючи позицію відповідача щодо спірних відносин, суд встановив такі фактичні обставини.

08 січня 2014 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № АМК-292-2014пст (далі - договір) (а.с. 11-15), відповідно до якого позивач (Постачальник), зобов'язався поставити у власність відповідачу (Покупець) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Предмет поставки з найменуванням, асортиментом, якістю і ціною є продукція, вказана у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, при цьому специфікації та додатки до них після узгодження сторонами, є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору ціна товару за одиницю та по позиціям, а також порядок та умови оплати вказуються у специфікаціях.

Додатковою угодою № 1 від 25.11.2014 (а.с. 16) сторони продовжили дію договору до 31.12.2015.

Специфікацією № 3 від 17.07.2014 (а.с. 17) передбачена поставка проволоки R-W Cromecore 414 N-O Ф2,4 мм в кількості 1500 кг.

Оплата за цією специфікацією має бути здійснена на підставі рахунку постачальника до 15 календарних днів з моменту поставки продукції на склад відповідача.

Згідно з податковою накладною № 30 від 18.12.2014 (а.с. 20), видатковою накладною № РН-000035 від 18.12.2014 (а.с. 21) та довіреністю на отримання ТМЦ СН № 1539 від 18.12.2014 (а.с. 22-23) відбулася поставка продукції у кількості 501 кг на суму 125837,17 грн.

Відповідач грошове зобовязання не виконав.

Угодою № 1-АМК-1366-2016-СГЛ від 30.11.2016 про покладення на третю особу виконання грошових зобовязань за спірним договором обовязок сплати коштів на суму 125837,17 грн. було покладено на ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" у строк до 31.12.2016.

Цією угодою визначено, що її укладення не змінює боржника (не призводить до переводу боргу), тому саме відповідач несе відповідальність за неналежне виконання грошового зобовязання, передбачене спірним договором.

Факт поставки позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Заборгованість на час звернення позивача з позовом до суду складає 125837,17 грн.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобовязання за договором поставки, позивачем на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 88 086,00 грн., за період з лютого 2015 року по травень 2017 року, та 3% річних в сумі 9070,62 грн., за період з 06.01.2015 по 01.06.2017.

Письмовим відзивом відповідачем позовні вимоги фактично визнані.

Під час судового розгляду справи доказів повної або часткової сплати суми боргу відповідачем надано не було.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору поставки. Обовязок з оплати отриманої продукції відповідачем своєчасно та у повному обсязі виконаний не був.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем сум інфляційних втрат, судом встановлено, що заявлена у позові сума інфляційних не відповідає фактичним обставинам, оскільки за заявлений період з лютого 2015 року по квітень 2017 року (згідно з розрахунком позивача, наведеним у позові) ця сума має становити 80303,95 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 7782,05 грн. слід відмовити.

Щодо заяви про відстрочення рішення суду.

В силу ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду викладені у ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд має право за заявою сторони залежно від обставин справи розстрочити або відстрочити виконання рішення суду. Підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у передбачений законом строк. За заявою сторони суду надане право надавати розстрочку або відстрочку виконання рішення лише у виняткових випадках.

Відповідач обґрунтував своє клопотання обставинами, що носять виключний характер, що підтверджено відповідними доказами, доданими до клопотання.

Розглядаючи клопотання відповідача, суд виходить з того, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, тому розглядаючи цю заяву відповідача, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд враховує докази, які додані відповідачем до заяви в обґрунтування виняткових обставин, які мають вплинути на надання йому відстрочки:

- лист Служби безпеки України № 16/3977 від 15.08.2015,

- фінансова звітність за перший квартал 2017 року,

- відомості про тимчасове обмеження щодо перевезень,

- акти розслідування аварії № І 35/15 за період з 21.01.2015 по 17.07.2016, тощо.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає, що клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення слід задовольнити з огляду на співвідношення майнових інтересів сторін та те, що у виникненні заборгованості за спірним договором існує вина відповідача.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами частково, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 125837,17 грн., інфляційних втрат у сумі 80303,95 грн. та 3% річних в сумі 9070,62 грн., з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 20-А, код 05441447, на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Елна", 03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 65, код 21459234, заборгованість в сумі 125837,17 грн., інфляційні втрати в сумі 80303,95 грн., 3 % річних у сумі 9070,62 грн., всього - 215211,74 грн., а також судовий збір у розмірі 3228,18 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Заяву про відстрочку виконання рішення суду задовольнити.

5. Відстрочити виконання рішення по справі № 913/480/17 до 30 вересня 2017 року.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 27.07.2017.

СуддяА.Г. Ворожцов